Розповідь хлопця, що одним з перших перехворів коронавірусом

Хлопець, який одним з перших перехворів коронавірусом, описав як проходила хвороба COVID-19.

25-річний викладач з Північного Уельсу, який живе і працює в Ухані, став першим британцем, що підхопив «китайський» вірус. Він вирішив розповісти про те, як йому вдалося перемогти хворобу, яка стрімко поширюється по всьому світу.

До початку спалаху нового вірусу COVID-19 Коннор Рід майже рік пропрацював в одній зі шкіл Уханя. У листопаді 2019 року він захворів.

Зараз з викладачем все в порядку - інфекція відступила. Нещодавно Коннор поділився записами зі свого щоденника, в якому він детально описав початок і перебіг хвороби, симптоми коронавірусу, свої відчуття та свої способи боротьби з інфекцією. Наводимо їх повністю зі слів автора.

День 1 - понеділок, 25 листопада:
У мене застуда. Я чхаю, перед очима пелена. Але все не так погано, щоб не йти на роботу. Я приїхав в Китай, щоб викладати англійську мову, але тепер я менеджер в школі в Ухані, де я і живу останні сім місяців.

Я добре розмовляю мандаринською, і робота мені цікава. Не думаю, що моя застуда заразна, тому я спокійно ходжу на роботу. Живу я один, так що я навряд чи когось ще заражу. У новинах про віруси нічого не говорять. Отже приводів для занепокоєння немає. Думаю, це просто нежить.

День 2:
У мене болить горло. Згадуючи, що моя мама робила в таких випадках, коли я був дитиною, наливаю собі чашку гарячої води з медом. Допомагає.

День 3:
Я не курю і майже ніколи не п'ю. Але мені важливо швидше одужати, щоб ходити на роботу здоровим. У лікувальних цілях я додав трохи віскі в медовий напій. Вийшло щось на зразок грогу.

День 4:
Минулої ночі спав як дитина. Китайський віскі, мабуть, лікує всі хвороби. Вип'ю ще одну чашку грогу ввечері.

День 5:
Застуда минула. Нічого особливого не було.

День 7:
Занадто рано радів. Я почуваюсь жахливо. Це вже не застуда. У мене все болить, голова гуде, очі горять, горло стягнуло. Інфекція спустилася нижче, і з'явився частий сухий кашель.

Це грип, і мені потрібно щось більше, ніж проста медова вода з чарівним віскі або без нього, щоб я відчув себе краще. Симптоми різко проявилися у мене вдень і якщо вночі не станеться диво, завтра на роботу я не піду. Я не просто погано себе почуваю - я ще не хочу заражати грипом моїх колег.

День 8:
Сьогодні я не пішов на роботу. Попередив, що, можливо, залишуся вдома до кінця тижня. Навіть кістки болять. Складно уявити, що у мене вийде одужати найближчим часом. Боляче навіть з ліжка вставати. Я лежу на подушках, дивлюся телевізор і намагаюся поменше кашляти - це боляче.

День 9:
Навіть моє кошеня, тиняючись по квартирі, схоже, почувається недобре. Котик не схожий на себе і відмовляється їсти. Я його не звинувачую - у мене теж немає апетиту.

День 10:
У мене все ще температура. Я випив чверть пляшки віскі, і все одно не відчуваю себе досить здоровим, щоб кудись йти. Не думаю, що грог чимось мені допомагає.

День 11:
Раптово мені стало краще, принаймні, фізично. Грип відступив. Але моє бідне кошеня померло. Не знаю, чи було у нього те ж, що і у мене, і чи можуть взагалі кішки заразитися людським грипом. Відчуваю себе нещасним.



День 12:
У мене стався рецидив. Коли я вже подумав, що видужую, хвороба накрила мене з новою силою. Мені важко дихати. Простий підйом з ліжка і похід в туалет закінчуються тим, що я задихаюся і падаю без сил. Я пітнію, у мене жар, запаморочення і сильний озноб. Працює телевізор, але я майже його не чую. Це кошмар.

До полудня я відчув, що задихаюся. Так я не хворів ніколи в житті. Я хапаю повітря ротом, а коли видихаю, мої легені видають такий звук, ніби стискають паперовий пакет. Щось не так. Мені потрібно до лікаря. Але якщо я сам подзвоню в службу швидкої допомоги, мені доведеться оплачувати виклик. І це коштує цілий статок. Я хворий, але не думаю, що вмираю - чи думаю?

