Петріфайд-Форест - скам'янілий ліс в Арізоні (фото)

У східній частині Арізони майже біля кордону зі штатом Нью-Мексіко приблизно в 40 кілометрах від міста Холбрук розташовується національний парк Петріфайд-Форест (Petrified Forest) - Скам'янілий ліс.

Парк ділиться на дві частини — північну і південну. На північній території парку знаходиться частина різнокольорових бедлендів, утворених у тріасовому періоді і які називаються кольоровою пустелею. На південній території розташовуються численні поклади скам'янілої деревини, а також кілька петрогліфів.




Парк займає велику територію приблизно 380 кв. км. Середня висота — близько 1700 метрів над рівнем моря. Максимальна висота — 1900 м, мінімальна — 1630 м.




Національний парк Петріфайд-Форест відомий своїми закам'янілими рештками, особливо дерев, які росли на Землі приблизно 225 мільйонів років тому, в кінці тріасового періоду мезозойської ери, велика частина яких належать до виду Araucarioxylon arizonicum. У той час регіон, де тепер знаходиться парк, розташовувався недалеко від екватора, в південно-західній частині суперконтиненту Пангея і відрізнявся вологим субтропічним кліматом.




Скам'янілі дерева, завдяки яким парк отримав свою назву, знаходяться в породах формації Чінле. На території парку товщина шару цих порід досягає 240 м. Формація Чінле складається з багатьох різних осадових порід, у тому числі глинистих, а також пісковика і вапняку. Під дією води та повітря ці породи поступово руйнуються до бедлендів, що складаються зі скель, ярів, столових гір, останців і пологих пагорбів. Бентоніт, який збільшується в розмірах при намоканні і зменшується при висиханні, викликає рух і розтріскування поверхні, що сильно ускладнює ріст рослин.





Наприкінці тріасового періоду повалені дерева періодично опинялися під шаром осадових порід, що містять вулканічний попіл. Потім цей шар порід руйнувався. Органічна матерія (деревина) в процесі скам'яніння поступово заміщалася діоксидом кремнію. Домішки оксидів заліза надали скам'янілим деревам червоного і помаранчевого забарвлення.



Велика частина скам'янілих дерев зберегли свою загальну форму, але втратили клітинну структуру. Однак невелика частина дерев і велика частина кісток тварин її зберегла: їхні клітини заповнені мінералами, але цілком помітні. Це дозволяє вивчати мікроструктуру тканин давно вимерлих тварин і рослин. Крім того, у парку збереглися (у вигляді відбитків) листя, насіння, пилок, спори і стебла рослин, а також риби, комахи та інші дрібні тварини.

---

© знайдено в мережі