Ви перебуваєте: Морс » Люди та життя » Алкогольний зрив (чому алкоголік починає знову пити)

1824|

Алкогольний зрив (чому алкоголік починає знову пити)

Алкогольний зрив (чому алкоголік починає знову пити)

Часто зустрічається така ситуація. Людина хвора на алкоголізм отримує свої п'ять - сім крапельниць, укол з дисульфірамом та... алкогольний зрив. Така ситуація далеко не рідкість і людина, що проживає з хворим думає щось на зразок: «Ну чому? Що знову не так?». Відповідаючи за хворого: «Все пройшло не так як слід, інакше зриву б просто не було».

Алкоголізм - хронічне захворювання, тобто триває протягом усього життя і хворому достатньо 50-100гр. горілки, щоб знову піти в запій. Спочатку ці запої тривають по 2-3 дні (т.зв. передзапій), потім довше і нарешті - істинний запій, який може виявитися важчим, ніж всі попередні, аж до летального результату. Що ж могло статися?


Психологічний тиск перед лікуванням

З роками алкоголь настільки вписується в образ життя хворого, що стає його другим «Я». Алкоголік п'є коли йому добре і коли йому погано. Він п'є з друзями (по - факту, з товаришами по чарці) і наодинці. Тобто алкоголь не тільки хвороба, але і звичка і з точки зору хворої людини - досить приємна. Алкоголем можна «запити» будь-нестійкий емоційний стан і тут у хворого забирають його «ліки», які хоч і на короткий час знімають емоційну напругу. Якщо це робиться під сильним тиском, у нього виникає питання: «А заради чого я кинув пити?». Не знаходячи відповіді на це питання, він повільно але впевнено скочується до того стану, який був у нього до лікування. Звідси аксіома №1: зміна способу життя - обов'язкова умова успішного лікування. І ніякі уколи з «кодуваннями» тут не допоможуть.

Зараз дуже модно проводити так звані «соціально - терапевтичні інтервенції» - процедури, коли навколо хворого збирається невелика купка народу (психологи, близькі, друзі) і переконують його пройти лікування. Однак дуже багато інтервенцій проходять настільки криво, що перетворюються в повноцінний тиск на хворого - людину з убитою в мотлох психікою. Він «погоджується» на лікування, зціпивши зуби, потім природно зривається і все йде по старому. Аксіома №2: тиснути на хворого не треба, він повинен погодитися на лікування сам.


Побутові та невирішені проблеми в сім'ї, докори, сварки

Якщо хворий погодився кинути пити сам, ну гаразд, з невеликим тиском ставитися до нього необхідно як до хворої людини. Для прикладу: якщо у людини болить голова, йому дають анальгін і намагаються його не турбувати. Якщо він раптом підхопив грип або ГРЗ, то постільний режим з необхідним доглядом йому забезпечений. Алкоголізм набагато більш серйозна хвороба, ніж всі перераховані вище. При тривалому прийомі спиртного страждає психіка, шлунково-кишковий тракт, серце... Коротше все. При цьому до хворого після лікування пред'являються такі ж вимоги як до цілком здорової людині. Це добре якщо без докорів в стилі: «Пам'ятаєш, скільки крові ти нам попив?».

А тепер вдумайтеся. Для того, щоб повністю відійти від дії транквілізаторів, які хворому давали, необхідно близько 7 днів, протягом яких хворому потрібен спокій і відсутність стресу. Після того як хворий отримає свій укол з дисульфірамом (або іншим препаратом), він починає соціалізуватися і спочатку робить це в родині. Створіть йому просто комфортні умови: без докорів і напружень. Якщо не можете цього зробити - просто залиште людину в спокої: нехай звикає до тверезості. Аксіома №3 дайте людині час звикнути до тверезого способу життя.


Невирішені емоційні проблеми

Це до психолога. Психологічна підтримка при лікуванні більш ніж бажана. У більшості випадків хворий боїться виходити зі стану сп'яніння, тому що боїться реальності, в якій все сіро і нецікаво. Сюди ж додається страх перед проблемами, які були до його хвороби і які з'явилися під час її перебігу.

А оскільки проблеми алкоголіки «запивають», ризик початку рецидиву хвороби дуже великий. Навряд чи хворий буде ділитися своїми проблемами зі своєю сім'єю, тим більше в такій ситуації необхідні конкретні психологічні техніки, а не просте вислуховування (це до речі стосується і деяких психологів-гуманітаріїв, які замість конкретної допомоги просто «співчувають» і кивають головою). Психологічні техніки повинні підбиратися індивідуально і повинні бути апробовані.


Проблеми на роботі і соціалізація поза домом

Випивка - невід'ємна частина суспільного життя більшості колективів, тому що саме вона і покращує процеси комунікацій. У багатьох колективах розвинені питні звичаї і тут хворому доведеться досить складно. Якщо в даному колективі не пити і при цьому не виглядати білою вороною неможливо, необхідно змінити роботу. Тимчасові фінансові труднощі компенсувати можна, а ось смерть від алкоголізму (вірніше від захворювань, викликаних алкоголем) - ніяк. Якщо ж зміна роботи з якоїсь причини неможлива, то варто виробити лінію поведінки разом з психологом. З товаришами по чарці краще перестати спілкуватися взагалі. Через деякий час хворий перестане їх цікавити.



© знайдено в мережі

Дізнайтеся більше про:   люди, життя, хвороба, алкоголь, здоровя
1824

  


Тисни «Подобається» і отримуй свіжі новини на Facebook: