Ви перебуваєте: Морс » Люди та життя » 7 речей, які зі мною сталися, коли я відключила інтернет на тиждень

714|

7 речей, які зі мною сталися, коли я відключила інтернет на тиждень

7 речей, які зі мною сталися, коли я відключила інтернет на тиждень

«Трафік мобільного інтернету на вашому телефоні закінчився», - прийшла мені СМС від оператора, коли я їхала з роботи на трамваї, і глибоко ввела мене в паніку. Я не встигла відповісти другові в соцмережі, чекала важливого електронного листа, читала статтю онлайн... І раптом стало очевидним, що я дуже сильно залежна від інтернету, і мені це не сподобалось. Тому я вирішила пожити тиждень без нього. Шокова терапія, так би мовити.

Найважче було цей експеримент почати. Я відкладала його старт кілька днів, поки не вирішила: пластир потрібно зривати різко... і відключила на смартфоні мобільний інтернет і Wi-Fi. Спати в той вечір я лягла з відчуттям, що вранці почнеться грандіозна подорож. Дивно, але так і сталося, цей тиждень сильно змінив моє життя.

1-й день. Я зрозуміла, наскільки це сильна звичка


6:35 - виключаю будильник і в першу чергу, щоб ще трохи повалятися в ліжку, лізу в інстаграм. Не відразу згадую, що тепер цього робити не можна, і знехотя встаю з ліжка.

8:15 - зібралася на роботу на півгодини раніше, тому що не відволікалася на повідомлення і перегляд стрічки в соцмережах. Але рука звично тягнулася до смартфону приблизно раз 100.

13:45 - так як я тепер не отримую повідомлення робочого чату, не розумію, над чим постійно глузують колеги. Помічаю, що наше спілкування на роботі складається, як кіборг, на 50% з листування, на 50% з розмов. «Так», - просто відповідає одна колега іншому, прочитавши його пропозицію в мережі. «Я напишу», - закінчується обговорення питання іншими колегами.

18:35 - поки їду в транспорті, замість перевірки соцмереж читаю «Сто років самотності». Книгу, за яку давно хотіла взятися, але ніяк не доходили руки.

21:25 - дивно, але телефон заряджений ще на 70%.


2-й день. Випробування нудьгою


8:00 - звично дивлюся прогноз погоди в телефоні, а потім розумію, що це теж використання інтернету. Намагаюся визначити температуру повітря за одягом на перехожих. Здаюся, йду до сусідки за точним прогнозом.

13:14 - колегам доводиться пояснювати мені все двічі, починаючи зі слів «Ми зараз в робочій переписці обговорили те, що...», «Ігор відповів на пропозицію про співпрацю...»

14:35 - під час обідньої перерви дуже хочеться зазирнути за звичкою в соцмережі, перевірити, як там у кого справи.

20:00 - вдома нудно. Серіал не подивитися, фільм теж, так як телевізора у мене немає. Книжку читати наразі більше не хочеться. Від нудьги беруся писати дисертацію, яка так давно просила моєї уваги.

22:45 - на телефоні 56%.


3-й день. 8-годинний робочий день - це більш ніж достатньо


7:30 - неймовірно, але факт: якщо я не відволікаюся на соцмережі, а також вибір відео для перегляду вранці за сніданком, то можу спати на годину більше.

15:00 - дуже не вистачає улюбленої музики. Треба було подбати про це заздалегідь і завантажити її собі на телефон. Поки шукаю в мережі необхідні мені по роботі дані, ніде правди діти думаю, а чи не завантажити заодно кілька мелодій. Але, глибоко зітхнувши, передумала.

17:30 - виявляється, на роботі я встигаю набагато більше, якщо не відволікатися на соцмережі та листування.

19:15 - промучившись вчора з нудьги, я вирішила більше ходити на різні міські заходи. Сьогодні побувала на лекції з мистецтва 2-ї половини XX століття.


4-й день. Як це - залишитися без соцмереж


12:16 - я тільки що усвідомила, що ось уже кілька днів не перевіряла пошту і зовсім не знаю, що сталося в світі. І світ, в принципі, не особливо змінився. Ну ось тільки про те, хто виграв «Оскар», довелося запитати у колег. Звичайно, дуже хочеться подивитися підбірку кращих суконь церемонії, але я тримаюся.

