Чому найзаселеніший острів світу сьогодні порожній? Історія острова Хасіма (фото)

У Східно-Китайському морі, приблизно за 15 кілометрів на південний захід від міста Нагасакі розташований невеликий острів Хасіма (Хашима), довжина берегової лінії якого становить півтора кілометри. До початку XIX століття це був просто уламок скелі, злегка порослий зеленню, на якому гніздилися морські птахи і який іноді використовувався як тимчасовий притулок рибалками з Нагасакі і з сусіднього острова Такасіма. Називався тоді острів Гункандзіма.



Острів заселили 1810 року, коли там знайшли вугілля. Видобувала вугілля на Гункандзимі всесвітньовідома компанія Mitsubishi. У цей момент острів Хасіма розквітав і до 30-х років ХХ століття острів став серйозним промисловим центром. У період з 1943 до 1945 року для примусової роботи на підводних вугільних шахтах Mitsubishi Corporation сюди привозили китайців та корейців. Тут почалося стрімке будівництво, один за одним будувалися будинки для проживання робітників та їхніх сімей. У найбільш населені роки своєї історії на острові було 30 великих корпусів житлових будинків, 25 магазинів, школа, два плавальні басейни, лікарні та цвинтар. Протягом 50 років острів був одним із найбільш густонаселених місць на Землі - на території острова площею 6,3 га мешкало 5259 осіб.

Більш як півстоліття острів Хасіма був найбільш густонаселеним місцем на планеті. Але сьогодні він повністю порожній. 20 квітня 1974 року останній місцевий житель ступив на палубу корабля, і вже майже 50 років у побудованих багатоповерхівках живуть лише рідкісні чайки.


«Острів-лінкор»:

Острів розташований на півдні Японії, за 15 кілометрів від усіма відомого міста Нагасакі. З японського Хасіма перекладається як "Прикордонний острів", а його друга назва - Гункандзіма, в перекладі "острів-лінкор". Воно напевно навіть популярніше в Японії.



Отримав він це ім'я ще у 1920-ті роки. А все тому що журналісти місцевої газети звернули увагу на те, що контури Хасіми нагадують лінійний корабель Tosa, будівництво якого розгорнула на той час корпорація Mitsubishi на верфі в Нагасакі. Судно мало стати флагманом японського флоту, але цього так і не сталося. У 1922 році у Вашингтоні було підписано Вашингтонську морську угоду («Договір п'яти держав»), згідно з якою обмежувалося їхнє морське озброєння.



Угода була підписана - США, Британською імперією, Французькою Республікою, Японською імперією та Італійським королівством:



У результаті багато кораблів довелося розібрати, зокрема і Тосу. Проте «корабельне» прізвисько до Хасіми приклеїлося міцно, і зрештою острів повторив долю лінкора.

Утилізація лінкорів за Вашингтонським договором. Філадельфія, грудень 1923:




Індустріалізація:

До кінця XIX століття острів був безхазяйним і лише іноді використовувався як тимчасовий притулок для рибалок. Це був просто уламок скелі, трохи порослий зеленню. Все змінилося у 1880-ті роки. У той час Японія переживала потужну індустріалізацію, найціннішим ресурсом якої стало вугілля. Острів був багатий на вугілля, і вже в 1887 році на ньому заснували першу вугільну шахту, а в 1890-му році острів викупив один з найбільших японських концернів Mitsubishi за 100 000 єн. Mitsubishi, який мав великі можливості та практично необмежені фінансові ресурси, розробив проект підземного видобутку вугілля на Хасимі.

У 1895 році було відкрито нову шахту глибиною 199 метрів (пізніше заглиблена), і ще одну - у 1898 році. Зрештою під Хасимою і навколишнім Південно-китайським морем утворився справжній лабіринт з підземних шахт глибиною до 600 метрів нижче рівня моря (ствол шахти).

Шахта Хасіми:


Зростаючий масштаб вуглевидобутку та міркування економії вимагали модернізації робочого процесу. Щоденна доставка робочих змін морем з Нагасакі була економічно невигідна, внаслідок чого було вирішено використовувати порожню породу, що видобувається з шахт, для збільшення площі острова та будівництва житла для шахтарів та обслуговуючого персоналу. Зрештою площа Хасими зросла до 6,3 га.

