5 законів людської глупоти

Італійський історик-економіст Карло Чіполла ґрунтовно підійшов до питання про природу людської глупоти. Довгі роки досліджень привели вченого до того, що він сформулював 5 універсальних законів, що працюють в будь-якому суспільстві. Виявилося, що дурість сама по собі набагато небезпечніша, ніж ми звикли про неї думати.



Людина завжди недооцінює кількість ідіотів, які її оточують.
Звучить як розмита банальність і снобізм, але життя доводить його істинність. Як би ви не оцінювали людей, ви постійно будете стикатися з такими ситуаціями:

• Людина, яка завжди виглядала розумною і раціональною, виявляється неймовірним ідіотом.
  
• Дурні весь час виникають у найнесподіваніших місцях в найневідповідніший час, щоб зруйнувати ваші плани.
  

Ймовірність того, що людина - ідіот, не залежить від інших її якостей.

Роки спостережень і дослідів затвердили мене в думці, що люди не є рівними - одні є ідіотами, інші ні - і ця якість закладається природою, а не культурними факторами. Людина є дурнем так само, як він є рудим або має першу групу крові. Він таким народився з волі провидіння, якщо хочете.

Освіта не має нічого спільного з імовірністю наявності певної кількості дурнів в суспільстві. Це підтвердили численні експерименти в університетах над п'ятьма групами: студентами, офісними працівниками, обслуговуючим персоналом, працівниками адміністрації та викладачами. Коли я аналізував групу низькокваліфікованих працівників, кількість дурнів виявилося більшою, ніж я очікував (Перший закон), і я списав це на соціальні умови: бідність, сегрегацію, брак освіти. Але, піднімаючись вище по соціальних сходах, те ж саме співвідношення я побачив серед білих комірців і студентів. Ще більш вражаючим виявилося побачити те ж саме число серед професури — брав я маленький провінційний коледж або великий університет, та ж сама частка викладачів виявлялася дурнями. Я був так вражений результатами, що вирішив провести експеримент над інтелектуальною елітою — нобелівськими лауреатами. Підсумок підтвердив суперсили природи: те ж сама певна кількість лауреатів були ідіотами.

Ідею, яку виражає Другий закон, складно прийняти, але численні експерименти підтверджують її залізобетонну правоту. Феміністки підтримають Другий закон, оскільки він свідчить, що дуреп серед жінок не більше, ніж дурнів серед чоловіків. Жителі країн третього світу будуть потішені тим, що розвинені країни не такі вже й розвинені. Висновки з Другого закону лякають: станете ви обертатися в британському вищому суспільстві або переїдете в Полінезію, потоваришувавши з місцевими мисливцями за головами; закриєте ви себе в монастирі, або проведете залишок життя в казино в оточенні продажних жінок - вам скрізь доведеться стикатися з такою ж кількістю ідіотів, яка (Перший закон) завжди буде перевищувати ваші сподівання.



Дурень — це людина, чиї дії ведуть до втрат для іншої людини або групи людей і при цьому не приносять користі самому діючому суб'єкту або навіть можуть обернутися шкодою для нього.

Третій закон передбачає, що всі люди діляться на 4 групи: простаки (П), розумники (Р), бандити (Б) і дурні (Д).

Якщо Петя робить дію, від якої несе втрати, і при цьому приносить вигоду Васі, то він відноситься до простаків (зона П). Якщо Петя робить щось, що приносить користь і йому, і Васі, він розумник, тому що діяв розумно (зона Р). Якщо дії Петі несуть йому вигоду, а Вася від них страждає, то Петя — бандит (зона Б). І, нарешті, Петя-дурень знаходиться в зоні Д, в мінусовій зоні по обох осях.

Неважко уявити масштаби втрат, які здатні завдати дурні, потрапляючи в управлінські органи і володіючи політичними і соціальними повноваженнями. Але окремо варто уточнити, що саме робить дурня небезпечним.

Дурні люди небезпечні тому, що раціональні люди насилу можуть уявити логіку нерозумної поведінки. Розумний чоловік здатний зрозуміти логіку бандита, бо бандит раціональний — він всього лише хоче отримати більше благ і при цьому недостатньо розумний, щоб заробити їх. Бандит передбачуваний, тому проти нього можна вибудувати захист. Спрогнозувати дії дурня неможливо, він нашкодить вам без причини, без мети, без плану, в найбільш несподіваному місці, в найбільш невідповідний час. У вас немає способів передбачити, коли ідіот завдасть удару. В конфронтації з дурнем розумна людина повністю віддає себе на милість дурня, рандомного створіння без зрозумілих розумнику правил.

Атака дурня зазвичай застає зненацька.

Навіть коли атака стає очевидною, від неї важко захиститися, тому що вона не має раціональної структури.

Це те, про що писав Шиллер: «Проти дурості безсилі навіть боги».



Розумні завжди недооцінюють руйнівний потенціал дурнів.

Зокрема, розумні, постійно забувають про те, що мати справу з дурнем у будь-який момент часу, в будь-якому місці і за будь-яких обставин означає робити помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому.

Простаки із зони П зазвичай не здатні розпізнати небезпеку дурнів із зони Д, що не дивно. Дивно як раз те, що дурнів також недооцінюють і розумники, і бандити. У присутності дурня вони розслабляються і насолоджуються своєю інтелектуальною перевагою, замість того щоб терміново зібратися і мінімізувати збитки, коли дурень щось утне.

Поширений стереотип, що дурень лише шкодить самому собі. Ні. Не потрібно плутати дурнів з безпорадними простаками. Ніколи не вступайте в альянс з дурнями, уявляючи, що можете використовувати їх заради своєї вигоди — якщо ви так зробите, то очевидно, що ви не розумієте природи глупоти. Так ви самі надаєте дурневі поле, на якому він може розгулятися і завдати більшої шкоди.



Дурень — найнебезпечніший тип особистості.

Наслідок: дурень небезпечніший, ніж бандит.

Результат дій ідеального бандита — простий перехід благ від однієї людини до іншої. Суспільству в цілому від цього ні холодно ні жарко. Якби всі члени цього суспільства були ідеальними бандитами, воно б тихо гнило, але катастрофи б не сталося. Вся система зводилася б до трансферу багатств на користь тих, хто працює заради цієї дії, і, оскільки ідеальними бандитами були б усі, система насолоджувалася б стабільністю. Це легко бачити на прикладі будь-якої країни, де влада корумпована, а громадяни постійно обходять закони.

Коли на сцену виходять дурні, картина повністю змінюється. Вони завдають збитків, не отримуючи вигоди. Блага знищуються, суспільство бідніє.

Історія підтверджує, що в будь-який період країна прогресує тоді, коли при владі знаходиться достатньо розумних людей, щоб стримувати активних дурнів і не давати їм зруйнувати те, що розумники здійснили. У регресуючій країні дурнів стільки ж, однак серед верхівки спостерігається зростання частки бандитів-дурнів, а серед решти населення — наївних простаків. Така зміна розкладу незмінно посилює деструктивні наслідки дій дурнів, і вся країна котиться до біса.

---

© за матеріалами