Ви перебуваєте: Морс » Знаменитості » «Скрябін»: десять років самотності (частина 2)

3103|

«Скрябін»: десять років самотності (частина 2)

Продовження. Початок

«Скрябін»: десять років самотності (частина 2)

Нарешті, Шура за допомогою Кузьми взявся реалізувати свою стару мрію: проект електронної музики, мотиви якої були навіяні мандрівками до Німеччини. Назва для проекту підшукалася сама: остання з “Побєд”, куплених для переїздів до Берліна, була випущена до 20-річчя заводу імені Молотова і мала напис “Молотов-20”. Так і назвали проект; до того ж з*ясувалося, що справжнє прізвище Молотова було Скрябін. “Містика якась!” – сказав Шура з цього приводу. Робота над “Молотовом” ішла досить рівно і швидко, Шура назвався для нього D. J. Molotov , а Кузьма - D. J. Zwanzig. У якості семплів були використані слова з пісень “Don’t Wanna Miss You” та “Коли не буде нас”, а також випробувані вже в Німеччині гуцульські мелодії. Стильова різноманітність матеріалу вражала: від простенького трансу та старомодного техно до психоделічного брейкбіту з мотивами індастріел. Нічого подібного в Україні ще не чули. І... не хотіли чути. З невеличким скандалом пішовши з “Нового простору”, “Скрябінці” забрали матеріал з собою і без усякої надії на видання віддали Тері. У програмі Зайковського “Modus Vivendi” він був розрекламований, а сам Зайковський на новояворівському підприємстві, так званій “Технології”, відзняв кліп на композицію “Open”, яка мала відкривати альбом.

Після видання “Птахів” “Скрябіни” почали виступати. Виступи були виключно під фонограму – ніде в Україні тоді неможливо було заграти ту нову програму наживо. За 1995 рік “Скрябін” взяв участь у 52 концертах: як комерційних, так і некомерційних. Графік був дуже напружений. У липні їх уперше запросили на “Таврійські Ігри”. Звісно, той виступ відбувся також під “фанєру” – “рівний” спів Кузьми інколи переривався його дикими хрипкими криками. Окрім “Птахів”, “Планів” та “Змученого”, тут були старі “Побєда”, “Техносекс” та “Лишися того”. На публіку “СКРЯБІН” не справив жодного враження, ніхто не танцював і не кричав, і, звичайно, ніякого місця вони не зайняли. “СКРЯБІН” знаходився у зваженому стані: Ростік не збирався повертатися в Україну, знайшовши в Москві дружину Олю, у Києві вони не мали серйозних контрактів, доводилося їздити з Києва в Новояворівськ і назад майже кожні вихідні.

В таких умовах восени 1995 року фірма “Караван CD”, взявши на себе всі витрати по запису, випустила перший компакт-диск “Скрябіна” – “Птахи”. Для нього була вперше в Україні використана картонна обкладинка digipac. Німецька фірма Sono Press зробила 1000 екземплярів “Птахів”, кожен з яких коштував 2, 2 мільйони – немалі на той час гроші. Продаж перевищував всі сподівання: до березня 1996 року було продано 600 компактів та 4000 касет, з них 2000 – тільки у Львові. Коли 27 листопада в програмі “Саундпарк” Кузьмі було урочисто вручено перший компакт, він виматюкався і сказав, що тепер лишається тільки вмерти. Для них то справді була велика подія.

Згодом цей компакт буде зарито в Карпатах разом із програвачем та акумуляторами, і, згідно зі складеним заповітом, у 2097 році місце заховання буде відкрите, і кожен, хто захоче, зможе послухати компакт “Птахи”. Пізніше до тієї могилки долучилися й інші компакти “СКРЯБІНа”.

“СКРЯБІН” називали провісниками приходу техно-культури в Україну, “першою ластівкою” рейв-руху. Те, що повинно було допомогти “Птахам” стати легкозасвоюваним продуктом, стало, напевно, першим небажаним обличчям групи. “Погравшися в техно”, за словами Ростіка, “Скрябіни” загрузли в ньому серйозно і мусили миритися зі статусом техно-музикантів. Можливо, саме тому хлопці найменш охоче згадують саме про цей альбом і завжди починають виправдовуватися, коли про нього заходить мова. Водночас відносна “веселість” та “легковажність” альбому жодним чином не вплинула на імідж “Скрябінів” (вірніше, це була їхня натуральна поведінка, яку публіка мимоволі сприймала як імідж). Перед журналістами сиділи змучені, розхристані, завжди сповиті хмарою сигаретного диму, дивні хлопці, що говорили малозрозумілим населенню України Великої діалектом та всім своїм виглядом показували: їм важко. Не дивно, що саме з тих часів пішла традиція пов*язувати “СКРЯБІН” з наркотиками. Насправді ж вони, замолоду спробувавши цього небезпечного зілля, ніколи більше до нього не поверталися і завжди, коли була нагода, брали участь у концертних акціях спрямованих проти наркоманії. Єдиним допінгом, який “Скрябіни” завжди поважали і вживали часто перед найвідповідальнішими заходами, був і є алкоголь, але ця слабкість на фоні традиційної для рок-музикантів наркоманії виглядає навіть симпатично.

Серйозним наслідком успіху “Птахів” був контракт на запис нового альбому, підписаний 1 січня 1996 року з Юрієм Нікітіном та студією “НОВА” на один рік. Власне, “НОВА” весь 1995 рік невідривно стежила за хлопцями. Підтримка найвпливовішої студії, що “зробила” в Україні Ірину Білик, була дуже потрібна “Скрябінам”. Відтепер вони мусили надовго залишитися у найнятих у Києві квартирах і думати менше про Новояворівськ (а Шура – про Львів, де його чекав захист диплому), а більше – про славу.



VII

1996 рік – пора великих сподівань. У перші місяці року Кузьма розповідав усім, що невдовзі обов*язково вийдуть три альбоми, а також організовані концерти із живим виконанням за участю “Плачу Єремії” та “Мертвого Півня” – їхніх старих львівських друзів. Поза тим, Ростік все ще залишався у Москві, зрідка навідуючись до Києва, а “Нова” хотіла не експериментів, а популярного, оригінального, нового альбому, який приніс би їй гроші. Кузьма мріяв хоча б про домашню студію, але, як свідчить Ростік, “ В Кузьми , так само як і в нас з Шурою, не було часом бабок , шоб поїсти, яка тут студія. Ми знімали з Шурою одну на двох однокімнатну, але ,правда, велику “сталінську” квартиру. Була зима, і я приїхав в Київ записувати альбом. Дуже часто, повертаючись зі студії до дому, ми з Шурою “підвозили” людей (я ж був з машиною), і тут же на виручені гроші купували в нічному магазині пельмені і шпроти. Нічого дивного, що я не дочекався зведення набраних пісень, а тепер трохи шкодую, бо багато чого я собі уявляв інакше. Хоча “Казки” мені подабаються дуже.”

Планований альбом мав робочу назву “Сумні історії для маленького міста” (або щось на кшталт того), але, звичайно, нікого така назва не влаштовувала – в першу чергу Нікітіна.Але, як пише Ростік: “ Ми самі розуміли і розумієм, шо назва має бути дзвінка і влучна - як би ти геніально не придумав і написав, завжди треба вміти подати. Моя бабця говорила: “Мало вміти приготувати - треба вміти подати”. Згідно контракту, Нікітін не міг вмішуватись в творчі питання.”

Звісно, довелося відмовитися і від звукорежисерської участі Скряби: Нікітін все брав на себе та своїх підлеглих. Протягом усього року потроху писалися пісні. “До смерті і довше” була представлена 6 квітня в “Голлівуді” на святкуванні 26-річчя Ірини Білик, “Коралі” – 30 травня на дні народження групи “ГРІН ГРЕЙ”. В той самий день, тільки дещо раніше, “СКРЯБІН” “переграв” “АКВА-ВІТУ” та “ГРІН ГРЕЙ” на “Території Данс” з рахунком 4:1. Перемога була запланована: “СКРЯБІН” був тоді провідним проектом “Території “А””. Знаючи про то, хлопці розчарувалися в усіх тих шоу-бізнесових структурах. Щоправда, рвати контракт з “Територією “А”” було рано: набирали обертів у хіт-параді як “Train”, так і “Open” – і це також було для групи важливо. Вони постійно з*являлися в “територіальних” ефірах, а Кузьма навіть пробував вести програму разом з Рудницькою.

Під зиму 1995-96 року “Скрябін”, виконуючи свої зобов*язання перед “Новою”, мусив разом з “Нічлавою Блюз” об*їздити всю Україну (і навіть Крим!) у якості “команди розігріву” Ірини Білик. Працювали, звісно, під “фанєру”, та однаково це було дуже багато для іміджу групи, яку не тільки ставили тепер в один ряд із Біличкою, а й називали однією з найкращих в Україні. Це якось виправило тяжкі враження від іншого “фанєрного” туру – “Лишається надія”, в якому брали участь Кузьма і Шура (він грав на бас-гітарі!) як “СКРЯБІН”, а також Тарас Петриненко, Марійка Бурмака та інші. Тоді у Луцьку Кузьма під час приспіву “Птахів” випустив з рук мікрофон (пісня, звісно, продовжувалася), а коли підняв, то заспівав в нього чомусь “Змучений”. Після того “СКРЯБІНи” старалися не з*являтися у Луцьку і назавжди зненавиділи всяку фонограму.

