10 книг, про прочитання яких люди кажуть неправду

За дослідженням Guardian, 65% людей брешуть про те, що читали класику. Ми знаємо, що зараз ти скажеш «По собі не судять» або «Я от не брешу, якщо не читав», але заспокойся, це нормально. Ми б теж не зізналися.



Ні, звичайно є фріки, які прочитали її від початку до кінця. Але повір - це та штука, на якій обломлювалися навіть найстійкіші хлопці. Зазирни як-небудь до батьків, випий з ними чогось міцнішого, порозмовляй - виявиться, що навіть вони насправді не подужали головної праці Льва Миколайовича повністю.



Занадто модно на хвилі популярності інтровертів, але занадто важко, щоб бути правдою. Не впирайтеся. Ми знаємо, що ви намагалися, але не вийшло.



Ясна річ, що сучасній освіченій людині соромно не прочитати самий попсовий твір Оруелла (адже хлопець написав ще дещо крім «1984» і «Скотного двору»). Тому простіше збрехати. Ну зрозуміло там, антиутопія, світ майбутнього, уряд стежить за нами, міністерство правди. Або пропаганди. Коротше, всяка тоталітарщіна.

До речі, щодо книг, про які всі брешуть. У Великобританії два роки тому проводили опитування і книжка «1984» виявилася в ньому лідером - її насправді не читали 26% опитаних (а всім кажуть, що читали).



Ми все розуміємо. Ти намагався. У якийсь момент стало важко і битви виглядають не так прикольно без спецефектів. Ідею ти зрозумів. Все нормально! Тим більше, що можна подивитися режисерську версію фільму і не мучитися з важкими перекладами.



Так, ти знаєш про те, що це винятково складний і розумний твір, що ціла її частина написана без розділових знаків, що вона ірландська, що її всім радив Хемінгуей. І як же добре, що для того щоб все це знати, читати її зовсім не обов'язково.



У тому ж британському опитуванні книжка «Злочин і кара» також потрапила в десятку. Ну воно і зрозуміло - не так-то просто прочитати найбільш заспойлерену книгу всіх часів. Раскольников вб'є бабусю. Спасибі велике світовій поп-культурі, що не залишила нам шансів дізнатися про це самим!



Ця книга - тихий жах для всього чоловічого населення нашої країни. Якщо з рештою книгами багато-хто хоча б намагався, то в цьому випадку все взагалі безнадійно. Досить подивитися на обкладинку (костюмована жінка в пафосних позах і безглуздих чепчиках) і дізнатися, що мова йде про важку жіночу долю і любов. Ні, дякую, краще просто збрехати.

Емілі Бронте з «Грозовим перевалом», до речі, стає жертвою Шарлотти Бронте виключно через однаковості прізвищ і того, що в усьому цьому лінь розбиратися.



Ні, звичайно, заради пристойності всі лайкнули новину про те, що Харпер Лі пише продовження. Але оригінал ми про всяк випадок продовжимо не читати, а якщо сильно притисне - подивимося фільм з Грегорі Пеком.




Є радянський анекдот в тему.

- Читав «Старий і море»?
- Хто ж не читав!
- А ти читав?
- Це ж шкільна програма!
- Значить читав?
- Це класика!
- Читав чи ні?
- Ні.



Та й загалом увесь інший Шекспір ​​крім, хіба що, сонетів, яким пощастило просто тому що вони короткі. І не треба тут же цитувати «Бути чи не бути», це не врятує вас, маленькі брехуни.

---

© за матеріалами