Місто пітьми: вражаюча доля міста-фортеці Коулун (фото)

Китайське місто-фортеця Коулун - найбільш густонаселена клоака, яку знало людство за всю історію його існування. До його знесення в 1994 році в цьому багатоповерховому мурашнику жило понад 50 тисяч осіб, що в перекладі на стандартний перерахунок дорівнює двом мільйонам людей на квадратний кілометр. Його монструозні форми надихнули класиків кіберпанку, які запозичили естетику смердючого мурашника для опису перенаселеного світу майбутнього. Офіційний уряд десятки років поспіль ніяк не контролювала Коулун, замість нього тут правили тріади, наркотики і проституція.

Колись Коулун дійсно був добре укріпленим фортом і анклавом Китаю в британському Гонконгу. Але з 1930-х Пекін втрачає контроль над фортецею, і аж до 90-х років він, фактично, стає кримінально-анархічною територією, де заправляють тріади. Порожній форт заселили сквоттери і обліпили його самобудами так, що початкові обриси Коулуна давно загубилися. Здогадатися про те, що цей сумбурний мурашник колись був чітко спланованим захисним укріпленням, можна лише подивившись на фото з висоти пташиного польоту.



За підсумками цієї Першої опіумної війни в 1842-м острів Гонконг відійшов британцям, а в 1898 році було укладено нову конвенцію, що розширювала юрисдикцію імперії, над якою ніколи не заходить сонце, ще й на півострів (так звані «Нові території»). За умовами договору, який, як показала практика, був неухильно дотриманий, Гонконг і Коулун орендувалися Великобританією на наступні 99 років з однією маленькою обставиною, що мала великі наслідки. Згідно з конвенцією 1898, той самий укріплений форт, де проживали китайські чиновники, з договору оренди виключався. Він продовжував залишатися територією імперії Цин, утворивши в британській колонії своєрідний анклав.



Все почалося після закінчення Другої світової війни. Де-юре місто-фортеця Коулун продовжувало залишатися територією Китаю, оточеною з усіх боків британською колонією. Фактично тут не діяли закони і адміністрація Гонконгу, його жителі не платили нікому податків. Коулун став справжньою чорною дірою, землею обітованою для біженців з «великої землі», які рятувалися від громадянської війни в Китаї, де в другій половині 1940-х років комуністична Народно-Визвольна армія щосили гнала гоміньданівських маріонеток геть з майбутньої території Китайської Народної Республіки.



На територію колишнього форту почали масово сходитися спочатку сотні, потім тисячі, які в результаті перетворилися на десятки тисяч сквотерів, що скористалися статусом Коулуна, щоб почати нове життя формально як і раніше в Китаї, а по суті, в тому ж Гонконгу, користуючись усіма його благами, але існуючи при цьому практично абсолютно незалежно. Будь-які спроби британської адміністрації перешкоджати стихійному будівництву на невеликому шматку землі завдовжки 210 і завширшки 120 метрів наштовхувалися на опір не тільки місцевих мешканців, а й уряду КНР, який погрожував дипломатичним конфліктом в разі будь-яких дій влади Гонконгу на території, яку вони вважали своєю.

До кінця 1960-х років на площі в 2,6 гектара жило, за деякими оцінками, до 20 тис. чоловік. Точної цифри, зрозуміло, ніхто назвати не зможе: жоден облік резидентів міста-фортеці вести було неможливо.



Ці десятки тисяч людей демонстрували чудеса виживання і адаптації в умовах, по суті, анархічного суспільства. Немає центрального водопостачання? Не біда. Були вириті 70 колодязів, вода з яких електричними насосами доставлялася на дахи будівель, а звідти по лабіринту незліченних труб надходила в квартири споживачів. Відсутня електрика? Серед жителів кварталу було чимало співробітників компанії Hong Kong Electric, що прекрасно вміли нелегально підключатися до гонконгських електромереж і допомагали в цьому своїм сусідам.



Більшість жителів тулилися в невеликих квартирках середньою площею 23 кв. м. Поширення набули різноманітні прибудови до зовнішніх і внутрішніх фасадів будівель. Ті остаточно зросталися, в районі утворилася навіть друга, паралельна наземній, система переходів вже на деякій висоті від землі. Коулун перетворювався в єдиний цілісний організм, величезну «комунальну квартиру», будинок-місто, немов прийшов в наш час з постапокаліптичного майбутнього.



Вулиць всередині кварталу, по суті, не було. Були проходи, що утворювали настільки заплутану для непосвячених мережу, що чужинець, потрапляючи сюди, стрімко втрачав орієнтацію в просторі. Забудова була такою щільною, а простір Клондайка анархізму настільки цінним, що багатоповерхівки часто нависали над проходами, не пропускаючи туди сонячне світло.



Саме Коулун став джерелом натхнення для Вільяма Гібсона, одного з батьків-засновників кіберпанку. Вузькі вулички, запаморочлива тіснота, влада тріад, буденна торгівля людьми і наркотиками в світі вічної пітьми і неонових вивісок - всім цим фантастика зобов'язана Коулуну. Крім того, місто з'являється в відеогрі Shadowrun: Hong Kong і в бойовику «Кривавий спорт» з Ван Даммом. Навіть якщо у вас немає клаустрофобії, вам стане незатишно від однієї думки про майбутнє, в якому ти або живеш так, або тебе вже продано на органи:



У перші десятиліття трансформації старої китайської фортеці в спальний район зі своїм особливим колоритом єдиною реальною силою тут були тріади - таємні злочинні організації, поширені ще в довоєнному Китаї. Скориставшись відсутністю інтересу до кварталу з боку гонконгської адміністрації та її правоохоронних органів, вони перетворили новий район в гніздо різноманітних вад. У Коулуні буквально розквітли гральні заклади, будинки розпусти, опіумні кубла.



Тільки в середині 1970-х років влада Гонконгу, яка вирішили нарешті, що вистачить це терпіти, і заручилася схваленням уряду КНР, здійснила грандіозну серію поліцейських рейдів, що закінчилися фактичним вигнанням з Коулуна всіх ОПГ. Але ці важливі зміни на краще, які перетворювали місто-фортецю в більш-менш зручне місце для життя, на зовнішньому вигляді Коулуна ніяк не відбивалися. Безвладдя тут тривало, самобуди росли, про хоч якийсь капітальний ремонт будівель чи хоча б косметичної реновації фасадів не могло йти й мови.



У 1987 році уряди Великої Британії та КНР уклали угоду, врегулювати статус Коулуна в світлі майбутнього через 10 років повернення Гонконгу під юрисдикцію Китаю. Адміністрація британської колонії отримала право нарешті знести квартал, що спотворював її обличчя.



Знесення почалося в 1992-1993 роках. Всі жителі отримали або грошову компенсацію за переїзд, або квартири в сучасних новобудовах Гонконгу. І все одно процес знищення цього анархічного релікту, який народився майже сто років тому, супроводжувався бурхливими протестами аборигенів, які не бажали втрачати звичної вольниці і укладу життя.

---

© за матеріалами