В який момент провінційні молоді музиканти, залякані новою атмосферою, незнайомими людьми та чужою мовою, починають відчувати себе зірками? Коли вдається подолати комплекси, страх перед великим містом, ностальгію за Новояворівськом і вперше відчути себе впевнено? Здається, це сталося саме в 1996 році.

“СКРЯБІН” поступово ставав частиною музичної тусовки, налагоджувалися зв*язки. “Підтримка” “Нови” та “Територї “А”” далася взнаки на “Таврійських Іграх*96”. Який це був контраст із минулорічним виступом! На сцені був не переляканий хлопець зі стрижкою “під горщик”, а патлатий усміхнений чоловік, що під якісну (!) фонограму відкривав рота, “співаючи” абсолютно нові пісні: нову обробку “Нікому то не треба”, “До смерті і довше”, - а також старі, ті, що в 95 році не справили враження на натовп, а тепер, “розкручені” по радіо та телебаченню, змушували його шаленіти. 8 травня був записаний спеціально для радіо макси-сингл з п*ятьма версіями “Чуєш Біль”:новим міксом, реміксом з участю Ж. Болотова, “Чуєш Біль*95” та двох старих варіантів. Ця пісня навіть виконувалася на деяких вечірках, і на неї планувався кліп! Щоправда, ані з “Мастер Відео”, ані з Зайковським нічого з цього приводу не вийшло.

Музиканти виглядали справді впевненими у собі. Група отримала перо золотої жар-птиці в номінації “Найкраща поп-група року”, а також приз – путівку в круїз. Цей шанс з усіх їх використав один Кузьма: поїхав до Туреччини лазити по горах та обдумувати перспективи альбому, який вже точно мав називатися “Казки”. Шура і Тері тоді, за виразом Кузьми, “не поїхали, бо купили собі нові штанишки”. Та й їм треба було зібратися з силами.

Планувалося дещо нечуване – подвійний альбом. Перший в історії української музики. Для цього потрібно було зібрати необхідну кількість матеріалу. Дуже допомагав Ростік: своєю присутністю – з під його рук вийшла “Казка” та інші пісні, та від*їздом до Москви з обіцянням ніколи не повертатися - це штовхнуло Кузьму на створення мегахіта “Втікай, бо скоро буде війна”, який потім за асоціацією з картиною Сальвадора Далі “Війна”, на якій зображений годинник, був названий “Годинником”. Але однаково нових пісень не вистачало.

За ініціативою “Скрябінів” до запису альбому допускалися абсолютно всі бажаючі. Це було втіленням проекту “альбом із друзями”. Звукорежисурою, окрім Нікітіна, займалися співробітники “Нови” Жан Болотов та Олег Барабаш (ця його робота була вдалішою, бо, за свідченнями Ростіка, музика “Казок” була йому набагато ближча, та й досвіду стало більше), вони ж дописали свої інструменти – клавіші та гітари – до деяких пісень. Підспівали та підіграли Андрій Підлужний (Ангел/Нічлава) та Кость Тараненко з “НІЧЛАВА БЛЮЗ”, Олег Лапоногов та Віталій Клімов з “ТАБУЛА РАСА” (який навіть знявся у кліпі “Прикрий Світ”), Олег Комлач, Лесик Турко та навіть El Кравчук. Зі Львова приїхала солістка “Мертвого півня” Ярка Якуб*як – але записати її не встигли. Завдяки участі цих людей альбом вийшов поліфонічний і зовсім не подібний до старих робіт “СКРЯБІНа”.

Насправді “Скрябіни” зробили набагато більший внесок у творчість своїх колег, аніж ті – в альбом “Казки”. Окрім вищезгаданої співпраці з Коршинською, Вікою та “Новим Світом”, варто згадати “То я” Ірчика зі Львова – єдиний її хіт, слова якого написані Кузьмою, “Адреналін” Сергія Манека, пісні Саші Бєліної, сестри Кузьми Тетяни Кріпак, Юрка Юрченка і навіть аранжування на альбомі Таїсії Повалій “Панно кохання”. Не кажучи вже про участь Кузьмового вокалу в купі групових пісень.

Ціла осінь була витрачена на записування, зведення, компіляцію нового альбому. Одна з нових композицій, виконана в легкому, але драйвовому стилі і навіяна поїздками до Німеччини – “Прикрий Світ” – була вибрана як “жертва” для відеозйомок. Кліп робився за два дні: “Скрябінам” просто дали апаратуру і сказали, скільки вони мають часу для зйомок, тому вони дуже квапилися. В листопаді кліп був завершений і практично одразу почав братися вгору по хіт-параду “Території “А””. “Скрябіни” тоді були захоплені новою ідеєю: перевидати в нормальній якості (касета і компакт) старий матеріал, що створювався навколо альбому “Мова Риб”. Цей альбом видавався у два прийоми: 1993 і 1995 року. “Нова” без особливої охоти дала свою згоду, і “Скрябінам” довелося швидко переписувати деякі речі. В той самий час Тері дивним чином зміг втиснути на “Караван CD” “Молотов” – “Скрябінам” про то не повідомили, то мав бути сюрприз.

Наприкінці 1996 року Нікітін побачив реальний матеріал. Це було дещо справді несподіване: хоч як Нікітін впливав на звук та ідеї “Скрябінів”, загалом усе вийшло по-їхньому. Тут були нові пісні: “До смерті і довше”, “Казка”, написана за ідеєю К*юра “Руки Медузи”, “Загублений Рай”, “Прикрий Світ”, “Коралі”, “Годинник”, “І буде так”, “Там, де мене лишили”. Велику частку становили переробки старих пісень: “Татко Хорий” Ростіка (заснована на реальних подіях, що призвели до смерті Ростікового батька), “Разом Ми” К*юра (дуже сильно змінена в порівнянні з версією 1990 року), несподівана гітарна версія старезної “L. V. “, написаної ще в часи “Чуєш Біль”, Ростікова “Я Живу”, принципово новий ремікс “Чуєш Біль”, слабкувата, в порівнянні з “Технофайтовою”, обробка “Train”, і, нарешті, висококласні версії “Нікому то не треба” та “Education”. Налаштовані на пошук хітів очі Нікітіна розбігалися. Для довершення компіляції довелося вставити на кожну з двох касет “Казок” “ремікси” – трошки відмінні варіанти “Коралів”, “L. V. “, “Чуєш Біль” та “Нікому то не треба”. З цих треків тільки останній дещо подібний до ремікса, і згодом, коли вийшов компакт “Казки”, вони не були включені на нього.

“Казки” вважаються есенцією “Скрябінського” світобачення, альбомом “від серця”. Насправді ж, сполучаючи в собі пісні різних періодів, об*єднуючи абсолютно різні настрої приблизно однаковим звучанням, “Казки” створили химерну модель “”Скрябінської” філософії”. Їх одностайно визнали “альбомом для думання” , а пісні з них, за аналогією зі старим радянським штампом, що застосовувався щодо рок-музики – “піснями зі смислом”. Таким чином, знову створювався певний фантом “СКРЯБІНа” , що, хоч і мав спільні риси зі справжньою суттю явища, не давав про нього реального уявлення. Музикантам нічого не залишалося, окрім як погодитися: так, у нас є своя філософія, в наших піснях – думки, ми любимо, коли над ними думають. . .

Наприкінці 1996 року компанія “НАК” отримала матеріал для тиражування двох альбомів: “Казок” у двох томах та “Мови Риб” з новою обкладинкою. Умови контракту з “Новою” були виконані – і перед “СКРЯБІНом” відкривалася ще ширша дорога до слави.



VIII

У перші два тижні січня, продовживши контракт із студією “Нова” ще на один рік, “СКРЯБІН” пережив дуже серйозні, можна навіть сказати – карколомні перетворення. По-перше, з Москви, наївшися кривих шампіньйонів, назавжди повернувся Ростік. Поселившися на одній квартирі з Шурою, він був готовий брати участь у виступах (можливо, навіть живих!) і збирався невдовзі перевезти з Москви свою дружину Олю, вінчатися з якою побожний Ростік їздив аж до Новояворівського, та сина Артема, якому невдовзі треба було йти до 1 класу. По-друге, групі довелося через численні конфлікти та розбіжності у розумінні функцій менеджера розлучитися з Тері. Звичайно, він залишився великим другом групи і був запрошений надалі продюсувати “Молотов-20”, але тепер основною роботою Тері стала “ТАБУЛА РАСА”. У роль менеджера поступово вживався Ростік.

