«Серед тіней». Як живуть самосели Чорнобиля (фото)

Чорнобильські самосели - люди, які зараз проживають у відселеній тридцятикілометровій чорнобильській зоні. Хто ці люди, як вони туди потрапили? Найчастіше самоселами ставали ті, хто не захотів або просто не зміг жити поза рідною домівкою, в евакуації - спершу люди разом з усіма виїжджали за межі "тридцятки", а потім через рік або через кілька років поверталися назад в рідні хати з місць, що так і не стали новим домом.

Вже в той час самоселами ставали часто вже немолоді люди, віком далеко за 50. Сьогодні з моменту аварії пройшло вже 30 років, і ті з самоселів, хто залишився в живих, стали вже зовсім старенькими. Раз на місяць по покинутих селах Чорнобильської Зони проїжджає автолавка, яка привозить самоселам найнеобхідніше - хліб, цукор, сіль, сірники, крупу, медикаменти. Решта доводиться добувати нелегкою працею у власному господарстві. Та ще час від часу до самоселів приїжджають журналісти, які теж дещо привозять старикам - ось і весь нехитрий побут.

Отже, ми подивимося, як живуть ті, хто не захотів залишити свої будинки в Чорнобильській зоні.

Тридцатикілометрова Зона відчуження ділиться на дві частини - білоруську та українську. Радіація стирає кордони, хоча тут їх і так ніколи не було - Полісся завжди стояло особняком і виділялося власною культурою і побутовим укладом. Це край боліт, безкрайніх лісів і кришталево чистого повітря - він і зараз там такий, адже в Чорнобильській зоні не ведеться жодної господарської діяльності.

Давайте зайдемо в село Тулговичі Хойницького району, воно знаходиться в білоруській частині "тридцятки". В одному з будинків живе Іван Шамянок - він повернувся в свій будинок незабаром після аварії, зараз Івану вже 90 років.



Кухня в будинку Івана, такий типовий поліський будинок, побудований на стику української і білоруської культур. Кухня досить велика, чималу її частину займає велика піч, де можна готувати їжу, а зверху тепло спати взимку. Двері фарбовані синьою фарбою, а комод - блакитний, це дуже характерно для сучасного Полісся, нерідко бачив такі меблі і двері в покинутих будинках в Чорнобилі.



Фото Івана на кухні. Чорний хліб-"цегла", недорогий чай з емальованої чашки - ось і весь нехитрий сніданок. У буфеті на задньому плані лежить ще кілька буханок - в Чорнобильських селах хліб доводиться купувати з запасом в ті дні, коли приїжджає автолавка.



Господарство. У Івана поки ще вистачає сил на утримання невеликого свинарника з пари свинок. Кажуть, дикі кабани Чорнобиля іноді ходять в околицях, виглядаючи домашніх дамочок :)



А це спальня. Теж дуже типовий поліський стиль з тканим килимком на стіні і мереживною білизною.



Іван на сільській вулиці. На задньому плані - трансформаторна підстанція, а це значить, що в селі є електрика, це добре.



Іван біля вікна своєї хатки.



А це самосел на ім'я Іван Іванович Семенюк, він живе на українській території Зони, в покинутому селі Паришів. Івану Івановичу зараз 81 рік - він повернувся в рідне село разом з своєю дружиною Марією в 1987 році, через рік після аварії на ЧАЕС.



Іван Іванович біля свого будинку. Будинок досить добротний, з цегли, на кілька кімнат з верандою.



Господарство Іван Іванича. Він тримає курник з 13 курей і півня.



Свинарник у нього теж є, тут живе ось така хрюша. За зовнішнім виглядом, до речі, не так схожа на рожевих домашніх свинок - можливо, це вже якась помісь з місцевими дикими кабанами.



Іван Іванович і Марія Кіндратівна біля свого будинку, фото 2015 року. На передньому плані - заготовлені на зиму дрова.




Крім свинарника і курника, Іван і Марія врощують кукурудзу, буряк, картоплю, огірки, помідори і гарбузи.



А ще в навколишніх лісах дуже багато грибів. В принципі, самосели не голодують. Раз на місяць в Паришів приходить автолавка, яка привозить найнеобхідніше - хліб, сіль, цукор, сірники, крупи. А ось візити лікарів в Паришів припинилися...



Кухня в будинку Івана і Марії. В руках у Івана - місцева домашня наливка, так що людям похилого віку навіть є, що випити іноді.



Більшість речей і меблів в домі Івана і Марії - старі, що збереглися ще з доаварійних часів. Серед них виділяються нові чашки, календар, магнітофон з радіоприймачем і електрочайник - мабуть, ці речі в подарунок людям похилого віку привезли журналісти або просто небайдужі люди...



...Над лісом за кинутими селами Чорнобиля видніються шістнадцятиповерхівки Прип'яті - міста, в якому вже ніколи не буде життя. Ще недавно мертвий штиль міських доріг оживляв дід Сава - один з самоселів Чорнобиля, який з рідних Новошепеличів їздив на велосипеді через Прип'ять, щоб половити рибу в річці. Старих стає все менше - діда Сави не стало в жовтні 2014 года...

У Зоні залишаються лише тіні



Атор: Максим Мирович
Фото: Victor Drachev,
Sean Gallup,
Anadolu Agency,
Martin Godwin.

---

© знайдено в мережі