Шпінелевий місяць

Колючий, наче сіра шпінель, листопад аж ніяк не є лагідним і терплячим до вуличних перехожих. Він куди добріший до тих, хто скучкувався вдома у друзів або в кав’ярнях за партією настільних ігор, у мовних студіях задля розмовних практик, у лекційних залах або банально з чимось смачненьким за переглядом серіалів і фільмів.

Звісно, є ті, хто насолоджується шаленим побаченням в парку, бігаючи гумовими чоботами через калюжі під кольоровими парасольками. Але листопад не жартує. Насправді, листя вже все давно опало, день дуже короткий і рушаючи темними вулицями відчуваєш перший мороз на шкірі. Листопад вередує. Він ніяк не вирішить, чи хоче нарешті запросити зиму, яка все таки навідується і приносить у подарунок перший сніжок, а потім раптом жене її геть і плаче, плаче сірими холодними сльозами цілий день. І відтак заливає всі вулиці рідкою багнюкою. Громадяни не витримують його і тікають у теплі краї – домівки, офіси, торгові центри, Єгипет, Туреччину.

В українських степах відбувається бозна що. Вітер лютує, проганяє сонце, яке надумує іноді визирнути, відчувається запах мокрої трави. На небі швидко змінюються кольори і, як ніколи, душу переймає напришкувате відчуття свободи.

Надіслано

---

© знайдено в мережі