Хоча 3 січня “Прикрий Світ” урочисто вилетів з хіт-параду “Території “А””, ніщо не могло зіпсувати чудового настрою “Скрябінів”, які при кожній нагоді розповідали з екранів про новий альбом. 13 січня “Парад хіт-парадів” у Києві зафіксував за піснею “Train” 6-те місце, а за “Мудрий, бо німий” – 17-те. Нарешті, 17 січня з*явилися довгоочікувані касети з оригінальним оформленням та якісними вкладками, на яких, окрім мінімальної інформації, були розміщені фотографії зі спеціально проведеної фотосесії.

На цей раз “СКРЯБІНи” не збиралися так неекономно використовувати час, відведений для розкрутки альбому. Визначивши основні хіти – “Годинник”, “Нікому то не треба”, “Прикрий Світ” – вони почали “світитися” в різних програмах, на збірних концертах. Невдовзі пісня “Годинник” стала суперпопулярною, як і прогнозувалося. Слово “СКРЯБІН” тільки й звучало в ефірі всіх музичних програм. Але цього було замало! Бо Кузьма, Шура і Ростік намірювались здійснити набагато серйозніший задум: розпочати сольне концертування з живим звуком!

Як ми всі пам*ятаємо, в Україні співати наживо було не прийнято. Ані відповідної апаратури, ані умов, ані вміння ні в кого з артистів на то не було. До того ж глядач не розбирав, живе то виконання чи неживе, йому й неважливо було – якщо зважати на тогочасну мізерну популярність більшості з українських музикантів. Але “СКРЯБІН” неодмінно мав бути живий. Курс на живий звук проголосив Кузьма в своєму історичному інтерв*ю після легендарного концерту “НХП” 11 березня (“Нікому то не треба” з того концерту трималося в “НХП” більше року), яке було назване “Купа мудаків займають перші місця, бо бережуть свій голос”. Отже, з зими почався запис концертних реміксів старих, нових, відомих і невідомих пісень. Сольна програма, яка повинна була суттєво відрізнятися від альбомних версій, записувалася здебільшого на “домашній студії” в квартирі Кузьми, яку він іменував “купою залізяк”, але в душі вважав витоками майбутньої студії “Спати” в Києві. Про це вони мріяли завжди – хто знав, як скоро їхня мрія здійсниться?

Було задумано непогане шоу з “домашнім”, “дружнім” відтінком: мінімум світлових ефектів, максимум живого звуку та спілкування з публікою. Позаяк партії бас-гітари в більшості пісень були спрощені, Ростіку часто доводилося ставати за клавішні; на початку виступу Шура з Ростіком грали інтро, що тепер входить до альбому “Хробак” під назвою “Залізні зуби Гука”, а в середині, в якості “антракту” – інтро “Три брудних людей”. Приємним моментом була наявність декількох старих, маловідомих пісень: “Operator” у фантастичній концертній обробці, “Танцю Пінгвіна”, “Олі”, яку майже повністю співав Ростік, та вражаючої версії “Самотнього в*язня”, під час виконання якої Ростік (якому давали розігратися на бас-гітарі) відвертався спиною, а Кузьма ставав за клавішні. Зовсім нові ремікси були зроблені ще й на такі речі: “Птахи”, “Плани”, “Змучений”, “Наше місто”, “Наприклад”, “Education”, “Коралі”, “Чим пахне”, “Шось Зимно”, “Холодний Смак”. Подібними до альбомних були версії пісень “До смерті і довше”, “Казка”, “Руки медузи”, “Train”, “Прикрий світ”, “L. V. “, “Татко Хорий”, “Нікому то не треба”, “Годинник”. З таким скарбом “СКРЯБІН” вирушив завойовувати Україну.

В березні почалися пробні сольні концерти. Були надруковані великі чорні афіші з красним написом “СКРЯБІН” (їх вистачило на два роки). Проїхавшися по південних обласних центрах, “Скрябіни” переконалися, що ця справа може піти непогано: на зароблені гроші вдалося купити нову апаратуру, а також розрахуватися з фірмою “GLOBAL UKRAINE”, яка 4 квітня виділила “СКРЯБІНу” власну веб-сторінку. Ростік одразу засів за написання історії групи.

У квітні, концертуючи по всій Україні та беручи участь у концертах “Території “А”, де доводилося співати концертні ремікси під мінусову фонограму, хлопці задумали дещо ще епохальніше – сольний концерт у Києві. Цього не могли собі дозволити навіть деякі мега-зірки, а про живий звук навіть ніхто й не мріяв. Але “СКРЯБІН” – то “СКРЯБІН”.

9 травня у “СКРЯБІНа” був ще один історичний виступ: їх запросили в якості гостей на “Червону Руту 97” до Харкова. Центральний майдан двохмільйонного міста вітав музикантів овацією, і взагалі, той концерт запамятався як харківським фанам, так і самим “Скрябінам”. Особливо тим, що заради нього довелося пропустити всесвітнє свято депешистів – День Народження Дейва Гехена, до якого хлопці записали власну версію пісні “It’s No Good”. Щоправда, невдовзі їм вдалося все-таки заграти її на вечірці, присвяченій депешистському святу, її навіть крутили по радіо “Промінь”.

Hаpештi, 23 тpавня 1997 pоку сталося те, пpо що "Скpябiни" донедавна не могли i мpiяти. Фipма "DINES TRADE" та її диpектоp Женя Буpман спонсорували пеpший в iстоpiї гpупи "СКРЯБIH" сольний концеpт у Києвi. Сольник проходив у звичному до рок-концертів Палаці Культури Інституту інженерів цивільної авіації. Цей концеpт подаpував "СКРЯБIHу" величезну кiлькiсть фанiв та пpихильникiв у столицi."Hа тому нашому пеpшому концеpтi в Києвi ми змогли вже наpештi,хоч пpиблизно,вiдтвоpити то наше бачення концеpту. То була пpактично двохгодинна пpогpама з максимально живим виконанням i вiдеоекpаном,на якому час-вiд-часу плавали pиби i з`являлись кавалки нашiх дуже стаpих фiльмiв,знятих ще в Hовоявоpiвську Зайковським...".( Iнтеpнет)

Hа тому концеpтi вiдбулася пpезентацiя пiснi "Я добpий (такий,шо аж нiхто)",що вона мала (за пpогнозами Кузьми) ввiйти до нового альбому. У коментарях до того сольника вперше прозвучала назва майбутнього альбому, над яким “почалася робота” – “ХРОБАК”. Звісно, ніхто тоді не міг знати, що виходу “Хробака” доведеться чекати майже два роки: Кузьма твердо пообіцяв його вихід восени.

Після сольного концерту в Києві на “Скрябінів” посипалися виступи, запрошення в різні музичні програми та на радіостанції. “Територія “А””, контракт з якою у “СКРЯБІНа” був продовжений на 1997 рік, багато концертувала як у Києві, так і в інших містах. Їздячи з “Територією “А””, вони старалися при всякій нагоді працювати наживо і виконувати більше концертних реміксів.

Коли 15 червня хлопці спокійно працювали сольний концерт у Вінниці, в Києві на фірмі “Караван CD” з конвеєра зійшов компакт-диск “Мова Риб”, а також несподіваний сюрприз від Тері – касета “Молотов-20”. “Скрябінам” ніхто про це не повідомив; можна уявити собі їхній подив, коли абсолютно несподівано на одній з розкладок у Києві вони побачили власну касету з гайкою на обкладинці. Дизайном вкладки CD, окрім художника Олега Литвиненка, займався також Тері: він розмістив тут добірку фото старого “Скрябіна” часів запису “Мови Риб”.

Звісно, на розкрутку новинок часу не було, “Скрябіни” тільки й могли, що розповідати про це в численних інтерв*ю. 25 червня вони взяли участь у гала-концерті “НХП” в Дніпропетровську, де під кінець (але перед Ель Кравчуком!) виконували “Годинник” та “Казку” під безжалісну фонограму. Втім, прикрість “фанєрного” виконання Кузьма за традицією компенсував немалою кількістю алкоголю, в результаті чого його заносили в автобус під руки.

За червень “СКРЯБІН” дав 22 концерти – важко собі уявити таке напруження. Але вже 2 липня в Інтернеті “Скрябіни” з радістю повідомили, що нарешті за допомогою фірми “ВІТА Мusic” вони перетворили свою “купу залізяк” на справжню студію “Спати”. Звісно, поки що вона дислокувалася вдома в Кузьми, але то було вже дещо! Музиканти мали твердий намір розпочати роботу над новим альбомом вже на власній студії. Контракт з “Новою” дихав на ладан, і невдовзі був розірваний – музикантів та студію мало що єднало, до того ж пережити нову атаку з боку Нікітіна вони навряд чи змогли б.

Вже 4 липня Ростік зійшов з теплохода на Каховські береги, невдовзі під*їхали Кузьма і Шура. На “Таврійських Іграх” – третіх в своїй історії – “СКРЯБІН” виконував “Годинник”, “Руки Медузи”, “Птахи” та “Змучений” . Не так уже несподівано для себе вони отримали жар-птицю в номінації “Найкраща альтернативна група 1997 року”. Конкурентів практично не було – на відміну від номінації “Поп-група”, де непогану конкуренцію становила “ТАБУЛА РАСА”, та “Танцювальної групи”, в якій важко було б перемогти “АКВА-ВІТУ”. . . якби номінація не була скасована. У якості нагороди група отримала грант на зйомку відеокліпу, який, як було вирішено, зніматиметься на пісню “Казка” – останній недорозкручений хіт з “Казок”.