Із заходу на схід довжина острова становить 160 метрів, із півночі на південь – 480 метрів. У 1907 році острів обгородили залізобетонною стіною, щоб його не розмило море або бурхливі тайфуни.



Шахтарі Хасіми:


За півстоліття тут було збудовано близько 30 багатоповерхових житлових будинків, шпиталь, школа, дитсадок, плавальні басейни, храми, кінотеатр та клуб для шахтарів. Лише магазинів на острові було 25 штук. Будівництво житлових будинків тут тривало навіть під час Другої світової війни, коли в інших районах країни воно було заморожене. 1941 року на Хасимі встановили рекорд— видобули 410 000 тонн вугілля (всього видобуто ~16,5 млн. тонн).




Похмурий період:

Період з 1943 по 1945 став найбільш похмурим і кривавим в історії острова. Сюди для примусової роботи на шахтах привозили китайців та корейців. Нещадна експлуатація та напівголодне існування спричинило багато жертв. Хтось гинув у вибої, хтось помирав від виснаження та хвороб, хтось намагався доплисти до Нагасакі, але найчастіше безуспішно. На совісті корпорації за різними підрахунками близько 1300 привезених сюди бранців. І, на жаль, кількість загиблих на Хасімі за 87 років гірничих розробок не обмежувалася.

Також було знято корейський фільм за мотивами цих подій.

Кунхам: Прикордонний острів / Gunhamdo (2017)



"Золотий вік":

Після закінчення війни економіка Японії почала бурхливе відновлення. Вугілля Хасіми, як і раніше, було затребуване. 50-ті стали «золотим десятиліттям» для острова: компанія-власник стала вести бізнес значно цивілізованіше. У шахтарському містечку була побудована лікарня, а в 1958 році відкрилася величезна 7-поверхова школа, що стала останньою великою будівлею, зведеною тут. Населення Хасіми досягло свого піку у 1959 році. На шести з невеликим гектарах острова мешкало 5259 осіб, із них лише 60% площі були житловими. Щільність населення тут становила 139 100 осіб/км². Це було найбільш густонаселене місце на планеті, де житлові квартали були буквально забиті людьми.




Mitsubishi встановила тут свого роду диктатуру. Корпорація забезпечувала шахтарів гарантованим робочим місцем та заробітною платою, безкоштовним житлом, електрикою. Проте окрім виснажливої ​​роботи жителі острова у примусовому порядку залучалися до громадських робіт із прибирання приміщень та території.

Жителі острова повністю залежали від постачання продуктів, одягу і навіть звичайної води з великої землі. До 60-х тут було мало рослин, і лише 1963-го сюди було вперше завезено родючий ґрунт. На дахах будівель та вільних майданчиках було розбито невеликі сквери, сади та городи. Жителі Хасіми отримали можливість вирощувати хоча б мінімальну кількість овочів та гуляти серед зелені.




Місто привид:

Наприкінці 1960-х років активно розвивалася нафтова промисловість та нафта на світовому ринку заміняла вугілля. По всій Японії шахти почали просто закриватися як нерентабельні. У січні 1974 року Mitsubishi оголосила про ліквідацію шахт на Хасімі. Це не могло позначитися на самому острові. Почався масовий відтік робочої сили, будівлі почали пустіти. Останній мешканець острова залишив його на теплоході 20 квітня 1974 року. І острів Хасіма назавжди перетворився на місто-привид.




Як його побачити?

Довгий час відвідування Хасіми було заборонено, тим самим японський уряд намагався убезпечити його від пограбування, оскільки предмети побуту з міста-привиду стали об'єктом інтересу багатих колекціонерів. Проте вже з 2009 року влада знову допускає на Хасіму всіх охочих. Тут було організовано спеціальний пішохідний маршрут у безпечній частині острова. Втім, погуляти островом можна не виходячи з власного будинку за допомогою Google Street View.

У 2015 році острів включили до Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Ця пропозиція була сприйнята неоднозначно у світлі спірної оцінки історичного минулого острова. Південнокорейська влада обгрунтовує свої заперечення стражданнями, понесеними корейськими підневільними робітниками під час війни. Будь-які компенсації для тих, хто залишився живим від японського уряду або компанії Mitsubishi, не передбачені.



Що цікаво, острів став місцем зйомки фільму «Агент-007: Координати „Скайфолл“» (острів був як резиденція для антагоніста-злочинця Рауля Сільви)

---

© знайдено в мережі