Неймовірні килими Фаіга Ахмеда (фото)

Коли побачивши килим, що висить на стіні, ви думали про те, як сучасно і незвично він виглядає? Здавалося б, настінний килим - багато в чому завдяки повсюдній моді на них за часів СРСР - найбільш традиційний, навіть архаїчний, предмет домашнього вжитку. Зі стін радянських квартир вони давно перекочували на підлогу, перетворившись з атрибута достатку в рудимент минулої епохи. Однак в руках азербайджанського художника Фаіг Ахмеда ці звичні всім об'єкти перероджуються в ультрасучасні.

Актуалізуючи вікові візерунки за допомогою нових технологій, художник повертає килими на стіну, де вони починають жити своїм власним життям. Сьогодні оцифровані килими Фаіга перетікають зі стін на підлогу, розсипаються на складові і освоюють тривимірний простір в галереях і виставках по всьому світу, підриваючи усталений образ звичного елементу інтер'єру.




Фаіг Ахмед - азербайджанський художник, який отримав міжнародну популярність завдяки своїм незвичайним візуальним експериментам з килимарства. Вибір килимів як основного матеріалу для своєї творчості був не випадковий: майстра завжди цікавили тканини і візерунки. На його переконання, тканина - позачасовий об'єкт, який використовується в суспільстві споконвіку, а малюнки на ній подібні до міжнародної мови, зрозумілої всім, адже вони зустрічаються у всіх культурах світу.

Перший досвід художньої взаємодії з тканинами стався, коли Фаіг навчався в Азербайджанській державній академії мистецтв в Баку. Він викрав кілька рулонів тканини з кафедри моди і задрапував ними радянський фасад п'ятиповерхової будівлі академії. Після цього випадку його швидко виключили, зате зараз його килими, в основі яких лежить все та ж ідея переосмислення традиції, можна побачити на виставках у Великобританії, Німеччині, Італії, Китаї, Росії, США, Франції та інших країнах. Художник представляв Азербайджан на 52-й Венеціанській бієналі в 2007 році, а в 2013-му брав участь в проекті Love Me, Love Me Not вже на 55-й бієналі у Венеції.




Фаіг не єдиний, хто звертається до традиційних мистецтв і ремесел в своїх роботах. Сучасні азербайджанські художники все частіше використовують традиційні візерунки, предмети домашнього вжитку, килими і навіть цілі обрядові церемонії для створення арт-об'єктів. У певному сенсі вони продовжують тенденцію звернення художників до народної творчості, яка намітилася в середині XX століття. У 1960-1980-х роках азербайджанські майстри також по-своєму інтерпретували місцеві художні практики: мініатюрну розпис, кераміку і килими.





Відмінність сучасних авторів від художників колишнього покоління в тому, як вони працюють з традицією. Якщо раніше художники переробляли народні мотиви в пошуках національної ідентичності, то зараз вони намагаються вписати традиційну культуру в сучасні практики.

Проте, Фаіг Ахмед є явище унікальне для азербайджанської арт-сцени. Він пліч-о-пліч працює з майстрами-носіями традиційних технік ткацтва килимів. Хоча перероблені ним килими виглядають так, ніби були намальовані в графічному редакторі, в який прокрався вірус, всі вони повністю виткані вручну, відповідно до вікових традицій.




Змінити сприйняття килима як глибоко вкоріненого в традиції предмета виявилося завданням складним, але здійсненним. Щоб з'єднати традиційні візерунки зі своїми візерунками-«багами», художник вирішив звернутися безпосередньо до тих, хто досконало володіє технікою створення килимів - ткачів. Однак це виявилося не так-то просто. Спочатку ніхто з консервативних ткачів не хотів братися за його блюзнірські проекти, для яких старовинні килими потрібно було різати на частини, перекроювати і буквально розбирати по ворсинках.




На щастя художника, один майстер все-таки погодився ткати цифрові патерни Фаіга - але тільки за умови, що його ім'я залишиться в секреті.

На перших порах художнику не вдавалося знайти спільну мову з ткачами, так як його ідеї здавалися їм надто складними для реалізації. Щоб налагодити комунікацію, він почав створювати докладні ескізи проектів на комп'ютері, переносити їх на інженерний папір, а потім вже віддавати в виробництво точну схему, якої повинні дотримуватися працівники.



Створення кольорової палітри для об'єкта не менш відповідальна робота: «Після закінчення опрацювання проекту ми вибираємо кольори і починаємо фарбувати нитки. Всі нитки фарбуються вручну натуральними фарбами. Також в процесі бере участь художник по килиму, який малює за спеціальною технологією нумерації кожного кольору і візерунка. І після цього килим починають ткати».

Над кожним об'єктом працюють від одного до п'яти чоловік, а сама реалізація мистецького проекту може займати від 3-х місяців до декількох років. Фаіг особисто бере участь у створенні килимів: через специфіку ручної праці деякі деталі іноді доводиться вирішувати в процесі ткацтва.

Сам Фаіг вважає себе дослідником, а не художником. На його думку, художник - це той, хто в своїх роботах висловлює власні ідеї та погляди.

---

© за матеріалами