Одразу по “Іграх” Кузьма із своєю дружиною, що вже чекала дитину, поїхали на відпочинок у гори Словаччини (не так вже далеко від батьківщини, до речі), а Ростік, Шура, Оля та Артем – подалі: грітися на болгарські пляжі. З*їхалися музиканти лише наприкінці липня. Їх чекали зйомки відео – було вирішено знімати кліп на центральних вулицях Києва із режисером Віктором Приходьком. Музиканти пили молоко, ходили серед київського натовпу та стрибали по даху. Було вирішено, що спершу буде знято “пілотну” версію “Казки”, а коли вона забезпечить пісні популярність, “Хіт-фабрика” – яку представляв Приходько – змонтує “театральну” версію, яка повинна всіх шокувати. Серпень пройшов у біганині навколо “Казки”, зйомки якої радісно освітлювали всі музичні програми. 23 серпня кліп закінчили, а 24 “СКРЯБІН” ввійшов в історію, перелетівши разом з “ВВ” після виступу у Львові до Києва і виступивши на святі Дня Незалежності перед молоддю столиці.

Поки йшов монтаж “Казки”, “Скрябіни” жили звичайним життям: намагалися щось пописувати на домашній студії “Спати”, грали в футбол у складі команди “Клас А” (тоді вони ганебно програли російській “Старко”), деколи навіть концертували.

Після виступу 13 вересня в Житомирі “СКРЯБІН” відправився до Бердянська, щоби виступити 14 на фестивалі “Рок-н-рол слов*янської душі”. Це не здавалося б дивним, якби не той факт, що якраз у той час у Києві на світ з*явилася дочка Кузьми, яку згодом, після довгого перебирання імен (кожна версія сприймалася мас-медіа всерйоз) було названо Марією-Барбарою. Батько ж під час народження дочки не в зовсім тверезому стані, плутаючи слова, виспівував “Нікому то не треба”, “Казку” та “L. V. “.

Здавна повелося, що події особистого життя артистів (а надто модних, тих, що задіяні в молодіжній музиці) є набагато цікавішими для публіки, аніж їхня творчість. Незвичайне ймення, обране для дочки Кузьми, її хрестини, на яких хрещеним батьком був Ростік, а матір*ю – Ірина Писарчук з Ужгорода, а також її вага, поведінка та “музичні пристрасті” ще довго цікавили журналістів куди більше, ніж концертна діяльність “СКРЯБІНа”.

Назавтра після народження Кузьмової дитини на світ з*явилося ще одне маля – пілотна версія “Казки”, яка невдовзі почала своє сходження у хіт-параді “Хіт-фабрика” на каналі “СТБ”. Невдовзі “Казка” зайняла там перше місце, і протрималася в хіт-параді аж до самої його трагічної загибелі. Незважаючи на те, що “Територія “А”” присвоїла “СКРЯБІНу” нагороду в номінації “Найкращий кліп”, контракт між цією агенцією та групою був назавжди розірваний зі взаємними образами та матюками (що в подальшому зумовило люту ненависть скрябонутих до цієї, в цілому, невинної контори), і кліп “Казка” до хіт-параду “Територія “А”” не потрапив. Тож бачити його могли лише кияни (тоді канал “СТБ” транслювався лише на Київ). На щастя, невдовзі “Хіт-фабрика” перейшла на УТ-2.

Восени сталася ще одна подія, досить-таки важлива не тільки для самих “Скрябінів”, а й для київських фанів. За допомогою директора “Радіо Столиці” Романа Кальмука на цій радіостанції Кузьма і Ростік почали вести власну програму “Клітка”. Програма йшла спершу з 22, а потім і з 21 години до півночі щонеділі. В тій програмі Кузьма і Ростік змогли нарешті набалдітися, ставлячи ту музику, що їм подобалася (компакти здебільшого позичалися в магазині на Львівській площі). Половина програм була, звісно, заповнена “депешами”. Як не дивно, програма проіснувала більше року, і саме з неї скрябонуті отримували найсвіжіші новинки “Скрябінської” музики.

Фани “Скрябіна”, яких після виходу “Птахів”, “Казок” та “Мови Риб” та бурхливого концертування назбиралося в Україні чимало, почали організовуватися ще давно – на початку 1997 року. Спершу вони існували в рамках фан-клубу “Території “А””, а восени 1997 року виникла необхідність об*єднання. Кумири з задоволенням прийняли цю пропозицію, і всеукраїнський фан-клуб, який планувалося назвати “Хробак”, почав рости як на дріжджах.

“Скрябіни” мали багато планів – як життєвих, так і творчіх. Але передусім стояла проблема власної студії. Восени почали окреслюватися можливості співпраці з фестивалем “Таврійські Ігри”. Після переговорів було досягнуто домовленості щодо розміщення студії “Спати” у спеціально арендованому приміщенні в головному офісі “Таврійських Ігор” на вулиці Павлівській. Постала проблема перевезення апаратури, монтування, обладнання тих трьох кімнаток, що були віддані “Скрябінам”. З цього мало вийти щось велике.



ІХ

Якщо раніше “Скрябіни” називали своє перебування в столиці “пролонгованим відрядженням”, тепер було очевидно, що це “всерйоз і надовго”. До Ростіка в Київ переїхала Оля з Артемом, і Шура знайшов собі нову квартиру, в якій ніхто не заважав йому вести “молодіжний” спосіб життя (складовими якого є пиво, дівчата, дансова музика та сателітарне телебачення). Кузьма невдовзі по народженні дитини звільнив свою квартиру в Києві від апаратури – “купа залізяк” переїхала на Павлівську. До того ж “Скрябінам”, перш ніж переходити до нового періоду творчості, варто було підсумувати напрацьоване. Стара концертна програма за рік встигла трошки набриднути... До того ж активній творчості досі багато що заважало.

Одним словом, коли студія “Спати” була зібрана, хлопці зірвалися з припону. В першу ж ніч Ростік і Шура на перетягнутих на “Спати” інструментах заграли кілька скажених панкових речей з купою матюків. Був план створити панковий проект... Але основна робота, яку “Скрябіни” задумали ще влітку і почали реально планувати з перших днів перебування на Павлівський – альбом танцювальних реміксів на найвідоміші пісні, який буде пробою нового, власне “Скрябінського” звуку і принесе групі ще більшу популярність. Спершу планувалося віддати частину речей на реміксування іншим музикантам, та потім за відсутністю підходячих кандидатур про це вирішили забути, і зробити танцювальний “Best” самостійно.

1 та 2 листопада в Києві планувався великий концерт “Пєсня Ґода”, який мав за мету показати абсолютну перевагу російських виконавців на українському ринку. Кілька українських музикантів, і в їхньому числі, звісно, “СКРЯБІН”, відмовилися від запрошення і зійшлися на своєрідний мітинг, на якому Ростік красномовно висловив усе, що думає про шуфутинських та інше гівно, з яким їм пропонували виступити на одній сцені.

В листопаді відбулися декілька сольних концертів, на одному з яких – 6 листопада у Харкові – автор цих рядків мав щастя бути присутнім. Після того на цілий місяць (з рідкими перервами – фестивалі “Музична сесія”, “Шоу-ринг” 21 та Шанс на життя” 27 листопада) концерти припинилися: після офіційного відкриття студії “Спати” 20 листопада музиканти всерйоз засіли за апаратуру, працюючи над реміксами. Невдовзі було знайдене необхідне звучання. У запис втягнулися всі, одночасно вправляючись у звукорежисурі.

Наступний сольний концерт, що планувався 28 листопада в Дніпродзержинську, в останній момент був перенесений до ПК шахти “Гігант” в місті Кривий Ріг. Однак одразу після “Шансу на життя” Кузьма дізнався про смерть свого діда і поїхав до Новояворівського. В Кривому Розі цю печальну новину переінакшили і видали фанам як смерть Кузьмової матері. Звісно, зчинилася паніка. Щоправда, через тиждень на закритій вечірці з приводу відходу на пенсію якогось знайомого “Скрябіни” все-таки виступили в Кривому Розі, але ніхто з фанів не потрапив на той виступ, і Кривому Рогу довелося миритися зі статусом нещасливого міста, де “СКРЯБІН” не виступає вже більше двох років.

