4 304| 14-02-2015, 04:10
«П'ятдесят відтінків сірого» рецензія на фільм
«П'ятдесят відтінків сірого» - це толково знятий фільм по безтолковій книзі. Головна і, можливо, єдина перевага картини - велика кількість соковитих, гарячих сцен сексу. Назвіть хоча б ще один сучасний голлівудський проект, який може похвалитися таким досягненням... Ото ж. Мабуть, з часів «Основного інстинкту» в масовому кіно секс був чимось необов'язковим, а його зображення на великих екранах віддавало академічністю: гола чоловіча спина, жіноче обличчя з напівприкритими очима і... ранок. У фільмі «50 відтінків сірого» секс і є головним героєм, а містер Грей - всього лише його гарненький аватар.
За сюжетом, безневинна і досить наївна Ана Стил по вуха закохується в мультимільярдера Крістіана Грея. Той, в принципі, не проти, але просить її підписати договір про нерозголошення, а заодно натякає на свої незвичайні вподобання в сексі. По-перше, він не займається любов'ю, а трахаєтся. По-друге, йому подобається зв'язувати та пороти своїх жінок. А ось романтика йому не подобається. Недосвідчена в таких справах Ана все одно лізе в душу Грею, намагаючись викликати коханого на діалог. Загалом, вона робить головну помилку всіх простодушних дівчат - намагається змінити свого чоловіка.
Навколо цього не бозна-якого конфлікту й будується сюжет, більш-менш драматичний розвиток якого почнеться лише в сиквелах. У першій же частині книжкової трилогії, а відповідно, і в першому фільмі, головні герої більшу частину часу зайняті статевими зносинами. У зв'язку з цим, вельми важко оцінити акторську гру. Якщо говорити про Анастейшу, вона й по книзі була дівчиною непоказною, скромною і, судячи з її вчинків, недалекою. Дакота Джонсон легко взяла цю планку, нічим не прикрасивши свою героїню, але й не спотворивши образ, з такою любов'ю прописаний домогосподаркою-мільйонеркою Е.Л. Джеймс.
Куди цікавішим виглядає Джеймі Дорнан, чий герой весь фільм кидає на свою потенційну сабміссівну нижню то пристрасні, то грайливі погляди, нібито приховуючи, а насправді демонструючи, яке ж він жахливе, огидне, похітливе чудовисько. Сцена з останньою поркою, під час якої чудовисько на мить показало свій вишкір можна сказати, бездоганна, але давайте будемо чесними - Джеймі все ще експлуатує звичне амплуа. Мова йде все про той же образ еротомана-збоченця з млосним і одночасно божевільним поглядом, який приніс успіх серіалу «Падіння» (The Fall). Нічого кардинально нового Дорнан в «Відтінках» не показав.
Але навіть граючи таких персонажів, Дакота та Джеймі змогли попустувати. Наприклад, Ана в якийсь момент розуміє, що може вертіти Крістіаном як хоче, і починає його дражнити. У свою чергу, Крістіан від цих спроб розятрити його старі рани злегка розгублюється і стає схожим на розпатланого незграбного підлітка. До кінця фільму головні герої фактично міняються місцями.
На щастя, цим трансформаціям приділено не так багато екранного часу. Точніше кажучи, - необхідний мінімум, без якого фільм перетворився б на збірник музично-еротичних відероликів. Втім, щоб заспокоїти шанувальників книги, скажемо, що Джеймс подбала про збереження свого всесвіту, надавши сценаристам цілий список речей, які обов'язково повинні з'явитися на екрані: старі джинси Грея, надувний Чарлі Танго, описані в книзі сукні Ани і так далі.
Але з усієї знімальної команди захоплених дифірамбів заслуговує все-таки режисер Сем Тейлор-Джонсон. Саме вона позбавила екранізацію зайвих рожевих соплів, рішуче вигнавши зі сценарію «внутрішню богиню» та інші подібні перли, за які Джеймс піддалася гонінням з боку найбільш інтелектуально розвинених читачів. Сем зробила головною зброєю фільму не привабливість та багатство Грея, а розкішні сексуальні сцени. До того ж композитор Денні Елфман додав цим епізодам необхідного пафосу, за допомогою музики показавши, наскільки глибоким і всепоглинаючим може виявитися збудження жінки, що потрапила в умілі чоловічі руки.
