8 закинутих готелів світу (фото)

Чотирнадцятиповерховий «Бейкер Готель» відкрився в 1929 році в маленькому техаському курортному містечку Мінерал-Уеллс, який славився своєю цілющою мінеральною водою. Будівництво обійшлося в 1,2 мільйона доларів - нечувану на той час суму. У готелі був центральний кондиціонер, автоматичні вентилятори і освітлення, розкішні номери, складна гідравлічна ліфтова система, олімпійських розмірів басейн і багато інших атрибутів розкоші.

Гостями "Бейкер Готелю" були президенти, політики, артисти і, згідно з легендою, навіть Бонні Паркер і Клайд Берроу - всі гарно проводили час в супер-люксах готелю за часів його розквіту. Прибуток господарів готелю став знижуватися до 1950-м, а в 1972 році у власника і менеджера готелю Ерла Бейкера стався серцевий напад. У тому ж році готель закрився.

Незважаючи на місце в Національному реєстрі історичних місць США і кілька серйозних спроб відновити і відкрити готель заново, розорений вандалами «Бейкер Готель» все ще залишається порожнім. Це справжній магніт для хуліганів, міських дослідників, мисливців за привидами і місцевих підлітків, а також чудове місце для весільних фотографій.



Завдяки, зокрема, сходам біля входу, які виглядають так, як ніби ведуть прямо в пекло, і достатній кількості просто чарівних графіті («Всі померли» - говорить один з написів англійською) одержимі паранормальними явищами люди зайшли так далеко, щоб вважати «Бокор Палас & Казино» камбоджійським еквівалентом готелю «Оверлук». А якщо серйозно, ця занедбана імперська будівля, яку звели французькі колоністи на початку 1920-х років, виглядає по-своєму моторошно, навіть не маючи саду з примарами і живоплоту в вигляді лабіринту.

Грізна і похмура вершина пагорба (частково зруйнованого), на якій розташований готель, колись була частиною колоніального притулку, а зараз є частиною національного парку «Преа Монівонг». Руїни мають настільки погану енергетику, що доглядачі парку воліють за краще обходити їх, щоб не бачити зайвий раз це богом забуте місце після заходу сонця. «Кожен раз, проходячи повз нього, ми чуємо гул мертвих. Він сповнений привидів», - говорить один з них. Інші, в тому числі любителі занедбаних будівель, відчайдушні туристи і продюсери корейських фільмів жахів, трохи сміливіші. Що стосується нас, то ми тремтимо вже від фотографій.



«Гроссінгерс Кетскілл» - колись один з найбільших готелів регіону Борчт Белтс - досі вражає розмірами, але дуже запущений. Курорт було закрито в 1986 році, але фотографують його зараз так само часто, як це робили за часів його розквіту. Вважається, що саме він надихнув сценаристів «Брудних танців» на створення вигаданого курорту «Келлерман».

«Гроссінгерс Кетскілл» - уособлення регіону, чия колись процвітаюча туристична індустрія вже давно спливла черевом догори. Ось що пишуть про його басейн: «Це ріст, а не розпад. Те, що робить цей басейн таким мальовничим, - це роки, які перетворили його в квітучу теплицю». Папороті виростають серед моху, а зі стелі водоспадами капає дощ. Круглий рік тут панує весна і витає атмосфера літа, а запах хлору і лосьйонів замінив п'янкий аромат моху і цвілі. Тут сиро, багато зелені і є життя.



Готель «Бельведере» був відкритий в 1986 році на схилі пагорба з видом на величні і чисті води Адріатичного моря. Протягом декількох років в готелі часто перебували міжнародні делегації, поки під час облоги Дубровника в 1991 році його не пошкодила Югославська народна армія. Після цього готель був покинутий.

Розташований в безпосередній близькості від стін середньовічного Старого міста Дубровника, обстріляний і сильно зруйнований вандалами готель «Бельведере» є популярним місцем для безстрашних туристів, які шукають гострих відчуттів. Це тривожна і часом моторошна будівля, яку охороняють ЮНЕСКО, служить нагадуванням про криваву боротьбу Хорватії за незалежність. Хоча у покинутого готелю насправді є новий власник, неясно, яке майбутнє його чекає.



Для готелю, який закритий з 1975 року, готель «Понсе Інтерконтінентал» (або просто «Ель-Понсе») в Пуерто-Ріко дивно популярний серед туристів і багатьох місцевих жителів. Цей 170-кімнатний готель, розташований на вершині Ель Віджая Хілл з видом на південне узбережжя Пуерто-Ріко, відчинив свої двері в 1960 році і лише через 15 років був закритий з невідомих причин.

Будівельні компанії відзначають, що з такою великою кількістю пошкоджень інфраструктури дуже малоймовірно, що хтось візьме на себе роботу по поверненню будівлі до будь-якого рівня функціональності.



Готель «Лі Плаза», було відкрито в 1929 році. Свого часу він вважався однією з кращих будівель Детройта. Приймаючи натовпи гостей, готель приносив багато грошей, але до 1935 року його власник все одно збанкрутував.

Наступні три десятиліття його чекали фінансові проблеми і юридичні тяжби. У 1969 році готель був проданий міській владі і став житлом для малозабезпечених людей похилого віку. Його колишня велич залишилася практично недоторканою, і «Лі Плаза» був включений в Національний реєстр історичних місць США. Але честь, надана йому, не була порятунком: 16 років по тому готель був закритий назавжди.

Укріпленим стінам вдалося ненадовго відлякати порушників, але вандали і мисливці за металобрухтом в кінці кінців отримали сюди доступ. Від мідного даху до теракотових левових голів, «Лі Плаза» був спустошений і пограбований і вже не підлягає ремонту. «Створений для багатих і могутніх, «Лі Плаза» стоїть тепер, розорений бідними і незаможними», - пише «Історичний Детройт», - «Як і центральний залізничний вокзал Мічигану, він став жахливим нагадуванням про те, як низько місто впало з часів його процвітаючого минулого».



Готель «Пенн Хіллс» - курорт, де можна було грати в теніс, гольф, кататися на човнах і ковзанах, стріляти з лука, кататися на лижах, танцювати і плавати в басейні в формі дзвону.

Зазнавши кілька років нехтування, фінансових труднощів і негативних оглядів в мережі, готель закрився в 2009 році. Досить дивно, що ця реліквія збереглася так довго. Після закриття пройшло зовсім небагато часу до того, як готель став зовсім немічним і в нього стали навідуватися міські дослідники з камерами. Якщо вам подобаються старі готелі 1970-х, ви точно закохаєтесь в «Пенн Хіллс».



Захоплюючі види. Тихі номери. Швидка реєстрація. Дерева, що проростають крізь підлогу. Колись великий готель відразу перетворився на пам'ятник катастрофи і зберіг таким чином непередаваний дух радянських апартаментів.

У 70-х готель «Полісся» був найвищою і найбільш упізнаваною будівлею в центрі процвітаючого міста, в якому проживало майже 50 тисяч осіб, що стало постапокаліптичний пустирем. Не дуже добре збережений екземпляр брутальної радянської архітектури досі продовжує приймати гостей з усього світу, які приходять, стискаючи в руках лічильники Гейгера.

---

© знайдено в мережі