Взявши участь у концерті “Пісні Року” 14 грудня і перемігши в номінації “Найкраща альтернативна група року”, “СКРЯБІН” вирушив у передноворічне турне “З Новим Роком, земляки!” – своєрідне прощання зі старою сольною програмою. Одночасно було випробувано кілька нових пісень: ремікси на “Холодний смак”, “Годинник”, а також передноворічну “З Новим Роком”. Ця пісня разом із старою вже “Різдвяною пісенькою” (тепер входить на альбом “Музичні вподобання сучасного Діда Мороза” під назвою “Скоро Різдво”) крутилася по радіо, вітаючи Україну зі святами. Перерва вбула зроблена на 17-20 грудня, коли “СКРЯБІН” був нагороджений в номінації “Найкраща альтернативна група року” на “Параді хіт-парадів”, а також переніс два страшних дня спілкування з фанатами, які невідомо звідки налетіли на “Спати”. На очах автора цих рядків, який разом зі своїми колегами з міст Павлоград, Луцьк, Боярка та Київ брав участь у цьому міні-з*їзді, писалися концертні інтро, малювалися ескізи нових футболок, а також приймалося епохальне рішення: “СКРЯБІН” візьме участь у передвиборній кампанії Партії Зелених України. Ті, в свою чергу, спонсорують реміксовий альбом і великий тур по всій Україні. Ми були заінтриговані, а в якості завдатку отримали своєрідні макси-сингли, що містили нові пісні “Очі, шо міняли колір”, “Стриптиз”, новий ремікс на “Холодний Смак” та по два варіанти реміксів на “Годинник” та “Птахи”. Мені також пощастило видурити в Шури чотири композиції, що повинні були ввійти до нового альбому “Молотова” – “SEKS”. Забравши все це, ми могли тільки хапати ротом повітря і чекати майбутніх подій. У фан-клубівській справі також дещо зрушилося: фани домовилися про те, що представництво фан-клубу “Казка” (назва “Хробак” була відкинута за ініціативою Кузьми, якому вона здалася непрезентабельною), чия адреса – Київ-135, а/с 14 – зараз відома всім скрябонутим, працюватиме на студії “Спати”.

З численних передноворічних інтерв*ю стало відомо, що недавно були записані пісні “Клей” та “Медор”, якими “Скрябіни” дуже пишалися. Ці пісні були через зелену епопею законсервовані на цілий рік, а потім переписані в новій якості, в якій зараз відомі фанам.

Тур “З Новим Роком, земляки!” був продовжений концертами в Луцьку, Рівному (запис цього концерту потрапив до рук фанів), Тернополі. Їдучи з Тернополя на концерт “Мелорами” в Запоріжжі, “Скрябіни” мусили через сніг та поламку машини зупинитися під тим-таки щасливим містом Кривим Рогом, і не змогли вчасно дістатися до Запоріжжя. З-під Кривого Рогу вони поїхали прямо в Херсон, де 26 грудня дали останній в історії виступ зі старою сольною програмою.

Отримавши “корону” від шоколаду “Корона” на новорічному концерті “Пісня Року” за фонограмне виконання “Годинника”,а потім врегулювавши справи з зеленими, “Скрябіни” поїхали до Новояворівська, де з 6 по 9 1998 року січня святкували Різдво та День Народження Шури. Приїхавши звідти, музиканти задумали організувати перший в історії групи, та що там – в історії української музики з*їзд фан-клубів. Звичайно, не без сприяння партії зелених. Відповідали за цю акцію менеджер групи Володимир Лучкін та співробітник “Таврійських Ігор” (які також підтримували ПЗУ) Олексій Жадік. Вони чесно обдзвонили всіх делегатів, внесених до списків, і в результаті 18 січня на вокзалі, а потім в одному з київських готелів зібралися близько сорока фанів з різних міст України, що представляли близько 20 фан-клубів.

Тепер, за півтора роки, стає зрозумілим, що то була більшою мірою рекламна передвиборна акція ПЗУ, аніж установчі збори “Казки”. Але тоді зрозуміти це нам було важко. Ми всі палко вітали співпрацю “СКРЯБІНа” з ПЗУ, за що нам було віддячено, по-перше, чудовим прийомом: для конференції, про яку розтрубили всі музичні програми, було арендовано кіноклуб “Київська Русь”, на екрані якого демонструвалися записи виступів “СКРЯБІНа” на “Таврійських Іграх” (здебільшого без звуку). Завдяки щедрій підтримці ПЗУ нам всім були підготовані подарунки, що містили футболку “”СКРЯБІН” за зелених”, набір листівок, купу календариків та постерів, зроблених з не найкращої з фотографій фірмового “Скрябінського” фотографа Решетняка (серія “Казки”), фірмові касети - “Птахи”, “Казки” та “Мова Риб” та щирі привітання й запрошення до підтримки ПЗУ на виборах. Ведучим всього цього був загальний улюбленець та великий друг “СКРЯБІНа” та “Таврійських Ігор” Сашко Богуцький. Перед приголомшеними фанами виступали по черзі Кононов, всі головні діячі ПЗУ, а потім, після нетривалої прес-конференції та виступів кожного з делегатів, весь цей натовп випустили на “Скрябінів”. Звичайно, десь година пішла на фотографування, автографи та інтерв*ю, які перелякані фани давали журналістам та знімальним групам. Несподівана поява на з*їзді Олександра Бригинця та Юрка Юрченка, які мали до “Скрябінів” справи творчого характеру, викликала в одних делегатів припадок попсоненависництва, а в інших – такий захват, що вони забули, до кого й куди прийшли.

Від фан-клубів вимагалася одностайна передвиборна підтримка ПЗУ, а також майбутнього туру групи “СКРЯБІН” “Збережемо природу для життя”. Нам пообіцяли, крім нової реміксової програми, новий альбом “Танець Пінгвіна”, який обов*язково вийде навесні, одразу після туру, та кліп на однойменну пісню (яке було здивування тих, хто чув “Технофайтівський” варіант!), що невдовзі буде відзнятий на представлений на суд публіки.

Фани, посварившись та полюбившись, не дочекавшися обіцяної екскурсії до “МакДоналдс” за рахунок зелених, роз*їхались по домах. А “Скрябіни” взялися за альбом: треба було доповнити програму кількома речами, а також в рекордно короткий термін зняти кліп “Танець Пінгвіна”.

Слова “”СКРЯБІН” міняє імідж” тоді ще не звучали.



Х

“Група “СКРЯБІН” знімає з режисером Віктором Приходьком новий кліп на пісню “Танець Пінгвіна”. Прихильники групи будуть вражені зміною іміджу хлопців: з сором*язливих провінційних романтиків вони перетворилися на блискучих танцюючих пінгвінів, а лідер групи позбувся розкішної шевелюри.”

Приблизно такими повідомленнями “шокували” громадськість засоби масової інформації на початку лютого 1998 року. Звичайно, справжніх фанів огидне слово “шевелюра” вражало набагато більше, ніж зміна зачіски Кузьми; а ось новим іміджем “СКРЯБІН” справді приголомшив усіх. Думки, звісно, відразу розділилися: одні вітали новий, “страшно веселий” ремікс “Танцю” (самі музиканти, щоб уникнути довгих пояснень, назвали “Танець” новою піснею, як і “Холодний Смак”), інші ж плювалися та обіцяли ніколи більше не слухати цю гидоту. Наголос у кліпі робився більше на зовнішніх ефектах та на іміджі, ніякого “прихованого смислу” він не ніс. Відкрита реклама партії зелених багато кого засмучувала.

Прем*єра “Танцю Пінгвіна” була суміщена з прем*єрою “театральної” версії “Казки” в тій самій “Київській Русі”; запрошені були лише журналісти, які з радістю повідомили світу про новий “СКРЯБІН”.

В той самий вечір, коли в “Мелорамі” відбулася прем*єра “Танцю”, по “НХП” було показано виступ “СКРЯБІНа” в клубі “Голвіуд” із ще однією новою річчю: реміксом на “Осінь-Зиму”. Не ясно було, чому дивуватися: чудернацьким костюмам (“спецпошив” яких, до речі, влетів хлопцям в копійочку), чорним окулярам та різнокольоровим спорудам на головах “Скрябінів” чи перестуку барабанів в пісні?

Та думки фанів були набагато більше зайняті майбутнім туром. 12 лютого він почався – і з того моменту всі скрябонуті України втратили спокій. . .

“Велика зелена хвиля прокотилася по всій Україні…”

Цією фразою починався кожен з 27 фантастичних вибухів, що струсили Україну в лютому-квітні 1998 року. Записавши 16 реміксів на свої пісні, відібрані посередництвом анкетування, і пустивши на телеекрани кліп “Танець Пінгвіна”, група “СКРЯБІН” вбралася у спеціальні блискучі костюми та вирушила у свій найграндіозніший тур – “Збережемо природу для життя”.

“Ви побачите новий “Скрябін”!” – значилося в рекламі. Авжеж, метаморфоза шокувала як сторонніх спостерігачів, так і фанів, що звикли до м*якого, замріяного і романтичного образу “Скрябінів”. Тоді було модно ганити геть усе в тому турі: костюми, співпрацю з партією зелених, “надто електронну” музику… Деякі фани принципово відмовлялися йти на концерт або називали його “незрозумілим мерехтінням”. Але люди все одно хвилювалися, рахували дні до того моменту, коли і їхнє місто накриє весела хвиля. Отже, 12 лютого уся команда – “Скрябіни”, запрошений в якості звукооператора Скряба, їхня нова приятелька Юлія Лорд, про участь якої в концертах “на розігріві” попросив хлопців її менеджер та їхній приятель Дмитро Прикордонний, та всі, хто їм допомагав – сунула у напрямку Чернігова.

