Найкоротші у світі оповідання з цікавим сюжетом

Якось редактор журналу New Time Стів Мосс вирішив провести конкурс, учасникам якого пропонувалося написати розповідь завдовжки 55 слів, але щоб при цьому в тексті зберігалися чіткий сюжет, опрацьованість персонажів та незвичайна розв'язка. Він отримав відгук таких масштабів, що за результатами конкурсу вдалося зібрати цілу збірку, яка отримала назва «Найкоротші у світі оповідання».

Ось кілька з них. Звичайно, українською, не всі вони складаються з 55 слів. Однак, чіткий сюжет, опрацьованість персонажів та незвичайна розв'язка присутні як в оригіналах.


Рандеву

Задзвонив телефон.
— Алло, — прошепотіла вона.
— Вікторіє, це я. Давай зустрінемося біля причалу опівночі.
— Гаразд, любий.
— І, будь ласка, не забудь захопити з собою пляшечку шампанського, — сказав він.
— Не забуду, любий. Я хочу бути з тобою сьогодні вночі.
— Поспішай, мені ніколи чекати! — Сказав він і повісив трубку.
Вона зітхнула, потім усміхнулася.
— Цікаво, хто це, — сказала вона.



Доля

Був тільки один вихід, бо наші життя сплелися в дуже заплутаний вузол гніву та блаженства, щоб вирішити все якось інакше. Довірмося жеребу: орел - і ми одружимося, решка - і ми розлучимося назавжди.
Монетку було підкинуто. Вона брязнула, закрутилась і зупинилася. Орел.
Ми дивилися на неї з подивом.
Потім, в один голос, ми сказали: "Може, ще раз?"



Вечірній сюрприз

Блискучі колготки туго й спокусливо облягали прекрасні стегна — чудове доповнення до легкої вечірньої сукні. Від самих кінчиків діамантових сережок до носків витончених туфельок на тонких шпильках.
Все було просто розкішно. Очі з щойно наведеними тінями розглядали відображення у дзеркалі, і нафарбовані яскравою червоною помадою губи розтягувалися від насолоди. Раптом ззаду почувся дитячий голос:
"Тато?!"



Подяка

Вовняна ковдра, що йому нещодавно дали у благодійному фонді, зручно обіймала його плечі, а черевики, які він сьогодні знайшов у сміттєвому баку, абсолютно не тиснули.
Вуличні вогні так приємно зігрівали душу після всієї цієї темряви, що холодить.
Вигин лавки в парку здавався таким знайомим його натомленій старій спині.
«Дякую тобі, Господи, — подумав він, — життя просто чудове!»



Вирішальна мить

Вона майже чула, як двері її в'язниці зачиняються.
Свобода пішла назавжди, тепер її доля у чужих руках, і більше ніколи їй не побачити волі.
У голові її замиготіли шалені думки про те, як добре було б зараз полетіти далеко-далеко. Але вона знала, що втекти неможливо.
Вона з усмішкою обернулася до нареченого і повторила: «Так, я згодна».



Постільна історія

— Обережніше, крихітко, він заряджений, — сказав він, повертаючись до спальні.
Її спина спиралася на спинку ліжка.
— Це для твоєї дружини?
— Ні. Це було б ризиковано. Я найму кілера.
— А якщо кілер — це я?
Він посміхнувся.
— У кого ж вистачить розуму найняти жінку для вбивства чоловіка?
Вона облизала губи і навела на нього мушку.
— У твоєї дружини.



В лікарні

Вона з шаленою швидкістю гнала машину. Господи, аби тільки встигнути вчасно.
Але за словами лікаря з реанімаційної палати вона зрозуміла все.
Вона заплакала.
— Він у свідомості?
— Місіс Аллертон, — м'яко сказав лікар, — ви повинні бути щасливими.
Його останні слова були: «Я люблю тебе, Мері».
Вона глянула на лікаря і відвернулася.
— Дякую, — холодно промовила Джудіт.



У саду

Вона стояла в саду, коли побачила, що він біжить до неї.
— Тіно! Квіточка моя! Кохання мого життя!
Нарешті він сказав.
— Про те!
— Тіна, моя квіточка!
— О, Томе, і я теж люблю тебе!
Том наблизився до неї, став на коліна і швидко відсунув її убік.
— Моя квітка! Ти ж наступила на мою улюблену троянду!



У пошуках Правди

Нарешті в цьому глухому, відокремленому селі його пошуки закінчилися. У старій хатці біля вогню сиділа Правда.
Він ніколи не бачив більш старої та потворної жінки.
— Ви Правда?
Стара зморщена карга урочисто кивнула.
— Скажіть же, що я маю повідомити світу? Яку звістку передати?
Стара плюнула у вогонь і відповіла:
— Скажи їм, що я молода і вродлива!

---

© знайдено в мережі