Жебраки та безхатьки: маніпуляції натовпом

Щоранку в метро, на вокзалах, біля ринків встають на чергування професійні жебраки, мета у яких одна - розжалобити і отримати якнайбільшу суму від пасажирів. До багатьох з них вже звикли, кожен день вони стоять в одних і тих же переходах, на одних і тих же місцях, їздять по одному й тому ж маршруту. Так чому ж люди продовжують подавати милостиню жебракам, підтримуючи тим самим торгівлю дітьми, експлуатацію інвалідів і рабську працю? А тому що всі у виграші, Карл, хоч деякі і в ілюзорному.




Побачити такого жебрака в метро чи на інших "грошовитих" місцях майже неможливо, і тому є ряд причин. По-перше, люди з жебрацького бізнесу всюди, вони завжди бачать «новеньких» і проганяють їх. По-друге, якщо жебрак не йде, до нього можуть бути застосовані більш жорсткі заходи, його можуть побити, порізати, відвезти за місто. По-третє, дуже велика конкуренція, та й люди просто перестають вірити, що людині дійсно потрібна допомога, вони не бачать різниці...




7 година ранку, біля метро. Група людей у ​​темному одязі стоїть і чекає на подвір'ях житлових будинків і під автострадами біля темних машин. Через деякий час до них підходять інші люди у рваному і брудному одязі. Ці другі отримують якісь пакети, речі, картонки. Десятихвилинна перекличка, хвилинне обговорення майбутнього дня і «жебраки» прямують в коридори метро.

Цілими днями ці люди грають ролі, які повинні зачіпати якісь струни душі. Вони активно впливають на бажання допомогти тому, кому це дійсно потрібно. Їх не цікавлять люди, їм важливо знайти в натовпі той типаж, який точно подасть. Саме така людина і стає об'єктом особливої уваги з боку жебрака.


Види жебраків

1. «Інваліди війни»
Видають себе за контужених, поранених, знекровлених військових. Раніше це були головні «жебраки» в метро, ​​але в останні роки вони практично зникли з підземки. Може, тому що міліція активніше ганяє жебраків, а з коляскою далеко не втечеш.

2. «Мадонни»
Жінки з дітьми або вагітні дівчата.

3. «Віруючі» бабусі і діди
Такі найчастіше випрошують гроші «заради Христа», просять на хліб і ліки. В останні роки їхня кількість сильно збільшилася. Але за ці роки багато що змінилося, бабусі і дідусі стали краще одягатися, одяг став дорожчим, можна побачити хороше взуття і дублянки.

4. Інваліди
На даний момент це найпоширеніша група жебраків. Вони підвертають рукава або штани, якщо у них відсутні кінцівки, щоб люди чітко розуміли і бачили це.

5. Жебраки з тваринами
Стоять, в основному, в переходах. Жалість до тварин у людей прокидається найчастіше, тому «на корм» подають охочіше.

6. Алкаші-бомжі
Не перебувають ні в яких угрупованнях, найчастіше така робота для них одноразова. Просять тільки коли їм потрібна чергова доза спиртного. Випивши, вони засинають прямо на станціях, або в вагонах.


Дохід жебраків

Багатьох цікавить відповідь на питання, скільки ж заробляють жебраки?

Середній заробіток «жебрака» в метро чи на вокзалі іноді перевищує зарплату того, хто подає. Дохід жебрака можна порівняти з зарплатою машиніста чи водія на маршруті. Ні для кого секрет, що збір милостині - це добре налагоджений бізнес.

За словами людини, що в минулому керувала групою жебраків, один «мученик» може зібрати близько 200 грн за годину, після чого, шляхом нескладних обчислень, можна отримати приблизну заробітну плату в розмірі 35 000 грн. Секрет великий виручки в хорошій акторській грі. Таким чином, досвідчені «актори» можуть збирати до 2000 в день. Для такої роботи, всі методи хороші. Наприклад, більшість матерів-жебраків, носять замість немовлят ляльки. А якщо на руках справжня дитина, її, як правило, з ранку накачують горілкою або снодійним, щоб малюк весь день спав. А деякі діти сплять просто від виснаження, тому що їх елементарно не годують. З одним і тим же немовлям часто ходять різні жінки. Бували випадки, коли жінка-жебрачка «відпрацьовувала зміну» з уже мертвим немовлям на руках...

Найбільше подають дітям, вагітним та інвалідам. Але «хворі сини», каліцтва, вік, імена, все це виявляється неправдою, як тільки «жебрак» потрапляє у відділення поліції.

Скільки грошей «бідний» може залишити собі, вирішує його господар, все залежить від доброї волі. 70% - саме стільки «жебраки» зазвичай віддають своїм господарям, інше вони можуть витратити на себе. У інвалідів іноді забирають все, даючи взамін тільки пляшку горілки і ковбасу.