Програма, яку вони представляли вперше, була дуже різноманітною. З новостворених реміксів лише “Холодний Смак” та ”Годинник” вже встигли випробувати у передноворічному турі. Багато матеріалу писалося в останні дні, поспіхом. Стали у пригоді також і ремікси зі старої сольної програми : “Наприклад”, “Наше Місто”… Концерт починався з соціально-філософської вступної промови в виконанні Ростіка, потім ішов “розігрів” Юлії Лорд, затим кількох привітних слів Кононова, якому не ліньки було їздити по всій Україні за новими друзями, а далі – Інтро (воно ввійшло на “Хробак” під назвою “То всьо шо без нас”), апофеоз злиття музики, світла, самої ідеї “Скрябіна”. Затим – “Осінь-Зима”, “Змучений”, “Train”… Останньою піснею був “Танець Пінгвіна”, що вже користувався шаленою популярністю і був звинувачений в усіх смертних гріхах.

Хоча фанати й були ознайомлені завдяки невтомній праці київських колег із більшою частиною реміксової програми, більшості публіки був представлений справді незнайомий, новий “СКРЯБІН”. Але нерозуміння з боку випадкових відвідувачів було не найгіршою неприємністю того туру.

Кузьма почував себе зле від самого початку подорожі, але спершу на те не зважав. Програма вивчалася на практиці, хлопці прямо на концертах видумували нові цікаві елементи шоу. Як можна забути, приміром, чарівне зелене світло під “Най Буде Дощ”, емоційне боріння Ростіка під час виконання “Сам”, шалену енергію “Побєди” та романтичний танець в фіналі “Холодного Смаку”? Отже, під час перших концертів (в Чернігові 12, в Кузнецовську 13 і в Житомирі 14 лютого) хлопці шліфували виконання пісень. Ажіотаж з вибитими дверима чекав на “Скрябін” 15 лютого в Луцьку, де рекламою та організацією їхнього виступу займався фан-клуб “Західний Вітер”. Але вже назавтра, виступаючи в Тернополі, Кузьма, сповитий шарфами і блідий, відчув себе надто слабим для подальшого концертування. Постаравшись не розчарувати тернопільських, а назавтра чернівецьких фанів виступом, хлопці перенесли всі подальші концерти і залишилися реабілітуватися у Львові. Тоді факт хвороби Кузьми схвилював усіх скрябонутих України, телефони львівських фанів розривалися, і нещасного хворого віднайшли навіть в ретельно законспірованій квартирі його тітки в Сихові. Довелося перевезти Кузьму, в якого виявили важку форму ангіни з усіма можливими ускладненнями, під крило батьків у Новояворівськ.

Після майже двотижневого перепочинку у Новояворівську Кузьма відчув себе нарешті достатньо сильним, щоб вийти на сцену. Новий графік туру був затверджений в самому кінці лютого, а 2 березня в львівському кінотеатрі "Клекіт" відбувся-таки концерт, якого так чекали і боялись. Цей концерт Кузьма працював в надзвичайно поганому стані. Лікарі спочатку не дозволяли йому навіть відкривати рота. Зрештою вирішили так: Кузьма їздитиме окремо від усіх, на машині свого батька, житиме в окремих апартаментах в готелі, не даватиме ані інтерв"ю, ані автографів, і в кожному новому місті проходитиме огляд лікарів.Але, незважаючи на усі ці заходи, Кузьма до кінця туру справляв враження живого мерця.

3 березня в Івано-Франківську концерт пройшов практично без ексцесів. Була започаткована нова політика щодо фанів: Кузьма ховається від них, натягнувши шапку на вуха, з усіма говорить сам-один Ростік, відповідно, він і стає тимчасовим лідером групи. Таксамо Ростік роздає автографі під пильним наглядом охорони. Після цього барвистий караван вирушив до Києва, де людям належало перепочити, апаратурі - пройти огляд, а Кононову - звітувати перед своїми партайгеноссе. Перерва була недовга, в цілому менше трьох діб.

6 березня в Сумах концерт був явно не з тих, що "пройшли бомбово". Представники фан-клубу "Танець Пінгвіна" робили спроби оголосити про своє існування зі сцени,та Рой визначив це як "нераціональну витрату часу" і запропонував дати оголошення в мас медіа.Невеликий концертний зал не оцінив кепського стану Кузьми, і після його зникнення мешканці Сум ще довго бісилися, вимагаючи повернення "обстриженого Кузіньки".

7 березня, подолавши серйозний шлях від Крайньої півночі нашої країни аж до аграрного Центра, "Скрябіни" відіграли нарешті справді бомбовий концерт в Кіровограді. Публіка бісилася як могла. Автографи видавалися справно. Роздавалися навіть календарики, плакати, листівки. Клуб "До смерті і довше" разом з позаклубними прихильниками робили все можливе для того, щоби підняти бойовий дух "Скрябінів".Зачарований принадами кіровоградських дівчат, Кузьма щиро шкодував,що 8 березня буде аж завтра.

8 березня - Черкаси.Концерт багатогранний,На радіо "Ютар-Черкаси" було дане суперове інтерв"ю, яке ще раз показало, наскільки Рой вжився в роль лідера групи. Зрусифікована черкаська публіка, щоправда, трохи не так сприйняла зміну іміджу групи, тож гоцала та волала "Давай-давай!”.Затим – концерти в Олександрії, місті малопомітному, та в укоханому “Скрябінами” Кременчуці.

11 березня, Полтава, філармонія. Люди,що встигли якось потоваришувати з зеленими, а також студенти тутешнього сільськогосподарського інституту,сидять в залі.Усі в білих краватках та фраках. Можливо, ви пам"ятаєте, що сказав з того приводу Рой в інтерв"ю "Мелорамі". Але назавтра в Харкові він заявив:"В Полтаві 700 чоловік сиділи і перділи..." Ті 300 чоловік молоді,що стояли під дверима філармонії під час концерту, либонь, не забули образи.Назавтра, 12 березня, "Скрябінам" трохи виправили настрій харківські фани. А їх, якщо порівнювати з попереднім сольником 6 листопада, набралося немало. Всі три фан-клуби, що існували на той час, та купа "незалежних" скрябонутих стояли під дверима ККЗ "Україна", чекаючи на кумирів. Які, до речі, називали той концерт найсильнішим з усіх попередніх. На концерт в Запоріжжі 13 березня приїхали 15 чоловік з сусідніх міст, в тому числі і дніпропетровська "глибоководна" делегація. Гості і були головною рушійною силою того концерту. Його початок відзначився полемікою між нами та Роєм, яку викликали привезені з Дніпропетровська результути анкетування. Велика кількість попсятників, шо гукали "Давай-давай!", не завадила нам душевно подуріти під сценою. Концерт у Донецьку 14 березня - "концерт в концтаборі" - був чи не найприкрішою зі сторінок цієї історії.Через надмірно суворі обмеження з боку охорони “Скрябіни” були вимушені перервати виступ , словом – настрій був зіпсований.15 березня концерт відбувся в Маріуполі. Позаяк рух скрябонутих в цьому місті не був організований, відомо лиш те, що ніяких ексцесів в скромній аудиторії не було.Таксамо і в Луганську 16 березня, де "Скрябінів" запросили давати інтерв"ю на..."Русскоє Радіо", якому вони невідомо нащо подарували компакт з "Танцем Пінгвіна".Втім, вони усім радіостанціям його дарували.4 наступних дні "Скрябіни" провели в Києві, де виступали в "Доброго ранку, Україно",усіляко рекламуючи наступні концерти. А продовжився тур в місті Одеса. Фільм ”Вісім тижнів з життя групи “Скрябін”, знятий на концерті в Одесі 20 березня, демонструвався у програмі "Молодіжного каналу", тож усі могли пересвідчитися, що Кузьма повністю одужав, до нього повернувся голос, а в Одесі справді залишаються нормальні люди. Фани з клубу "То для нас" на всі 100% використали нагоду поспілкуватися з кумирами. "Скрябіни" лишилися повністю задоволені. 21 березня Миколаїв, місто, котрому за останін два роки щастило на сольники аж три рази, гідно зустрів старих друзів. Далі були Херсон, Скадовськ, Каховка і Ватутіне – концерти, за свідченням Ростіка, “на найвищому рівні” І, нарешті, концерт завершальний - у Білій Церкві. Київська публіка була вбита зривом аж двох сольників в столиці,які планувалися, але активна частина вже вранці була тут. З*явилися люди і з інших міст. Концерт запам"ятався не стільки ідеальною роботою "Скрябінів", скільки атмосферою в залі зустрілися справжні друзі і затяті вороги, всюди точилися суперечки та зав"язувалися знайомства. На цьому концертв були присутні Оля і Артем - дружина і син Ростіка. Останній був викритий людьми з білоцерківського клубу "Разом Ми" та став мало не героєм дня.

Напевно, “Скрябінам” було шкода. Шкода знімати ті яскраві костюми (якими їм ще кілька місяців по тому вдасться покористуватися), відпускати вантажівки “Зінтеко”, розлучатися з “знову рідним” Скрябою та повертатися до Києва, де через передвиборні пристрасті їм не дали провести такий жаданий сольник. Але тур мав різні наслідки, і якщо тоді, розпалені мандрівками та знесилені виступами, вони не могли підбити підсумок, тепер це зробити легше.



ХІ

Агітаційні концерти мали одну для кого приємну, а для кого й не дуже особливість: вони були безкоштовні. Запрошення на сольники розповсюджували місцеві осередки ПЗУ. Звичайно, тільки спритні та дужі фани могли дістати собі необхідну кількість запрошень, решта ж залишалася на вулиці. Великою помилкою було написати “безкоштовно” на афішах. Натовп бажаючих “потанцювати танець пінгвіна” на шару рвався в двері концертних залів, ламаючи двері та відкидаючи охоронців. В Чернівцях двох невдах госпіталізували, а один навіть позбувся пальця. Тим часом запрошення, за якими можна було сидіти на перших рядах, отримували абстоютно сторонні люди: студенти, дорослі прибічники ПЗУ, які скоріше зацікавилися б композитором Скрябіном, аніж однойменною групою. Тому тільки ті концерти, вхід на який був влаштований на досить демократичних засадах, пройшли успішно.

Виступ Юлії Лорд з “Рутівською” програмою з трьох пісень відбувався під плюсову фонограму. Про її участь у концертах ніхто не попереджав, тому мало хто з тих людей, які прийшли подивитися на “СКРЯБІН”, звертав на маловідому співачку увагу. Чутки ж про романтичні стосунки дівчини з кимось з групи довго не давали спокою малолітнім закоханим прихильницям.

Це була перша в історії групи співпраця з політичною партією. Раніше “СКРЯБІНу” доводилося виступати на концертах, організованих НДП, але тепер, підтримуючи багату, але менш впливову політично партію зелених, вони заявили, що чинять “по совісті”: переконання зелених завжди були їм близькі. Звичайно, в такій ситуації музиканти могли виявитися “крайніми” в якихось міжпартійних конфліктах. Проглядаючи графік туру, ви неодмінно помітите непропорційно велику кількість маленьких містечок (можливо, навіть зустрінете нові для себе назви), тим часом як багато великих обласних центрів зелений тур обминув. Це були міста, в яких суперники зелених – комуністи, “Громада” тощо – мали великий вплив, і де було просто небезпечно проводити концерти. До того ж, хоч скільки “Скрябіни” нагадували про свої давнішні плани щодо запису “Greatest Hits” у вигляді танцювальних реміксів, всі добре розуміли, що без зелених “Танцю Пінгвіна” не існувало б. Тому кліп прямо називали “політичною агіткою” і не пускали по багатьох телеканалах (або обрізали кінцівку). Зелені ж, підвищивши свою популярність за допомогою “СКРЯБІНа” та невдовзі подолавши заповітний 4%-вий бар*єр на парламентських виборах, не квапилися виконувати свої зобов*язання щодо спонсорування альбому. До того ж самі “Скрябіни” вагалися, якій звукозаписуючій компанії доручити випуск касети. Всі вади попередніх касет пояснювалися поганою якістю продукції компанії “НАК”, і врешті-решт було вибрано молоду ще, але перспективну компанію “НОВА рекордз”.

““СКРЯБІН” – зелений пінгвін” – подібними ідіотськими заголовками були на протязі всього туру заповнені місцеві та всеукраїнські газети. Пісня та кліп “Танець Пінгвіна”, подарувавши “СКРЯБІНу” небувалий успіх, водночас створили групі купу проблем. В свідомості молоді назва “СКРЯБІН” віднині міцно асоціювалася з пінгвінами, танцями та зеленню. “Скрябіни” просто не мали сил та коштів для розкрутки хоча б ще одної композиції з нової програми. Тому непогана сама по собі пісня крутилася настільки часто, що навіть найзавзятіші фани готові були її зненавидіти. Після купи різнопланових хітів часів “Птахів”, “Казок” та “Мови Риб” “СКРЯБІНу” загрожувала доля “групи одного хіта”, як то було свого часу з “ВВ” та їхньою “вічною” “Весною”. Музиканти були змушені виконувати “Танець” на кожному своєму виступі. Спробувавши себе в легкій, розважальній танцювальній поп-музиці, “Скрябіни” тепер просто не могли відкараскатися від цього небажаного образу “танцюючих пінгвінів”.

Водночас фани майже в один голос вимагали відновлення “старого “СКРЯБІНа”, до якого вони звикли і зміни якого терпіти не збиралися.

Незважаючи на це все (а вірніше, перелічуючи майже всі ці прикрі факти як “невеличкі неприємності”), “Скрябіни” у пресі та на телебаченні називали тур “Збережемо природу для життя” цілком вдалим, обіцяли невдовзі представити громадськості альбом, а також після поїздки до Берліна засісти за написання нового матеріалу, що повинен ввійти до альбому “Хробак”. Його музиканти планували випустити обмеженим накладом – тільки для фанів, бо матеріал, який вже був до нього підібраний, був явно некомерційний. Розповсюдженням майбутнього раритету повинен був займатися всеукраїнський фан-клуб “Казка” (“Скрябіни” не знали або не хотіли знати, що невдовзі після з*їзду грандіозна єдність скрябонутих почала розповзатися та обсипатися). А ще через рік. . . Ще через рік світ побачить зовсім, ну зовсім новий альбом “СКРЯБІНа” - “Стриптиз”, до якого вже готово, звичайно, кілька композицій. . .

Одна з найсерйозніших змін, що приніс зелений тур – вихід Ростіка на перший план у групі. До 1997 року це унеможливлювалось його постійними роз*їздами та багатомісячною відсутністю в Україні. Але під час туру хвороба змушувала Кузьму ховатися та берегти сили для виступів. Ростік брав на себе всі інтерв*ю та прес-конференції, роздавання автографів, прийняття важливих рішень. Крім того, хоча у справах менеджменту з групою їздив Льоша Жадік, Ростік фактично залишався справжнім директором групи. Ну, а трагічний і пафосний “Сам” в його виконанні та передмова до кожного сольника кінцево підтвердили його важливість в очах публіки. Багаторічний стереотип “Кузьма = “Скрябін”” був зруйнований. Отут, либонь, можна нарешті провести паралель з “Depeche Mode”: поступово Ростік починає виконувати роль, яка в “DM” належить Мартінові Ґору – автора більшості текстів і “мозку” групи. “Новий лідер групи, “ – писали про нього в газетах.

Наобіцявши людям, як завжди, купу альбомів у скорому майбутньому, “Скрябіни” вирушили у давно вже вимріяну подорож до Берліна, де Кузьмі хотілося побачитися з Хайко Майлє, а Шурі й Ростіку – підшукати собі нові інструменти та щось для студії “Спати”. Хайко Майлє не застали – він якраз був чи то у Швейцарії, чи то в Італії – зато накупили компактів, музичних програм, інструментів та відпочили духовно від зеленого туру.

Ці трошки сумбурні місяці – травень, червень та липень 1998 року – проходили для “СКРЯБІНа” в студії, за записом пісень до “Хробака”, та рідкими виступами. Сольних концертів з зеленою програмою більше давати не збиралися, зате вона підходила для великих (від 40 хвилин до години) виступів у збірних концертах, найважливіший з яких – “Ура!Перемога” 9 травня в Києві. Ще експлуатувалися “пінгвінячі” костюми, але потроху “СКРЯБІН” відходив від лихоманки зеленого туру. На фестивалі “Молода Галичина” в рідному “Скрябінському“ Новояворівську, опріч реміксів, був у якості експерименту виконаний старий, в “Казковій” версії “Годинник”, що дало львівським фанам надію на повернення волухатих та замріяних “Скрябінів”.

У Львові, до якого “Скрябіни” мають особливе ставлення, вони виступили на концерті “Мелорама в вашому місті” 28 червня - тут були лише ремікси, звсіно, з “Мелорамою” важко експериментувати.

Творчій процес на студії “Спати”, куди вже не з такою охотою пускали фанів, був перерваний важливою подією: 9 липня на “НОВА рекордз” вийшла касета “Танець Пінгвіна”. Звичайно, тим скрябонутим, які одразу не зірвалися до Києва за новинкою, довелося чекати від кількох тижнів до двох місяців, поки ліцензійні касети роз*їхалися по містах України. Зате в крупних обласних центрах швидко з*явилися піратські підробки. Тепер попереду був компакт, про випуск якого належало попіклуватися “Таврійським Іграм”, які взяли на себе деякі продюсерські функції відносно групи “СКРЯБІН”. Водночас “Таврійські Ігри” почали співпрацю із партією зелених, що відбилося на назві “Таврійських Ігор*98” – “Сьомий зелений міжнародний фестиваль”, та на його знайомому вже нам гаслі: “Збережемо природу для життя” (ну як тут не пригадати славнозвісну цитату з Кузьмових “Записок очевидця”: “Бля буду – збережемо!”?).

На альбомі були майже всі композиції, що виконувалися під час туру; були обрані нова версія “Побєди” – punk-rock mix, довга версія монументального “Сам” у виконанні Ростіка, club mix “Годинника” (з пропущеними, за старою реміксовою традицією, рядками). Окрім варварської реклами альбому Жені Фокіна, з якої починалася касета, ніщо не могло зіпсувати враження від “Танцю” – хіба що “пінгвіноненависники” плювалися на зелену обкладинку та фотографію з нової фотосесії (за традицією проведеної Решетняком) у вкладці. Тут же були надруковані тексти “Танцю Пінгвіна”, “Холодного Смаку” і, як не дивно, “Змученого”.

Разом із радісною новиною про вихід альбому між фанами поширювалися фантастичні чутки: на “Спати” записано багато нових пісень, і одна з них – разом з Юлією Лорд. Невдовзі після презентації в “Клітці” цей шедевр, названий “Брудна, як ангел”, разом з піснями “Секс – то є море з людей” та “Майже” потрапив до рук скрябонутих, яким залишалося тільки дивуватися, які форми може приймати нова музика групи “СКРЯБІН”. Це був своєрідний анонс, інтродукція до нової ери в житті “СКРЯБІНА” – повної серйозних та образних текстів Ростіка, важкого й різного звучання, електронних, рокових та зовсім ні на що не схожих мелодій.



ХІІ

Літо 1998 року було абсолютно ненормальним у житті як “СКРЯБІНа”, так і скрябонутих. Окрім участі у двох великих акціях “Таврійських Ігор” – власне фестивалі “Таврійські Ігри*98” та “Незалежність-Європа-Майбутнє” у Києві, “Скрябіни” абсолютно ніде не показувались, розкрутка “Танцю Пінгвіна” не здійснювалася, і жахлива стагнація, що охопила лави скрябонутих, тривала аж до середини осені.

На “Таврійських Іграх” “СКРЯБІН” виступав у 1-й день як частина проекту, в якому відомі хіти українських виконавців співалися під оркестр “Віртуози Львова”, що працює з Русланою. Оркестр отримав касету з піснею “Танець Пінгвіна”, самостійно розклав її по партіях, і ті з фанів, хто вже приїхав і не дуже хотів спати, приблизно о 1-й ночі у нульовий день фестивалю були свідками фантастичної репетиції. Це було, здається, ще грандіозніше, ніж сам виступ “Скрябінів” на відкритті – бо тоді радісні крики публіки перекрили спів Кузьми та дудіння труб. Втім, пізніше журналісти та сама Руслана, яка диригувала та керувала проектом, піддали результат співпраці “СКРЯБІНа” з оркестром нищівній критиці – навіть неясно, за що.

Основний же виступ “СКРЯБІНа” був призначений на третій день фестивалю – “день рока”, як його умовно називали, бо в той самий день виступали “ВВ”, “ОКЕАН ЕЛЬЗИ”, “Cool Before” та інші. Того самого дня у головній будівлі Каховки, де розмістився штаб фестивалю, в присутності фанів та журналістів було проведено щось на кшталт презентації альбому “Танець Пінгвіна”, на якій спритним вдалося безкоштовно попити мінеральної води та видурити для себе пару зелених касеток, а інші вдовільнилися розданими листівками нового зразка з “пінгвінячої” фотосесії та серйозними розповідями Богуцького, Кузьми та Ростіка.

Вранці була репетиція, а приблизно о 22-30 – сам виступ, що почався з “Брудної, як ангел” з Юлією Лорд. Пісня ще нікому нічого не говорила, а “Скрябіни” було зовсім не схожі на себе в кліпі “Танець пінгвіна”, тому публіка прийняля їхній вступ досить холодно. Коли після “Брудної” почалася зовсім нова пісня “Небо каже: йди сюда”, а за нею – “Осінь-Зима” та “Стриптиз”, Каховка урочисто вклалася спати, і розбудили її тільки відносно знайомі “Побєда” та “Танець Пінгвіна”. Новий, окрім пісень, був ще й імідж: чорні окуляри, гітарні пасажі Ростіка в “Брудній”, джинси та футболки (синя футболка Ростіка з великим зображенням середнього пальця та відповідним написом навіть когось там шокувала!). Знову новий “Скрябін”.

Але в цілому поведінка всіх “Скрябінів” на “Іграх” здавалася дивною: Кузьма з*являвся в компанії зловісного вигляду журналістки в вечірній сукні, Шуру супроводжував голений ді-джей, що крутив дискотеку на теплоході (і в майбутньому знайшов притулок в Шуриній квартирі), а Ростік був явно не в дусі, і винні в тому були явно не жуки та спека. Потім Кузьма скаже, що був на “Іграх” жертвою вроків, а взагалі-то вони ще не відійшли тоді від манії величі та зіркової хвороби. . . Так чи інакше, а правду ми не дізнаємося ніколи.

Фактично за наступні два місяці, крім звичної вже данини в вигляді одного виступу у Львові 22 серпня з реміксами, була зареєстрована лише одна поява “Скрябінів” на публіці – концерт “Незалежність-Європа-Майбутнє” у Києві. У якості цікавого експерименту хлопці виконали свої старі пісні: “Казку”, “Прикрий Світ” – в дещо новому аранжуванні, що єднало в собі музичні тенденції “старого” й “нового” “СКРЯБІНа”. Звісно, без “Танцю Пінгвіна” концерт не обійшовся.

Після того виступу “СКРЯБІН” зник, попросивши всіх звертатися у справах після 15 вересня (насправді ж вони з*їхалися до Києва лише наприкінці вересня). Разом з усіма на цей час було призначено зустріч з новою командою “Казки”, що мала зайняти на “Спати” місце L. V. , яка вже давно не мала зі “СКРЯБІНом” нічого спільного. Невдовзі ці люди – Рома, Тіна та Поллі – зайняли це місце, і відтоді літопис групи “СКРЯБІН” писався там, де йому й належить – на студії “Спати”.

Власне, там ви й можете його отримати – 252135, Київ-135, а/с 14.

Моя ж історія підійшла до свого закономірного завершення. Події 1998-99 року – це ж було зовсім учора. . . “Майбутнє України”, де виступ “СКРЯБІНа” був зірваний через ваду мастер-диска, а коментар Кузьми наробив галасу по всій країні (деяким фанам “СКРЯБІНа”, які мають звичку дивитися музичні програми з мамами, було дуже соромно за слова “херня”, “срачка” та “пердячка”). Тоді ж було представлено нову річ – “Я – твій пасажир”, кавер-версію на “депешівську” “Behind The Wheel”. Кліп на “Брудну, як ангел”. . . Нова версія пісень “Клей” та “Медор”, зовсім нові “Мій власний космос”, “Театр”. . . Новорічні колядки разом з Чубаєм та Нічлавою. . .Нарешті – “Хробак”, кліп на “Клей”. . . Напевно, повинен минути принаймні рік, щоб подивитися на це все збоку, як на історію, осмислити, тлумачити.

Десять років “СКРЯБІН” живе. Були піднесення та занепади, дауни й вибухи активності. Але головне – це музика. “Скрябіни” самі не соромляться говорити про те, що кількість та якість музики, записаної та випущеної групою за цей час, ставить “СКРЯБІН” на найвищу сходинку української сцени. В процесі перетворень, спроб, компромісів “Скрябіни” нарешті знайшли себе. Те, що твориться в маленькій кімнатці на вулиці Павлівській, їм нарешті подобається.

Найбільше випробування, яке влаштували “Скрябіни” своїм фанам – це випробування змінами. Як на мене, саме вміння сприймати “СКРЯБІН” таким, який він є, і бракує нам усім. Любові до того, що залишається в ньому незмінне, що дало підставу Ростіку в одному з недавніх інтерв*ю сказати: “Ми будемо робити всі наші наступні альбоми такими, якими ми їх собі бачимо – для вас. . . “



НАЙБІЛЬША ПОДЯКА – РОСТІКУ ЗА ГРУНТОВНУ ПЕРЕВІРКУ ВІДОМОСТЕЙ.

Дякую за допомогу у збиранні та перевірці матеріалу: К*юру, Скрябі та всім, хто витягнув з них інформацію, Ані Бєліній та її щоденнику, Наді зі “Sпати”, Олегу з Острога та всім, хто не обмежився загальною критикою першого видання “Глибокої Води”. Ваші запитання, коментарі та виправлення ви можете надсилати за адресою: 320044, Дніпропетровськ, вул. Південна 8 кв. 4а.

ЛЮБІТЬ “СКРЯБІН”!

Автор: Отар Довженко



© знайдено в мережі

Дізнайтеся більше про:   Скрябін, Андрій Кузьменко
3103

  


Тисни «Подобається» і отримуй свіжі новини на Facebook: