Фільму «Хоробре серце» - 20. Цікаві факти про з'йомки картини

18 травня 1995 на міжнародному кінофестивалі в Сіетлі відбулася прем'єра фільму «Хоробре серце».

Історична драма Мела Гібсона по праву зайняла своє місце серед найбільших популярних картин минулого століття, а кара Вільяма Уоллеса, що супроводжувалась пронизливим криком «Свобода!», стала однією з найвідоміших сцен в історії кінематографа.

Фільм отримав десять номінацій на «Оскар», зумівши завоювати в березні 1996 року перемогу в категоріях «Кращий фільм», «Найкращий режисер», «Краща робота оператора», «Кращий монтаж звуку» і «Кращий грим». Картина не тільки заслужила захоплені відгуки критиків, а й зуміла заробити в світовому прокаті майже в три рази більше свого 72-мільйонного бюджету.


Дізнайтеся найцікавіші факти про створення «Хороброго серця», який відзначає сьогодні своє 20-річчя.

Ідея фільму прийшла в голову Рендаллу Уоллесу під час канікул в Шотландії. Біля входу в Единбурзький замок він побачив статуї Роберта Брюса і Вільяма Уоллеса, а розповідь гіда про ці історичні постаті настільки його захопила, що він вирішив написати сценарій про свого знаменитого однофамільця. «Хоробре серце» стало для нього дебютом у великому кіно, а його робота над сюжетом картини була відзначена номінацією на премію «Оскар».



Цікаво, що сценарист провів дослідження історичних джерел не до, а після завершення роботи над першою версією тексту. Рендалл пояснив таке рішення бажанням спочатку придумати цікавий сюжет, а лише потім доповнити його фактами з життя шотландського героя. За словами сценариста, причіпки істориків до «Хороброго серця» були зовсім недоречними, тому що його сценарій став художньою інтерпретацією реальних подій.

Спочатку Мел Гібсон хотів обійтися зовсім без вступних титрів, щоб відразу ж занурити глядача в дію. Так чи інакше, на екрані все-таки з'явилася назва картини, дизайн якої був виконаний Кайлом Купером. Надалі художник взяв участь у створенні яскравих вступних титрів до таких фільмів та серіалів, як «Сім», «Людина-павук», «Залізна людина», «Елементарно» (Elementary) і «Ходячі мерці» (The Walking Dead) .



За словами Гібсона, джерелом натхнення для нього послужили картини «Ель Сід» і «Спартак». Перед стартом зйомок Мел також спеціально переглянув низку фільмів, в числі яких опинилися «Олександр Невський», «Макбет», «Опівнічні дзвони», «Людина на всі часи», «Лев узимку», «Трон в крові» і «Сім самураїв».

Мел зізнався, що при роботі над «Хоробрим серцем» йому знадобився досвід співпраці з такими режисерами, як Пітер Уїр і Джордж Міллер. У першого Гібсон знімався у фільмах «Галліполі» та «Рік, небезпечний для життя», а у другого - в кіносерії «Божевільний Макс».



До «Хороброго серця» Мел зняв лише скромну драму «Людина без обличчя», а тому студія Paramount Pictures дозволила йому почати роботу над історичним фільмом лише в тому випадку, якщо він не тільки займе режисерське крісло, а й виконає головну роль. Сам Гібсон вважав, що він вже застарий для образу Уоллеса, але згода з умовами студії була єдиним способом забезпечити проекту фінансування.

Знімальна команда почала роботу в Шотландії, а потім перебралася до Ірландії. Гібсон був радий знімати фільм далеко від студійної системи, щоб представники кінокомпанії не мали можливості втручатися в знімальний процес.



Під час кастингу в проект Мел не змушував акторів читати діалоги з сценарію, а просто розмовляв з ними за чашкою чаю. Режисер вирішив залучити до роботи над картиною представників клану Уоллес, багатьох з яких можна побачити на екрані поруч з його героєм під час початку битв. Гібсон продовжував спілкуватися з ними за кадром, щоб дізнаватися все нові факти з життя їхнього предка.

У ролі Уоллеса Мел спочатку бачив Джейсона Патрика. Шон Коннері був змушений відмовитися від ролі Едуарда I через зайнятість на зйомках «Справедливого суду». Проте Гібсон зазначив, що Коннері здорово допоміг йому в роботі над шотландським акцентом.



Дружину Вільяма Уоллеса звали Меріан, але творці фільму вирішили змінити її ім'я на Марроне, щоб глядачі не плутали її з героїнею легенд про Робіна Гуда.

Спочатку Гібсон хотів, щоб в якості бойової розкраски Уоллеса використовувався Андріївський хрест, однак гример Лоїс Бервелл запропонувала йому розглянути ще один варіант. Фінальний дизайн зовнішнього вигляду шотландського героя набув культового статусу у кіноманів, а Бервелл отримала за свою роботу премію «Оскар».



Щоразу, коли Гібсон починав кричати свої фрази, його кінь намагався зірватися з місця. Це значно ускладнило роботу над деякими сценами, але допомогло зробити їх більш інтенсивними.

До роботи над батальними сценами були залучені резервісти ірландської армії. У масовку увійшли представники полків, між якими існувало непримиренне суперництво. Військовим нарешті представився шанс з'ясувати стосунки, в результаті чого битви набули неабиякої частки реалізму. Проте найстрашнішою травмою, отриманою за місяці напруженої роботи, став перелом носа.



В роботі над батальними сценами було задіяно півтори тисячі статистів. На початку кожного дня режисерові доводилося чекати майже чотири години поки всі вони пройдуть через руки гримерів. Знімальна команда не захотіла зловживати спецефектами, вирішивши використовувати в більшості кадрів реальні стріли.

Для економії бюджету творці фільму були змушені переодягати частину резервістів в одяг то однієї, то іншої армії. Актори масовки отримували $300 в тиждень, працюючи на знімальному майданчику по 14 годин на день. Бюджет на трюки був обмежений студією сумою $1,5 млн., що змусило режисера вкласти власні гроші в постановку батальних сцен. «У Мела вистачило мужності піти проти студії, - згадує координатор трюків Мік Роджерс. - Він заплатив за все зі своєї кишені».



Деякі батальні сцени довелося перезнімати через те, що актори масовки носили сонцезахисні окуляри і наручні годинники. Робота над битвою на Стерлінгскому мосту зайняла кілька тижнів, а загальний хронометраж отриманого матеріалу склав близько 90 годин.

У початковій версії фільму містилося так багато насильства, що він претендував на отримання рейтингу NC-17. Щоб уникнути такого високого вікового обмеження, Гібсон був змушений видалити кілька найбільш суперечливих моментів, включаючи натуралістичну сцену страти свого героя. Режисер вирішив використовувати старий монтажний трюк - зберегти при зміні кадрів оригінальну звукову доріжку, щоб створити у глядачів ілюзію того, що у фільмі залишилося набагато більше насильства.



Незважаючи на те, що дія фільму відбувається в Шотландії, в роботі над саундтреком були використані ірландські волинки. За словами режисера, від шотландських музичних інструментів довелося відмовитися через те, що вони «звучать як ошпарені кішки».

Фільм мав величезний вплив на економіку Шотландії. Вже на наступний рік після його прем'єри на щорічну конференцію в замку Стерлінг замість 66 тисяч осіб прибули 167 тисяч гостей, а доходи казни від туризму почали рости стрімкими темпами. Чимало грошей Шотландії стали приносити і голлівудські кінокомпанії, які й донині охоче працюють у цій країні.

---

© за матеріалами