Звідки беруться міражі?

Про міражі відомо усім. Багато людей їх бачили, фотографували, описували. Як вони з'являються? Як відомо, світло має властивість переломлюватися при проходженні через межу середовищ з різними властивостями та щільністю. Але також світло має властивість відбиватися. Так от якщо уявити середовище, яке ми подумки розіб'ємо на кілька тонких горизонтальних шарів, то зауважимо, що світло, переходячи від шару до шару, заломлюючись, повинно змінювати свій напрям.



Але як же це проявляється в природі? Справа в тому, що якщо уявити повітря таким чином, ми побачимо, що ті шари атмосфери які знаходяться ближче до землі, нагріті більше, так як отримують енергію від нагрітої сонцем землі. Отже чим вище від землі тим нижчою є температура повітря, тому світло, проходячи через різні шари атмосфери заломлюється. Ось тут і виникають міражі. І ось, коли повітря коло землі нагрівається настільки сильно, що показник заломлення поблизу грунту стане меншим, ніж на деякій висоті і стоїть безвітряна погода. То промені від предметів, що падають під досить великим кутом можуть викривлятися настільки, що, описавши дугу близько поверхні, вони підуть від низу до верху. І створять у подорожнього, уявне, помилкове зображення предмета. (Рис.1)



Міражі розділяють на три класи.

Озерні (нижні)
До 1 класу відносять найбільш поширені і прості за своїм походженням міражі. Їх можна назвати найпростішим і найпідступнішим природним явищем, яке, навіть згубило немало життів, своєю надією і обманом. Французький вчений Гаспар Монж, який брав участь в єгипетському поході Наполеона, описує свої враження від озерного міража так:


Справа в тому, що нижні шари повітря, розігріті від грунту, не встигли ще піднятися вгору; їхній показник заломлення менший, ніж у верхніх. Тому промінь світла, що виходить від точки «B» на пальмі, згинаючись в повітрі потрапляє в око знизу. І око починає проектувати перенесення у точку «B1». Те ж відбувається і з іншими променями, що виходять від предмета. Предмет здається спостерігачеві перекинутим. Але звідки вода? Вода - це всього лише віддзеркалення неба. (Рис.1)

Ці міражі вкрай небезпечні. Справа в тому, що людям в пустелі, які прагнуть води, на відстані 3-4 км видається оазис (міраж). До якого насправді, близько 700км.

Так, в 360 км від оазису Бір-Ула жертвою міражу став караван, який вів досвідчений провідник з місцевих племен. Загинуло 60 осіб і 90 верблюдів, які прямували за оманливим міражем, який відвів їх на 60 км в сторону від колодязя.

Верхні міражі
або міражі далекого бачення. На них більше всього схоже нечуване почуття, описане Гоголем:


Верхні міражі з'являються тоді, коли верхні шари атмосфери стають з якихось причин особливо розрідженими (наприклад при попаданні туди нагрітого повітря). В цьому випадку, промені, які виходять від земних предметів, викривляються сильніше і досягають земної поверхні, йдучи під великим кутом до горизонту. В цьому випадку, око спостерігача проектує їх в тому напрямку, в якому вони в нього входять.

Міражі наддалекого бачення
Вкрай дивовижними здаються міраж наддалекого бачення К. Фламмаріон в своїй книзі "Атмосфера" описує приклад подібного міражу:


Даний міраж був навіть зображений ентузіастами у вигляді кольорової акварелі. Можна помітити, що відстань від Вервье до Ватерлоо по прямій лінії складає більше 100 км. Відомі навіть випадки, коли подібні міражі спостерігалися і на неймовірних відстанях - до 1000 км. Легенду про «Летючого голландця» можна віднести саме до таких природних явищ. Ось який дивовижний випадок описаний в книзі "Оптичні явища в природі" (М., "Просвітництво", 1974):




Ось такі дивовижні явища зустрічаються в природі. Вони дивовижні, небезпечні і іноді не вкладаються в голові, що ж це таке в небі. А це міраж. Міраж, який несе обман. І іноді так хочеться повірити цьому диву, але це всього лише міраж. Міраж, який збиває зі шляху каравани. Отже, що якщо по дорозі в пустелі ви побачите оазис, який знаходиться неподалік, не варто сильно туди поспішати. Можливо це міраж.

Денис Кодин

---

© знайдено в мережі