22:30 - знову ж таки, щоб не сидіти вдома (виявилося, що після роботи мене туди вабив саме інтернет), я призначила зустріч з подружкою, на яку, здавалося, все ніяк немає часу. Ми проговорили кілька годин, і я йду додому зовсім щаслива.

23:15 - уже не така щаслива. Станцію метро закрили, а мені не прийшло про це повідомлення в месенджері, як зазвичай. Роздратована, йду до автобусної зупинки, думаючи, як перебудувати маршрут.


5-й день. Спілкування стало в рази більше


16:48 - я не пишу друзям, я їм дзвоню. Це виявилося несподівано приємно. Замість того щоб сухо написати одному знайомому, я йому подзвонила, і ми 40 хвилин розмовляли. І слухати його розповідь про подорож в гори було набагато цікавіше, ніж просто розглядати фотки на його сторінці.

22:30 - «Сто років самотності» затягнули не на жарт.


6-й день. Я відчула смак їжі


12:35 - пішла на чергову лекцію з мистецтва і зрозуміла, що залишила вдома телефон. Але, як виявилося, він мені і не особливо потрібен.

16:45 - довго-довго гуляла по місту, розглядала будинки, повз які пробігаю кожен день. Виявилося, що кілька місяців тому поруч з моїм будинком відкрилася маленька пекарня, в якій є лише два столика і три стільці, але неймовірно смачні круасани. Замовивши собі вже другий, я, хитаючи ногою, думала, що раніше не змогла б просидіти ось так 20 хвилин і просто їсти булочку і пити каву, не перевіряючи нові фотки, читаючи свіжі новини або моніторячи знижку на туфлі. Схоже, йду на поправку.

21:30 - підготувала для відправки науковому керівнику кілька нових сторінок дисертації, написаних за цей тиждень. Надіслати не можу, потрібен інтернет.

7-й день. Зустріч з друзями


11:30 - знайшла у себе на полиці книгу з рецептами. Здула з неї пил і почала готувати пиріг. У мене сьогодні прийом гостей.

12:45 - морквяний пиріг вийшов дуже гарний. Сфотографувала, зрозуміло, але от викласти не змогла.

21:30 - дуже багато обговорювали сьогодні мій експеримент з друзями, але більше сміялися і їли пиріг за рецептом з давно забутої кулінарної книги.


8-й день. випробування інтернетом


8:30 - беру в руки телефон, і охоплює неймовірне хвилювання. Ось зараз, зараз на мене обрушиться шквал повідомлень, залишених без відповіді, новин, статей, коментарів, лайків, репостів. Закриваю очі і думаю: «А може, і не треба?»

Включаю на телефоні Wi-Fi і мало не сміюся. Так, без відповіді повідомлень дійсно багато, але це в основному повідомлення з чатів друзів. У житті важливих мені людей я нічого не пропустила, адже ми тільки вчора зібралися і все-все обговорили. Я пропустила пару важливих новин, але про них мені розповіли колеги на роботі. Хтось прислав мені смішні картинки в особисті повідомлення. Загалом, інтернет і не помітив моєї в ньому відсутності. А ось я відсутність інтернету помітила дуже сильно. У мене з'явилося багато вільного часу, який, як виявилося, можна провести з користю: ​​сходити на лекцію, погуляти по місту, зустрітися з друзями, прочитати давно забуту книгу. Загалом, виходить, що інтернету без мене добре, а мені без нього навіть краще.


15-й день. Життя після експерименту


15:30 - тепер за тим, скільки часу я проводжу в соцмережах, стежить спеціальний додаток, який «лається», коли я перевищую встановлений ліміт в півгодини. Дотримуватися виходить далеко не завжди, але все ж відкласти від себе телефон під час роботи, бесіди з другом або обіду виходить все частіше.

19:15 - йду на побачення з хлопцем, з яким познайомилася в трамваї під час тижневого експерименту. Замість екрану телефону дивилася по сторонам і зустрілася з ним очима. Потім знову зустрілася, дивитися ж більше нікуди. І знову. Мій експеримент став прекрасною темою для першої розмови, а дзвінки - гарною заміною спілкуванню в месенджерах. Що й казати, експеримент вдався!

Alena Sofronova



© за матеріалами

Дізнайтеся більше про:   люди, технології, життя
714

  


Тисни «Подобається» і отримуй свіжі новини на Facebook: