Віктор Бронюк про українську мову: «Ріжуть слух» сучасні зміни правопису»

Лідер гурту "ТІК" дав ексклюзивне інтерв'ю оналйн-ресурсу STARBOM.com, в якому розповів не лише про те, як ми говоримо та пишемо, а й про нашу культуру, якої іноді зовсім бракує...

- Вікторе, не секрет, що доволі часто люди припускаються грубих помилок при написанні чи мовленні (некоректне відмінювання прізвищ, деяких словосполук, накшталт «День народження», невірний наголос, тощо). Можливо, є такі неправильні форми, почувши які, у вас виникають "тихі" негативні емоції або бажання виправити співрозмовника.

- Такі моменти, звісно, є, але я намагаюся на них не зациклюватися, інакше кожен день можна закінчувати в істериці (сміється). З-поміж усіх найбільше мені «ріжуть слух» сучасні зміни правопису. От, наприклад, нас вчили, що такі іменники іншомовного походження, як метро, пальто не відмінюються, а тепер вже навіть за правилами можна говорити «у пальті», «у метрі». А відомий гірськолижний курорт Буковель завжди ніби був чоловічого роду, а багато хто називає, що Буковель, то вона.

Особисто я радію, що зараз українці почали позбуватися розповсюдженої форми «на Україні», яка була нав’язана нам нашими північними сусідами. Свого часу це настільки було автоматично закріплено, що, зізнаюся, навіть сам я не помічав, що так само говорив. Після того як знайомі звернули увагу на це, почав вживати лише коректну форму – «в Україні».

Чи варто виправляти тих, хто говорить неправильно? Це речі досить тонкі. Якщо відчуваєш, що людина зауваження зрозуміє і подякує, звісно, варто його робити. Проте є така категорія людей, що дуже болісно й у штики сприймають будь-які коментарі, тому інколи на помилках інших простіше просто не концентруватися.

- Чи є слова, правопис яких ви ніяк не можете запам'ятати? Можливо, є слова, які раніше ви писали із помилками, а тепер завжди вживаєте і пишете правильно?

– З українською мовою проблем у мене ніколи не було. У школі писав всі диктанти і твори на «відмінно». І хоч пройшло вже більше 20 років, як я закінчив школу, і сьогодні добре пам’ятаю правила, засвоєні тоді. Тим паче, зараз бути грамотним допомагають програми, що є у наших комп’ютерах і гаджетах, які автоматично виправляють помилки. Інколи ці програми і мені дозволяють дізнатися щось нове – це переважно пов’язано зі словами, правопис яких був змінений впродовж останніх років.

– Ваша дочка зараз навчається у першому класі. Чи допомагаєте їй у засвоєнні правопису? Чи не виникає у вас думок з приводу того, що слід було б дещо змінити у сучасному правописі (наприклад, у російському правописі віднедавна "кофе" дозволили вживати у середньому роді)?

– Навчанням Єва займається все ж таки більше у школі. Вона відвідує групу продовженого дня, а оскільки вчиться у школі з поглибленим вивченням англійської мови, саме з іноземною вдома їй більше допомагає дружина. Коли у дочки є питання до мене, залюбки їй пояснюю те, що знаю. А головною допомогою щодо знання української вважаю те, що вдома ми спілкуємося саме рідною мовою. Коли поруч діти, звісно, з дружиною більше слідкуємо за чистотою власного мовлення, але все це в міру, без перегинів, адже розмовна мова все одно ніколи не буде ідентичною літературній. І це нормально.

Щодо змін правопису - вважаю, нашим сучасним мовознавцям потрібно дотримуватися «золотої середини». Як на мене, в гонитві за неологізмами і мовними новоутвореннями, важливо не переступити межу. Міра має бути в усьому!

- Про національну культуру. Яку слов'янську звичку ви вважаєте не зовсім культурною? Здається, у відповіді на це питання доречно було б згадати ідею гурту "ТІК", закладену у назві, - «тверезість і культура», чи не так?)))) Адже усім відомий вислів "Без бокала нєт вокала")))

- У будь-якій культурі є свої позитивні і негативні моменти. Що вважається нормальним для слов’янської культури, часом абсолютно неприйнятне для східної і навпаки. Насправді це надзвичайно широке поняття, яке охоплює багато факторів і явищ.

Щодо згаданої вами негативної звички, погоджуюсь, у нас дійсно відсутня культура споживання алкогольних напоїв. Бо нас цьому ніхто ніколи не вчив. Якщо раніше це все ж таки більше корегувалося родинним і релігійним вихованням, то сьогодні все надзвичайно позмішувалося. Акцент у цьому питанні дійсно необхідно робити на сімейному, духовному і моральному розвитку.

Щоб нарешті побачити якісні зміни у державі, кожен із нас своїм прикладом має тяжіти до оптимальних вершин у культурному середовищі. Але зациклюватися на «слов’янськості» не варто. Ми – українці, тому маємо розвивати власні національні традиції. «Слов’янський образ» створений штучно. Над ним свого часу активно попрацювали наші сусідні історіографи. У них не було власної історії, тож вони вигадали цей міф про слов’янську народність. Хоча самі до неї ніякого відношення не мали, адже споконвічно Росія – це помішані з угро-фінами народи східних племен. Але якимось дивом вони зуміли вбити у голови, що слов’яни - це Росія, Україна, Білорусь, а всі інші народи не рахуються. Хоча в українців значно більше спільного із культурою західних слов’ян: болгар, словаків, поляків. Як на мене, сьогодні треба відходити від того, що нас завжди тягнули на північ. Ми, в першу чергу, маємо розвивати свою українську національну культуру.

---

© за матеріалами