У всіх жебраків, яких пасажири бачать щодня, є своє начальство. Дивні імена - «1», «2», «3» - можна, кажуть, побачити в мобільних телефонах всіх «жебраків». Під такими «позивними» ховаються номера господарів, які контролюють всю систему жебраків.

Працівники такого незвичайного бізнесу вважають свою роботу важкою і неприбутковою. Іноді вони навіть діляться виручкою. Самі «жебраки» вважають своє начальство злим і строгим, їх змушують по 9 годин стояти на платформах і в переходах. Найбільше проблем, за словами «бідних», з пенсіонерами та інвалідами. Їх потрібно спочатку організовано привезти на пост, а потім відвезти. Перед цим тобі ретельно пояснять, як і що потрібно робити. Втім, багато хто не уявляє себе в житті кимось іншим, майже всіх цілком влаштовує така «робота».

Анонімна розповідь учасника «жебрацького бізнесу»
Автору вдалося поспілкуватися з чоловіком, який був безпосередньо пов'язаний з жебраками; довгий час він контролював їх, давав вказівки і стежив, щоб не було ніяких проблем. З причин, відомим всім нам, чоловік не називає свого імені і не показує обличчя. Спробуємо поставити питання на цікаву для нас тему.

Я не раз вже ставив це питання, але все-таки: який середній дохід жебраків?
-Все залежить від людини, один може просити гроші добре, інший може простояти цілий день, нічого не випросивши. Хороший жебрак може заробити за день від 500 до 2000 грн, але бувають і такі, що і 4000 грн назбирають, але це вже професіонали своєї справи.

-Цікаво, а як влаштовуються на таку роботу?
-Буває таке, що людей знаходять на смітниках буквально, їх везуть в місто, відмивають, одягають в правильний одяг, а потім пояснюють що і навіщо. Права відмовитися у них вже немає. Є ще варіант добровільний, коли втомлений від життя старий приходить в метро або ще кудись, розпитує «бомжів» і виходить на потрібних людей, які зроблять все інше.

-А як же поліція? Адже це заборонено. Якось домовляються?
-Поліція? Десь можна дати хабар, але основний план такий: жебрак піддається і йде, потім через 10-20 хвилин відразу повертається, проблем майже немає.

-Хм, зрозуміло, а де вони живуть? На вулиці?
-Ха! Деякі «бідні» і «жалюгідні» люди можуть дозволити собі знімати квартиру, але багато хто живе в підвалах, під'їздах, сплять біля метро і в переходах.

-Квартиру? Тобто дозволити собі добре поїсти і випити вони можуть. А що крім грошей вони можуть отримати від такої роботи?
-Господарі жебраків вирішують проблеми з документами, іноді можуть допомогти знайти житло, але це рідкість, начальство тут суворе, подачок від нього чекати не варто ніколи, потрібно боятися, щоб взагалі все не відібрали.

-Який середній вік цих «жебраків»? Чому вони прийшли в цю сферу?
-Про вік сказати складно, від 25 до 55, всі різні, але у всіх не склалося щось в житті. Когось вигнали з дому, когось обікрали, хтось спився, хтось просто приїхав з іншого міста, а когось і змусили.

-Як реагують люди на жебраків? Якісь проблеми були? Конфліктні ситуації? Хто-небудь прикриває «працівників»?
-Людям пофігу, ну стоїть і стоїть ця бабуся, нікому не заважає. Конфліктні ситуації виникають, тільки якщо жебрак нагліє і лізе з проханнями, такі ситуації були. Жінка «з хворим сином» одного разу отримала прямо в обличчя від якогось старого. У вагонах нічого вдіяти з цим не можна, а ось якщо до жебрака пристали в переході, він може швидко набрати телефон господаря і група молодиків через хвилину буде вже там, але такого начебто не було ще.

-А тепер найголовніші питання. Наскільки серйозний бізнес? Під чиїм він прикриттям? З ким пов'язаний? Скрізь зав'язки свої?
-Ну, ось це я вам так і не скажу. Не тому що не хочу, просто не знаю. Я не такою великою персоною був, вже вибачте.

-Добре, але все ж, хто головний в цій справі?
-Я скажу так, це якась група чоловіків, міцні «качки» від 20 до 30 років. Туди багато хто йде після служби в армії. Займаються цим максимум 5-10 років. Поки не вбили або не посадили. Або поки не зібрав велику суму, щоб займатися менш небезпечною справою. Знайти їх практично неможливо, навіть наближені до начальства, не знають їхніх адрес, імен, іноді навіть телефонів. Все грамотно сплановане, а на зустріч завжди приходить «шістка», якій просто передасть інформацію зверху і наверх. Вони відмінно живуть, наскільки я знаю, у них величезні будинки, які за документами легально куплені, так і дорогі машини. У них скрізь свої люди, всюди вуха, самі розумієте, багато розповідати не можу, ризикую.

---

© знайдено в мережі