Чому японські діти ніколи не плачуть

В кожній країні є свої культурні особливості та методи виховання молодшого покоління. В Японії традиційне виховання йде корінням вглиб історії цієї країни і не дуже змінилося з тих пір. Основним фактом, який впадає в очі, коли знаходишся в Японії, є те, що діти начебто взагалі не вередують, а батьки їх при цьому не лають. Як так відбувається і звідки береться це взаєморозуміння між поколіннями, можна зрозуміти, якщо уважніше придивитися до того, як і з якими установками виховують дітей в цій країні.



З давніх часів у японок не було можливості розділяти роботу, наприклад в полі і по дому, та виховання дитини, тому вони займалися цим одночасно. Малюка примотували до мами спеціальним шматком тканини і він супроводжував її під час усіх занять. При цьому мати ніколи не припиняла озвучувати те, що вона робила, і розмовляти з дитиною, що дозволяло йому відчувати себе залученим в усі процеси і постійно розвиватися. Дуже частим явищем в Японії було, коли маленькі діти спочатку вчилися говорити, а вже потім - ходити.

Традиція тягати всюди з собою крихітку і розмовляти з ним при цьому збереглася до наших днів. У магазинах Японії присутній цілий асортимент одягу, щоб було зручно носити на собі малюка. Це і великі кишені, і спеціальні слінги, і навіть просторі курточки з двома капюшонами. У сучасній Японії дітками займаються не тільки жінки. Звичайним є, коли з малюком носиться і бавиться чоловік. У цій країні не прийнято відмовляти дітям в увазі й тілесному контакті. Навіть сплять вони з батьками років до десяти.

Також варто взяти до уваги той факт, що дітям прищеплюється поняття про те, що потрібно не заважати іншим, вести себе тихо, ввічливо і бути як усі. Також японці не висловлюють своїх емоцій словами, а показують невдоволення за допомогою погляду й інтонації. Діти безпомилково можуть розпізнати, що батьки не схвалюють їх поведінку, і намагаються виправитися.

У сучасному світі японські жінки з маленькими дітьми або не працюють зовсім або знаходять посаду з меншою кількістю годин, щоб присвятити себе дитині. Підводячи підсумки, можна сказати, що в Японії діти отримують велику кількість батьківського тепла, любові і турботи, що, скоріше за все, впливає на їхнє подальше формування свідомості. Також через культурні особливості вони не виражають свої емоції бурхливо, а намагаються вести себе тихо, тому й плачуть набагато менше.

---

© за матеріалами