Як працює внутрішній годинник?

Уявіть, що вас попросили порахувати до 120, з розрахунком одне число - одна секунда.

Ви чуєте власний голос. 1,2,3,4,5. Ви не запинаєтеся, робите це спокійно і впевнено. І ось ви підійшли до числа 120. Завдання було нескладним. Але вам чомусь говорять, що поки ви лічили пройшло 5 хвилин. Але як це могло статися, адже ви все зробили правильно?

Подібна історія сталася в 1962 році з французьким геологом Мішелем Сіфром. Він вивчав зміни уявлень про час при відсутності природних і соціальних орієнтирів. Тому він вирішив провести 64 дні в підземному льодовику на глибині більше 100 метрів. З собою він узяв все найнеобхідніше: намет, обігрівачі, газову плитку, акумуляторні батареї, вимірювальні прилади, продукти, одяг, спорядження, книги і платівки



Під час дослідження чергові фіксували час його пробудження, відходу до сну, прийоми їжі. Сіфр щодня по телефонному зв'язку доповідав колегам скільки, на його думку, тривав період неспання, а прокидаючись, говорив, скільки годин спав, який був день і година, а нагорі відзначали даний час і дати.



Також по телефону він лічив до 120, щоб можна було судити, як змінюється його оцінка коротких інтервалів часу. Спочатку це і справді займало 2 хвилини, але через якийсь період на це було потрібно 5 хвилин. Сприйняття часу було порушено.



Крім цього Сіфр вів свій погодинний щоденник. На восьмий день експерименту час Мішеля відстав від реального на 32 години 40 хвилин. У своєму щоденнику він запише:


Коли минуло 64 дні і колеги сказали Сіфру, що дослідження підійшло до кінця, він не повірив, вважаючи, що йде тільки 25 днів експерименту.

І все ж незважаючи на це, організм Мішеля дотримувався певного циклу сну і неспання, тобто він засинав, прокидався і приймав їжу в один і той же час і в сумі вони мало відрізнялися від 24 годин. Це називається циркадними ритмами.

На нашій планеті умови життя часто змінювалися, але один момент практично завжди залишався незмінним - 24-годинна доба, зміна дня і ночі. У людини є свій внутрішній годинник (циркадні ритми), яким підкоряється не тільки сон і період бадьорості, але і обмін речовин, концентрація гормонів, температура тіла, тиск та ін.

Експеримент Сіфра дозволив по-новому поглянути на роботу людського організму. І це стосується не тільки питань внутрішнього годинника. Справа в тому, що довге перебування на самоті в замкненому просторі негативно відбилося на психічному стані Мішеля. У нього з'являлися зорові галюцинації, проблеми з пам'яттю, пригніченість.

Звідси випливає інше питання: а наскільки важливою для нашого мозку є соціальна взаємодія?

---

© знайдено в мережі