1611| 21-07-2015, 14:11
Віртуальний поміщик. Киянин 4 роки керує господарством через інтернет (фото)
Серед українців зустрічаються справжні інноватори. Київський IT-фахівець дуже хотів дачу і власне господарство, щоб екологічно відпочивати і харчуватися. Та ось біда - в Україні криза, і щоб гідно забезпечувати сім'ю, йому доводиться працювати ледь не цілодобово, так що на дачні справи зовсім немає часу. Думаєте, це змусило його відмовитися від будинку в селі? Аж ніяк! Ось уже кілька років поспіль він керує господарством - а це сад, город, худоба та ремонтні роботи - виключно через інтернет. Свій досвід киянин докладно описує на форумі, починаючи з 2013 року. Свого імені він не називає.
«Я сам ніколи не жив у приватному будинку, і ось раптом я чітко усвідомив що незважаючи на економіку, гроші, відсутність часу - я точно хочу мати невеликий сільський будинок хоча б для літнього відпочинку. У 2010 мені було 28 років, я мав 13 річний досвід роботи з комп'ютерами і вся моя робота завжди була пов'язана з IT в більшій чи меншій мірі. Про будівництво, господарство, городи та сільський побут я не знав майже нічого. Взимку і навесні я трохи студіював інтернет, дивився ціни під Києвом, у Київській області, розумів, що працюю я мабуть не там або не тим, але все було однозначно задорого для нас», - розповідає киянин на форумі.
У травні 2011 року він пригледів підходящий варіант будинку в Черкаській області, за який просили приблизно $ 10 000. Особисто поїхати дивитися будинок айтішник не міг, тому послав туди свого кур'єра з фотоапаратом і завданням зробити докладний фотозвіт.
Будинок знаходиться в 200 км від Києва, в селі з населенням 3500-4000 чоловік. Дерев'яний, повоєнної будівлі, зовні обкладений цеглою. Загальна площа будинку 50 м.кв., житлова площа - близько 27 м.кв.: дві кімнати, кухня, ванна, передпокій, комора, веранда. Із зручностей - тільки електрика. Опалення - дров'яне і газове (груба), вода з колодязя, туалет у дворі. Зате з двору відкривається розкішний вид на ставок. Також неподалік - невелика хвойна лісосмуга, а за нею листяний ліс з грибами і ягодами. Саме розташування на лоні природи остаточно підкорило серце айтішника, і після трьох місяців оренди він вирішив купити будинок.
Літо вони з дружиною провели в новому будинку. А на осінь довелося повертатися в місто. «Життя вносить свої корективи, і відволікаючись все літо від роботи на будинок, я трохи упустив роботу з уваги, а вона, як «леді ревнива», цього не прощає. Стало зрозуміло, що всю зиму я буду займатися латанням дірок у бюджеті і дуже скромно рухати будівництво».
«Скайнет» на дачі
План контролювати і управляти роботою в будинку та на господарстві через інтернет і телефон виник як необхідність - справ на ділянці і в будинку було по вуха, а часто їздити в село не було часу. Айтішник трудиться на трьох роботах і працює по 14-16 годин на день. Тому він найняв в селі місцевих працівників, які за невелику за київськими мірками зарплату стали доглядати за городом, худобою і робити ремонт у будинку.
Щоб контролювати те, як вони виконують свої обов'язки, «поміщик» і встановив по всьому периметру своїх володінь відеокамери, підключені до інтернету. Так він зміг спостерігати за всім, що відбувається в його будинку і на ділянці, в режимі реального часу.
«IT-частина в будинку на той момент (2012 рік) була досить проста:
На жаль, стабільного зв'язку і достатньої пропускної спроможності «Інтертелеком» не давав, і майже рік відеосигналу толком не було, були тільки картинки по події (рух в кадрі)».
