Ви перебуваєте: Головна сторінка » Стосунки » 7 помилок батьків під час сварок з дітьми

1355|

7 помилок батьків під час сварок з дітьми

7 помилок батьків під час сварок з дітьми

Не забувайте золоте правило: "Перш, ніж сказати це дитині, скажи це собі".

Помилка №1. Говорити про особу, а не про вчинок.

"Що за жахлива дитина!", "Так поступають погані хлопчики" або пряме "Ти поганий хлопчик. Мені такий не потрібний ". Це начебто вже всім зрозуміло, але чомусь все ще повсюдно використовується. Не забувайте про це!


Помилка №2. Звалювати свою провину на дитину.

Наприклад, ви здогадувалися, що дитина, яка зараз бігає-грається, може зачепити чашку на краю стола і все одно не прибрали. Хто винен, що чашку розбили і за що насварили дитину? Або дозволили дитині погладити вуличну собачку, а вона вкусила. І ось мама лає дитину - ти що, не знаєш, що собака може вкусити? Приклади перебільшені, але думаю, кожен згадає таку ситуацію, коли лаяти треба себе, а ми лаємо дитину.


Помилка №3. Використовувати свої "дорослі" переваги.

Наприклад, забирають іграшку і кладуть високо на шафу, звідки дитина її не зможе дістати сама. Це змушує дитину відчувати свою неповноцінність (фізичну поки що) і викликає глибоке почуття образи і злості. Хто вже так робив, той помітив, що в момент, коли іграшка відправляється на шафу, дитина починає жахливо кричати і може влаштувати істерику. А ми не допомагаємо їй правильно вийти з конфлікту, а залишаємо наодинці і пропонуємо подумати над своєю поведінкою.


Помилка №4. Тиск на матеріальну сторону питання.

Це, взагалі, відноситься до використання дорослих переваг, але я хочу виділити це в окремий пункт. Наприклад, збиралися піти за іграшкою, але трапилася сварка, в якій дитина образила одного з батьків. І ви сказали, що не купите іграшку, раз вона так себе веде. Так, це швидкий спосіб змусити дитину слухатися, але при цьому вона думає не про те, щоб поважати почуття батька або матері, а про те, як отримати свої вигоди.

Коли дитина трохи підросте, вона буде в певних ситуаціях намагатися промовчати, "щоб купили іграшку", а злість і образу збирати всередині себе. Чи треба пояснювати, що з цього вийде і як, ставши самостійним, син або дочка будуть ставитися до батьків.

Висновок з цього пункту такий: в конфліктній ситуації говоріть про почуття і вчіть дитину їх поважати, правильно поводитися в тій чи іншій ситуації. Намагайтеся не карати позбавленням матеріальних речей через погану поведінку.


Помилка №5. Агресивна поведінка, втрата контролю над собою, використання грубих слів, ремінь.

З цього дитина запам'ятовує, що в разі втрати контролю над ситуацією, можна втратити контроль і над собою, що правий той, хто поводиться агресивніше, говорить грубіше і т.д. Це вже не кажучи про те, що часто діти лякаються такої реакції батьків і тут же "починають себе нормально вести". Адже в таких умовах бути рівним учасником ситуації вже не виходить. Дитина не може відлупцювати маму чи тата, або навіть так само накричати на них.


Помилка №6. Змушувати дитину вибачатися часто і за будь-яку дрібницю, в той час як ви самі цього не робите.

Навчити дитину визнавати свою провину і просити вибачення можна тільки особистим прикладом. Скажу чесно, я сама часом зриваюся і кажу доньці образливі слова, про які потім шкодую. Але я завжди намагаюся за них вибачитися. Кажу доньці: "Пробач мене, будь ласка. Я розлютилася і сказала тобі зовсім не те, що думаю насправді "Дочка зазвичай вибачається в цей момент теж:" Матусю, і ти мене пробач. Я так вередувала і дуже погано себе вела. Тобі це було неприємно. Ти мене вибачиш?" І ми зазвичай обнімаємося.

У ситуаціях, де ми обидві були хороші, я зазвичай перепрошую перша. І при цьому не дорікаю дочці, не кажу, що вона теж була не права. Дочка вже сама визнає і свою частину провини в таких ситуаціях і просить вибачення.


Помилка №7. "Робити погано" дитині в якості покарання і карати принизливо.

Якщо вже дійшло до покарання, то пам'ятайте про те, що краще позбавити дитину хорошого, ніж зробити йому погано. Тобто краще не почитати на ніч, не побавитися і т.д., ніж накричати і відлупцювати. Карати дитину можна, але покарання ні в якому разі не повинно бути принизливим і не повинно проходити на очах у інших людей. Коли конфлікт розгорається в людному місці, я намагаюся застосовувати підхід, який назвала "Виховання на вушко". Спробуйте, може, і вам допоможе.

І останнє, що хочу сказати. Не забувайте золоте правило: "Перш, ніж сказати це дитині, скажи це собі". Тоді конфліктів буде на порядок менше, проходити вони будуть більш конструктивно, поваги до батьків буде більше, самооцінка дитини буде в порядку і вона теж буде вчитися контролювати свої слова. Кажу це з власного досвіду.

Якщо є доповнення до списку, пишіть в коментарях! Не соромтеся ділитися думкою!

Автор: Тетяна Іванко

© джерело

Дізнайтеся більше про:   батьки, діти, виховання
1355

  


Тисни «Подобається» і отримуй свіжі новини на Facebook: