Порядок в суспільстві щурів. Результати експерименту (відео)

Кількість різноманітних дослідів з пацюками та мишами вже не піддається обліку. Загальновизнано, що результати моделей поведінки цих милих, генетично близьких нам створінь принципово нічим не відрізняються від соціальної поведінки людини - різниця лише в рості та кількості учасників процесу.

Ця схожість - одна з головних причин численних експериментів, серед яких є і нижчеописаний. Шість щурів садять на штучний острівець. Неподалік від нього, на протилежному березі - в межах видимості - на гачки вішають шматочки їжі. Щоб отримати їжу, такий пацюк повинен переплисти холодну «протоку», зняти їжу з гачка і повернутися на острів, тому що у воді поїсти не вдається, а на протилежному березі спокійного життя їй не дають загадкові люди в білих халатах.

Цей відомий дослід проводився у всіх країнах, на всіх біологічних факультетах універів, у багатьох лабораторіях світу... Втім, результат завжди один і той же, - ролі 6 учасників експерименту завжди розподіляються таким чином: 2 щури пливуть за їжею і доставляють її на острів, де 2 інші тут же цю їжу віднімають і поїдають, залишаючи цим роботягам недоїдки - процент за виконану роботу. Ще один щурик також ніколи не плаває, просто поїдаючи мізерні крихти, що залишилися недоїденими після 4 щурів.

Останній пацюк сам плаває за їжею і самостійно з'їдає все здобуте. Він ніколи добровільно не ділиться ні з ким і стоїть у своїй незалежності до останнього, зберігаючи максимальну неучасть у справах «щурячого суспільства».



Природно, що 2 робочі щури, які на постійній основі з 8 ранку до 17 вечора плавають за їжею протягом всього свого життя, активно «спілкуються» зі своїми господарями, утворюючи з ними певний прообраз суспільства-держави, з ретельно розподіленими ролями і спеціалізацією. Той щур, що під'їдає залишки, ніколи ні з ким не спілкується - до кінця своїх недолугих днів граючи дауншифтерську роль жебрака-волоцюги. А ось той, що плаває за їжею сам і сам же все з'їдає, іноді сходить до спілкування з роботягами і «паханами», але тільки якщо йому це вигідно.

Ця ієрархія встановлюється «спонтанно», незалежно і повністю самостійно. Винятки в цьому класичному досвіді вкрай рідкісні. Скоріше, навпаки - з підвищенням кількості особин цей експеримент починає працювати все більш точно і невідворотно.


Зрештою, «суспільство» обов'язково стабілізується, але лише тоді і тільки тоді, коли зайві «керуючі» будуть фізично вирізані до кількості, пропорційної кількості «підлеглих роботяг». Соціологи стверджують, що в точності ті ж пропорції притаманні людям.

І на останок. Все ті ж загадкові люди в білих халатах проводять традиційний розтин тіл померлих мишей / щурів, при цьому вони встановили, що найбільш руйнівним стресам піддаються дві категорії - «начальство» і «принижені». Трохи більшу тривалість життя демонструють «роботяги», але найбільш довго і щасливо живуть незалежні учасники експерименту. І взагалі, «незалежні» краще харчуються, більше сплять, не беруть участь у будівництві комунізму, володіють великою масою мозку і серйозними амбіціями, а також найбільшим інтелектом і креативністю для їх реалізації.

Той самий «щурячий експеримент» щодо соціалізації суспільства

---

© знайдено в мережі