Камера на веранді, для контролю доступу в будинок. Денний режим відеоспостереження
Камера в нічному режимі з інфрачервоною підсвіткою
Уже в листопаді 2013 року киянин визначив план робіт: провести в будинок воду, зробити каналізацію, посадити город, привести в порядок льох, завести курей і поросят, заготовити дров. «Завдань купа, а знань, як це робити, нуль цілих хрін десятих. Говорячи мовою комп'ютерних ігор, скіл в ремонті будинку -50», - зізнався він. Втім, кілька разів змінивши найманих працівників, справа потихеньку пішла. Спершу в будинку з'явилася доглянута ванна з теплою підлогою і бойлером, пізніше на кухні зробили газ і облаштували інтер'єр.
«Ідея (розмістити відеоспостереження у ванній і туалеті - ред.) звичайно може здатися дивною, але на практиці люди в селі дуже економні - вони чітко рахують витрати на газ, якщо йдуть купатися. Тому, якби я не встановив відеоспостереження, у мене була б безкоштовна ванна для членів сім'ї мого робочого. Тим більше, комфорт є - і гаряча вода, і велика ванна, і тепла підлога».
Відеокамера у ванній, літо 2012
Відеокамера у вітальні, осінь 2013
Вітальня-кухня, де встановлений котел.
«Вирішив поспостерігати, як працює газовий котел. Скільки часу горить, скільки очікує, як часто включається. Ось в реальному часі камера показує, що робить котел», - пише айтішник.
Враховуючи, що канал інтернету в селі дуже вузький (і дорогий: 1 Мбіт «аплоаду» коштує 300 грн / міс), я налаштував на кожній камері відправку JPG-кадрів кожні 10 хвилин плюс відправку JPG по руху в кадрі на FTP-сервер в датацентрі, сортування за датами і папками. Тепер можу ввечері переглянути архів за день, так би мовити, в «швидкій» перемотці.
Але це система контролю за якістю роботи робітників, за дисципліною. Це не система безпеки. Ну і завжди приємно глянути протягом дня, що там в селі. Яка погода, хто чим займається, чи не курять зайвого, чи не п'ють п'ятий чай за день».
Господарство під наглядом
Тим часом, город «поміщика» розростався. Урожай працівники передавали йому на Київ з водієм міжміської маршрутки. Незабаром зарізали і перше порося. Сьогодні в господарстві у киянина кури і свині.
«Мені це нагадує гру Warcraft - здобуваєш золото (працюєш у Києві) і витрачаєш його. А робітники будують споруди».
За поросям теж «підглядають» через інтернет
«Якість сільського м'яса і сала, вирощених під контролем (і навіть відеоспостереженням) з використанням натуральних кормів (картопля, буряки, пшениця, кукурудза, кабачки) не просто з магазинної їжею, але і з тим, що продається в Києві на ринках, порівняти не можна. Це просто інший рівень. Тільки заради якісної їжі з села вже вартувало вплутуватися в цей захоплюючий процес ремонту будинку та управління господарством і городом в селі через інтернет і телефон».
Вже два роки айтішник «фізично» не з'являвся в селі. По-перше, в будинку ніде спати через ремонт, а по-друге, ніде готувати їжу - кухня поки не готова до експлуатації. Їхати до села з Києва довго і без ночівлі недоцільно. Та й ніколи - щоб триматися на плаву при нинішній економіці, йому доводиться дуже багато працювати. За останні 10 років він жодного разу не був у відпустці.
Благо, за всі ці роки камери його не підводили - обладнання надійне, не «китайське». Та й до працівників деколи донести вказівки виявлялося простіше по інтернету, ніж при особистій зустрічі.
«Це пов'язано з точністю постановки завдання. Адже ми впевнені зазвичай, що говоримо дуже ясно і зрозуміло. Але якщо спробувати те ж саме написати - з'ясовується, що часто і сам не знаєш, чого хочеш. Так от, при дистанційній роботі кожен момент повинен бути чітко позначений, і це покращує результат роботи в цілому, тому що, перш за все, я сам (як замовник) думаю над тим, що я хочу зробити і як. І робітникові зрозуміліше, немає «семи п'ятниць на тиждень»: написано в імейл «вбити 10 цвяхів». Це дуже продуктивно - точні завдання, виконання робіт, контроль, звітність.
Простий приклад - коли я на місці, мене щопівгодини робочий смикав: «а ось тут як?», «А шо тут робити?», «А чо воно так, а не так?». Зараз ми з ним можемо і по тижню не розмовляти навіть по телефону, якщо у нього є обсяг робіт - він просто в своєму ритмі робить роботу, і все нормально».
Інвестиції в старість
Часто передплатники цікавляться, чи не має наміру айтішник переїхати з Києва до села, раз вже йому так подобатися екологічно чисте життя. Жив би собі на лоні природи, а працював через інтернет. Більше того, якісні продукти - м'ясо, овочі, фрукти - нині в ціні, можна було б кинути IT та й зайнятися фермерським справою.
Урожай ягід готується їхати на Київ
Овочі та фрукти для киян консервує наймана працівниця. Банки зберігаються в погребі, який вже приведений в порядок
На це киянин безапеляційно відповідає: квартиру в Києві продавати не планують, як і переїзд у село. Втім, не виключає, що старість вирішить провести не в столиці, а в сільському будинку. Що стосується фермерства, тут і думати нічого - невдячна справа з усіх боків.
«З мого досвіду, легше організувати невеликий бізнес в місті, ніж організувати город, курей, свиней в селі. Особисто мене мотивує тільки бажання годувати сім'ю їжею найвищої якості, і розуміння, що на ринку ніхто не збирається продавати екологічно чисту їжу. Усі без винятку селяни, які щось продають і вирощують на продаж, використовують комбікорми, стимулятори, вітаміни, антибіотики та іншу хімію».
Тим часом, принцип господарювання самого айтішника повністю виключає застосування чогось неприродного. До того ж, йому простіше оплачувати працю, ніж заробляти працею.
«Напевно, бажання працювати руками - це ще й від характеру залежить. А може від загальної втоми - я працюю 14-16 годин на добу, і в мене по житті є два бажання - плюс-мінус регулярно поїсти і виспатися. До роботи руками справа ніколи не доходить. Гроші на будівництво руками я не зароблю, тільки головою».
Побажайте йому подальших успіхів і не забудьте розповісти про його досвід друзям.
«Я сам ніколи не жив у приватному будинку, і ось раптом я чітко усвідомив що незважаючи на економіку, гроші, відсутність часу - я точно хочу мати невеликий сільський будинок хоча б для літнього відпочинку. У 2010 мені було 28 років, я мав 13 річний досвід роботи з комп'ютерами і вся моя робота завжди була пов'язана з IT в більшій чи меншій мірі. Про будівництво, господарство, городи та сільський побут я не знав майже нічого. Взимку і навесні я трохи студіював інтернет, дивився ціни під Києвом, у Київській області, розумів, що працюю я мабуть не там або не тим, але все було однозначно задорого для нас», - розповідає киянин на форумі.
У травні 2011 року він пригледів підходящий варіант будинку в Черкаській області, за який просили приблизно $ 10 000. Особисто поїхати дивитися будинок айтішник не міг, тому послав туди свого кур'єра з фотоапаратом і завданням зробити докладний фотозвіт.
Так виглядав будинок в 2011 році. Фото тут і далі: з форум-стрічки «Будинок в селі + управління господарством через інтернет» на www.stroimdom.com.ua
Будинок знаходиться в 200 км від Києва, в селі з населенням 3500-4000 чоловік. Дерев'яний, повоєнної будівлі, зовні обкладений цеглою. Загальна площа будинку 50 м.кв., житлова площа - близько 27 м.кв.: дві кімнати, кухня, ванна, передпокій, комора, веранда. Із зручностей - тільки електрика. Опалення - дров'яне і газове (груба), вода з колодязя, туалет у дворі. Зате з двору відкривається розкішний вид на ставок. Також неподалік - невелика хвойна лісосмуга, а за нею листяний ліс з грибами і ягодами. Саме розташування на лоні природи остаточно підкорило серце айтішника, і після трьох місяців оренди він вирішив купити будинок.
Літо вони з дружиною провели в новому будинку. А на осінь довелося повертатися в місто. «Життя вносить свої корективи, і відволікаючись все літо від роботи на будинок, я трохи упустив роботу з уваги, а вона, як «леді ревнива», цього не прощає. Стало зрозуміло, що всю зиму я буду займатися латанням дірок у бюджеті і дуже скромно рухати будівництво».
«Скайнет» на дачі
План контролювати і управляти роботою в будинку та на господарстві через інтернет і телефон виник як необхідність - справ на ділянці і в будинку було по вуха, а часто їздити в село не було часу. Айтішник трудиться на трьох роботах і працює по 14-16 годин на день. Тому він найняв в селі місцевих працівників, які за невелику за київськими мірками зарплату стали доглядати за городом, худобою і робити ремонт у будинку.
Щоб контролювати те, як вони виконують свої обов'язки, «поміщик» і встановив по всьому периметру своїх володінь відеокамери, підключені до інтернету. Так він зміг спостерігати за всім, що відбувається в його будинку і на ділянці, в режимі реального часу.
Встановлена IP-камера
«IT-частина в будинку на той момент (2012 рік) була досить проста:
- модем від «Інтертелекому» з зовнішньою антеною на даху будинку
- роутер D-Link
- IP-відеокамера D-Link у ванній кімнаті
- IP-відеокамера D-Link у вітальні
- цифровий відеореєстратор DVR D-Link з двома 1ТБ дисками
На жаль, стабільного зв'язку і достатньої пропускної спроможності «Інтертелеком» не давав, і майже рік відеосигналу толком не було, були тільки картинки по події (рух в кадрі)».
Камера на веранді, для контролю доступу в будинок. Денний режим відеоспостереження
Камера в нічному режимі з інфрачервоною підсвіткою
Уже в листопаді 2013 року киянин визначив план робіт: провести в будинок воду, зробити каналізацію, посадити город, привести в порядок льох, завести курей і поросят, заготовити дров. «Завдань купа, а знань, як це робити, нуль цілих хрін десятих. Говорячи мовою комп'ютерних ігор, скіл в ремонті будинку -50», - зізнався він. Втім, кілька разів змінивши найманих працівників, справа потихеньку пішла. Спершу в будинку з'явилася доглянута ванна з теплою підлогою і бойлером, пізніше на кухні зробили газ і облаштували інтер'єр.
«Ідея (розмістити відеоспостереження у ванній і туалеті - ред.) звичайно може здатися дивною, але на практиці люди в селі дуже економні - вони чітко рахують витрати на газ, якщо йдуть купатися. Тому, якби я не встановив відеоспостереження, у мене була б безкоштовна ванна для членів сім'ї мого робочого. Тим більше, комфорт є - і гаряча вода, і велика ванна, і тепла підлога».
Відеокамера у ванній, літо 2012
Відеокамера у вітальні, осінь 2013
Вітальня-кухня, де встановлений котел.
«Вирішив поспостерігати, як працює газовий котел. Скільки часу горить, скільки очікує, як часто включається. Ось в реальному часі камера показує, що робить котел», - пише айтішник.
Враховуючи, що канал інтернету в селі дуже вузький (і дорогий: 1 Мбіт «аплоаду» коштує 300 грн / міс), я налаштував на кожній камері відправку JPG-кадрів кожні 10 хвилин плюс відправку JPG по руху в кадрі на FTP-сервер в датацентрі, сортування за датами і папками. Тепер можу ввечері переглянути архів за день, так би мовити, в «швидкій» перемотці.
Спостереження за ремонтом
Але це система контролю за якістю роботи робітників, за дисципліною. Це не система безпеки. Ну і завжди приємно глянути протягом дня, що там в селі. Яка погода, хто чим займається, чи не курять зайвого, чи не п'ють п'ятий чай за день».
Господарство під наглядом
Тим часом, город «поміщика» розростався. Урожай працівники передавали йому на Київ з водієм міжміської маршрутки. Незабаром зарізали і перше порося. Сьогодні в господарстві у киянина кури і свині.
«Мені це нагадує гру Warcraft - здобуваєш золото (працюєш у Києві) і витрачаєш його. А робітники будують споруди».