Звичайно, я можу пережити поїздку на таксі. Я вирішив поїхати в університетську лікарню Чжуннань, оскільки там вчиться багато іноземних лікарів. Це не дуже раціонально, але в моєму гарячковому стані я хочу звернутися саме до британського лікаря. Я добре говорю мандаринською, так що з викликом таксі проблем немає. Поїздка займає хвилин двадцять. У лікарні діагностують пневмонію. Ось чому мої легені видають цей звук. Мені потрібно пройти обстеження, яке займе шість годин.

День 13:
Повернувся додому пізно ввечері. Лікар виписав антибіотики для лікування пневмонії, але я не хочу їх приймати - боюся, що тіло виробить резистентність до ліків і в разі, якщо я дійсно серйозно захворію, вони не спрацюють. Віддаю перевагу боротися з хворобою народними методами.

Благо, тепер я знаю, що це пневмонія. Мені всього 25 років, і у мене міцне здоров'я. Кажу собі, що приводів для занепокоєння немає. У мене є мазь для розтирання. Кладу трохи в окріп і дихаю паром, накрившись рушником. Віддаю перевагу «старій школі». Але антибіотики я залишив - на той випадок, якщо вони мені дійсно знадобляться.

День 14:
Кип'ячу воду. Додаю мазь. Накриваюся рушником. Дихаю годину. Повторюю ще раз.

День 15:
Всі дні злилися воєдино.

День 16:
Дзвоню мамі в Австралію. Не було сенсу дзвонити їй раніше - вона б стривожилася і спробувала прилетіти до мене. Але у неї б не вийшло - гостьову візу в Китай оформляють цілу вічність. Радий чути її голос, але все, що можу - це прохрипіти в телефон: «Мама, мені так погано».

День 17:
Мені трохи краще, але я поки не хочу сподіватися на краще. Я вже через це проходив.

День 18:
З легенів більше не доноситься звук гілок, що ломаються.

День 19:
Я відчуваю себе досить добре, що вийти на вулицю і купити ще трохи мазі. Ніс вже відчуває запах їжі, яку готують сусіди. І у мене вперше за два тижні з'явився апетит.

День 22:
Хотів сьогодні вийти на роботу, але не вийшло. Пневмонія пройшла - але все болить так, ніби мене переїхав каток. У носі все горить, а барабанні перетинки ось-ось вибухнуть. Знаю, що так не можна, але я масажую слуховий прохід ватними паличками, щоб хоч якось справитися з болем.

День 24:
Алілуя! Думаю, мені краще. Хто знав, що грип може бути таким жахливим?

День 36:
Прийшло повідомлення від друга, яке змусило мене поспішити в магазин. З усього видно, що китайська влада стурбована новим коронавірусом, який швидко захоплює місто. Ходять чутки про введення комендантської години і обмеження на пересування. Я знаю, що це означає - всі в паніці кинуться в магазини. Потрібно запастися найнеобхіднішим до того, як все розкуплять.

День 37:
Чутки підтвердилися. Всім сказано залишатися вдома. З того, що я чув: вірус схожий на різновид грипу, який може викликати пневмонію. Ну, це звучить знайомо.

День 52:
Прийшло повідомлення з лікарні. Мені повідомили, що я був заражений Уханьським коронавірусом. Вважаю, мені повинно бути приємно, що я не можу знову його «зловити» - тепер у мене імунітет.

Але я все одно повинен носити маску, як і всі інші, коли виходжу з дому, інакше мене можуть заарештувати. Китайська влада дуже ретельно намагаються стримати поширення вірусу.

День 67:
Вже весь світ знає про коронавірус. Я розповів про це кільком друзям в Facebook, і якимось чином ця розмова потрапила в ЗМІ. Зі мною зв'язалися з місцевої газети мого рідного міста в Північному Уельсі. Можливо, я підчепив вірус на рибному ринку. Це чудове місце, де можна купити недорогу їжу - частина Уханя, яку звичайні китайці відвідують кожен день. Я теж регулярно роблю тут покупки.

Бачив істеричні новини (особливо в пресі США) про те, що на рибному ринку продають м'ясо кажанів і навіть коал. Особисто я такого ніколи не бачив. Найдивніше, що я там помічав - це цілі тушки свині і ягняти разом з головою.

День 72 - вівторок, 4 лютого:
Здається, газети вважають жахливим те, що я намагався вилікувати себе гарячим грогом. Намагаюся пояснити, що я поняття не мав про те, що хворий, але вони не хочуть цього чути. Тема в New York Post говорить: «Учитель з Великобританії стверджує, що він переміг коронавірус за допомогою гарячого віскі і меду». Хотів би я, щоб все було так просто».

---

© за матеріалами