До слова, садо-мазо у фільмі представлено якось латентно: до згаданого двічі анального фістінга справа так і не доходить, і нічого страхітливо огидного Грей зі своєю дівчиною не робить. Відома феміністка Сем не закликає глядачів хапатися за батоги, вона декларує інше: ніякі збочення, чи то гіпертрофована романтичність або тяга до секс-іграшок, не можуть перешкодити двом люблячим людям отримувати взаємовигідне задоволення.
За сюжетом, безневинна і досить наївна Ана Стил по вуха закохується в мультимільярдера Крістіана Грея. Той, в принципі, не проти, але просить її підписати договір про нерозголошення, а заодно натякає на свої незвичайні вподобання в сексі. По-перше, він не займається любов'ю, а трахаєтся. По-друге, йому подобається зв'язувати та пороти своїх жінок. А ось романтика йому не подобається. Недосвідчена в таких справах Ана все одно лізе в душу Грею, намагаючись викликати коханого на діалог. Загалом, вона робить головну помилку всіх простодушних дівчат - намагається змінити свого чоловіка.
Навколо цього не бозна-якого конфлікту й будується сюжет, більш-менш драматичний розвиток якого почнеться лише в сиквелах. У першій же частині книжкової трилогії, а відповідно, і в першому фільмі, головні герої більшу частину часу зайняті статевими зносинами. У зв'язку з цим, вельми важко оцінити акторську гру. Якщо говорити про Анастейшу, вона й по книзі була дівчиною непоказною, скромною і, судячи з її вчинків, недалекою. Дакота Джонсон легко взяла цю планку, нічим не прикрасивши свою героїню, але й не спотворивши образ, з такою любов'ю прописаний домогосподаркою-мільйонеркою Е.Л. Джеймс.
Куди цікавішим виглядає Джеймі Дорнан, чий герой весь фільм кидає на свою потенційну сабміссівну нижню то пристрасні, то грайливі погляди, нібито приховуючи, а насправді демонструючи, яке ж він жахливе, огидне, похітливе чудовисько. Сцена з останньою поркою, під час якої чудовисько на мить показало свій вишкір можна сказати, бездоганна, але давайте будемо чесними - Джеймі все ще експлуатує звичне амплуа. Мова йде все про той же образ еротомана-збоченця з млосним і одночасно божевільним поглядом, який приніс успіх серіалу «Падіння» (The Fall). Нічого кардинально нового Дорнан в «Відтінках» не показав.
Але навіть граючи таких персонажів, Дакота та Джеймі змогли попустувати. Наприклад, Ана в якийсь момент розуміє, що може вертіти Крістіаном як хоче, і починає його дражнити. У свою чергу, Крістіан від цих спроб розятрити його старі рани злегка розгублюється і стає схожим на розпатланого незграбного підлітка. До кінця фільму головні герої фактично міняються місцями.
На щастя, цим трансформаціям приділено не так багато екранного часу. Точніше кажучи, - необхідний мінімум, без якого фільм перетворився б на збірник музично-еротичних відероликів. Втім, щоб заспокоїти шанувальників книги, скажемо, що Джеймс подбала про збереження свого всесвіту, надавши сценаристам цілий список речей, які обов'язково повинні з'явитися на екрані: старі джинси Грея, надувний Чарлі Танго, описані в книзі сукні Ани і так далі.
Але з усієї знімальної команди захоплених дифірамбів заслуговує все-таки режисер Сем Тейлор-Джонсон. Саме вона позбавила екранізацію зайвих рожевих соплів, рішуче вигнавши зі сценарію «внутрішню богиню» та інші подібні перли, за які Джеймс піддалася гонінням з боку найбільш інтелектуально розвинених читачів. Сем зробила головною зброєю фільму не привабливість та багатство Грея, а розкішні сексуальні сцени. До того ж композитор Денні Елфман додав цим епізодам необхідного пафосу, за допомогою музики показавши, наскільки глибоким і всепоглинаючим може виявитися збудження жінки, що потрапила в умілі чоловічі руки.
До слова, садо-мазо у фільмі представлено якось латентно: до згаданого двічі анального фістінга справа так і не доходить, і нічого страхітливо огидного Грей зі своєю дівчиною не робить. Відома феміністка Сем не закликає глядачів хапатися за батоги, вона декларує інше: ніякі збочення, чи то гіпертрофована романтичність або тяга до секс-іграшок, не можуть перешкодити двом люблячим людям отримувати взаємовигідне задоволення.
Сподобалася стаття? Підтримай «Морс»!
ПриватБанк
UAH: 5168 7520 1787 2691
USD: 4731 1856 0525 1914
ПриватБанк
UAH: 5168 7520 1787 2691
USD: 4731 1856 0525 1914