За поросям теж «підглядають» через інтернет
«Якість сільського м'яса і сала, вирощених під контролем (і навіть відеоспостереженням) з використанням натуральних кормів (картопля, буряки, пшениця, кукурудза, кабачки) не просто з магазинної їжею, але і з тим, що продається в Києві на ринках, порівняти не можна. Це просто інший рівень. Тільки заради якісної їжі з села вже вартувало вплутуватися в цей захоплюючий процес ремонту будинку та управління господарством і городом в селі через інтернет і телефон».
Вже два роки айтішник «фізично» не з'являвся в селі. По-перше, в будинку ніде спати через ремонт, а по-друге, ніде готувати їжу - кухня поки не готова до експлуатації. Їхати до села з Києва довго і без ночівлі недоцільно. Та й ніколи - щоб триматися на плаву при нинішній економіці, йому доводиться дуже багато працювати. За останні 10 років він жодного разу не був у відпустці.
Благо, за всі ці роки камери його не підводили - обладнання надійне, не «китайське». Та й до працівників деколи донести вказівки виявлялося простіше по інтернету, ніж при особистій зустрічі.
«Це пов'язано з точністю постановки завдання. Адже ми впевнені зазвичай, що говоримо дуже ясно і зрозуміло. Але якщо спробувати те ж саме написати - з'ясовується, що часто і сам не знаєш, чого хочеш. Так от, при дистанційній роботі кожен момент повинен бути чітко позначений, і це покращує результат роботи в цілому, тому що, перш за все, я сам (як замовник) думаю над тим, що я хочу зробити і як. І робітникові зрозуміліше, немає «семи п'ятниць на тиждень»: написано в імейл «вбити 10 цвяхів». Це дуже продуктивно - точні завдання, виконання робіт, контроль, звітність.
Простий приклад - коли я на місці, мене щопівгодини робочий смикав: «а ось тут як?», «А шо тут робити?», «А чо воно так, а не так?». Зараз ми з ним можемо і по тижню не розмовляти навіть по телефону, якщо у нього є обсяг робіт - він просто в своєму ритмі робить роботу, і все нормально».
Інвестиції в старість
Часто передплатники цікавляться, чи не має наміру айтішник переїхати з Києва до села, раз вже йому так подобатися екологічно чисте життя. Жив би собі на лоні природи, а працював через інтернет. Більше того, якісні продукти - м'ясо, овочі, фрукти - нині в ціні, можна було б кинути IT та й зайнятися фермерським справою.
Урожай ягід готується їхати на Київ
Овочі та фрукти для киян консервує наймана працівниця. Банки зберігаються в погребі, який вже приведений в порядок
На це киянин безапеляційно відповідає: квартиру в Києві продавати не планують, як і переїзд у село. Втім, не виключає, що старість вирішить провести не в столиці, а в сільському будинку. Що стосується фермерства, тут і думати нічого - невдячна справа з усіх боків.
«З мого досвіду, легше організувати невеликий бізнес в місті, ніж організувати город, курей, свиней в селі. Особисто мене мотивує тільки бажання годувати сім'ю їжею найвищої якості, і розуміння, що на ринку ніхто не збирається продавати екологічно чисту їжу. Усі без винятку селяни, які щось продають і вирощують на продаж, використовують комбікорми, стимулятори, вітаміни, антибіотики та іншу хімію».
Якщо довго спостерігати за городом за IP-камері, можна почути, як росте буряк
Тим часом, принцип господарювання самого айтішника повністю виключає застосування чогось неприродного. До того ж, йому простіше оплачувати працю, ніж заробляти працею.
«Напевно, бажання працювати руками - це ще й від характеру залежить. А може від загальної втоми - я працюю 14-16 годин на добу, і в мене по житті є два бажання - плюс-мінус регулярно поїсти і виспатися. До роботи руками справа ніколи не доходить. Гроші на будівництво руками я не зароблю, тільки головою».
Сьогодні будинок айтішника виглядає так. Ремонтні роботи тривають
Побажайте йому подальших успіхів і не забудьте розповісти про його досвід друзям.
