Камінь Даваско: висить і не падає (фото, відео) » «Морс»

Чи знаєте ви, що ось цей знаменитий камінь на фотографії - зовсім не камінь! Дізнайтеся історію знаменитого валуна докладніше...

Місто Тандиль (Tandil) на південному сході від Буенос-Айреса в Аргентині було б приречене на життя без сюрпризів, якщо б не дивина, що відбулася там з незапам'ятних часів. Як пишуть в ЗМІ - "Явище, при якому порушується логіка і закони фізики".

Це - величезний валун, вагою понад 300 тонн, який повис на самому краю скелі та розмірено погойдується від поривів вітру, і ось уже кілька тисячоліть немов прикутий неземною силою, що здається неможливою для людського розуміння. Туристи, що забрідали сюди, вранці, як тільки прокидалися, з невір'ям тут же вибігали на вулицю, щоб перевірити чи на місці валун?

Від старійшин міста можна почути давню легенду:

«Цей камінь стояв тут так давно, що вже ніхто не пам'ятав, коли і як він тут з'явився. Змінилося вже більше 200 поколінь, а камінь так і стоїть німим спостерігачем життя. У місцевих існує переказ про те, що тисячі років тому їх предків привів сюди сам Даваско (Davasko) - син Сонця. Він навчив людей землеробству, скотарству, різним ремеслам. він навчив їх особливому благоговінню перед золотом. Адже сонце і є золото.

Навчивши свій народ всьому і пробувши з ним деякий час, Даваско пішов... Він повернувся до свого батька на Сонце. Але пообіцяв своєму народу, що пройде час і він повернеться до своїх людей, щоб назавжди возз'єднатися з ними в своєму земному вигляді. А щоб народ не забув про нього, Даваско залишив камінь, який простоїть до самого його повернення.

І якому не будуть страшні ні пекучі промені, ні вітру, ні дощі, ні сам час. Багато води витекло з того часу. А камінь стоїть досі. Так само як і люди до цього часу чекають повернення Даваско».

Але одного разу цьому величному монументу прийшов кінець. 29 лютого 1912 року камінь Даваско раптом зірвався з обриву і впав вниз. Складно сказати, що було причиною падіння. Найбільш реальні версії - ерозія ґрунту і вибухи при роботі в шахтах, які знаходяться неподалік. Це було справжнім потрясінням для міста. Всі люди ходили в глибокому трансі довгі роки.

Кажуть навіть, що причиною міг бути і нешкідливий звичай місцевих жителів доводити туристам, що їх камінь насправді гойдається (неозброєним оком рухи були непомітні) за допомогою підкладання під нього скляних пляшок, які лопалися при його коливаннях.

Кілька вчених висловили більш правдоподібне припущення, яке полягає в тому, що камінь ніколи не стояв на скелі на одному місці, а весь час рухався вниз під дією гравітації, як би зісковзуючи вниз. Цей рух міг тривати багато тисяч років, поки не привів камінь в таку точку, де його рівновагу остаточно порушилося.

Однак люди вирішили не опускати рук... 13 травня 2007 о 7:58 ранку, через 95 років після падіння, жителі міста Тандиль відновили свій історичний міф. Пластикова копія каменю була встановлена на вершині пагорба, з тими ж функціями і точно в тому ж місці. Правда людям не вдалося здійснити те, що з легкістю зробив Даваско - копія встановлена капітально, і більше не гойдається від легких дотиків вітру...

Її вага набагато менша - близько 9 тонн, і вона жорстко закріплена на скелі, околиці якої тепер є парком «Park Lithic The Movediza».

Друга назва у каменю - «Piedra Movediza» і з іспанської мови перекладається як «Рухомий камінь», і було з'ясовано, що камінь насправді не висів нерухомо над прірвою, а все ж потроху рухався під дією гравітації. Рух був настільки невеликим, що розтягнувся на тисячоліття. До речі назва міста Тандиль, найімовірніше, походить від арауканських слів «tan» (рухомий, що падає) та «ill» (камінь, скеля).