Як «Сталевий дід» проїхав на велосипеді через всю країну і виграв гонку (фото)

У 1951 році в Швеції було з помпою оголошено про найдовшу і найпрестижнішу велогонку в історії шведського спорту! Гонщикам слід було підкорити дистанцію в 1800 кілометрів, стартувавши в найпівнічнішому місті країни - Хапаранда і фінішувати в найпівденнішому - Істада. Більше тисячі спортсменів з різних куточків країни захотіли взяти участь в гонці. Вирішив брати участь і 66-річний фермер Густав Хаканссон. Він не був гонщиком, він був велосипедистом, який любив довгі подорожі.

Однак відбір був дуже строгим і лише 50 осіб були допущеними до гонки. Однією з головних умов був вік велосипедистів - не старше сорока років. Заявку літнього фермера сприйняли, як курйоз. Але Густав був непохитним.



П'ятдесят спортсменів вирушили в Хапаранда поїздом. Їх оточили увагою тренери, лікарі та механіки. Перед початком гонки спортсмени відпочили і були повними сил. Густав, який жив на самому півдні Швеції і не мав грошей на поїзд, довго не роздумував. Він сів на велосипед і поїхав на північ, подолавши понад 1500 км своїм ходом. Організатори перегонів просто не повірили, коли Хаканссон знову звернувся до них за дозволом брати участь в гонці. Йому відповіли: «Відпочивай в своєму кріслі і бережи здоров'я».

Здавалося б, що міг заперечити дивакуватий старий на старезному велосипеді? У число учасників його не включили і номера не видали. Тоді він намалював свій власний номер і одягнув прямо поверх одягу - великий круглий нуль. І стартував самостійно, через кілька хвилин після останнього гонщика.



Так як Густава не включили в загальний залік, він вирішив їхати за власними правилами і не зупинятися на відпочинок. І перший раз поспав три години на лавці в центрі якогось селища тільки на третій день шляху. Таким чином, так як він їхав взагалі без зупинок, він відразу ж вийшов в лідери гонки.

Репортери написали про нього в газетах. Скоро вся Швеція дізналася історію цього невисокого старого з номером «нуль» на грудях. Одна з газет запропонувала Густаву вести шляховий щоденник, на що він охоче погодився. Все більше людей дізнавалися про нього. Через кілька днів велосипедиста зустрічали натовпи захоплених людей фактично в кожному населеному пункті по шляху проходження гонки. В газетах його прозвали Stålfarfar (Стольфарфар) - сталевий дід. Це прізвисько закріпилося за Густавом до кінця життя.



У Сьодерхамні - після 156 миль їзди, поліція попросила гонщика пройти медичний огляд. Лікарі розвели руками - Густав був у чудовій фізичній формі і дійсно міг брати участь в гонці на загальних підставах.

Густав проїхав трасу гонки за 6 днів, 14 годин і 20 хвилин. Він фінішував на 24 години раніше офіційного лідера гонки Леннарта Хьортвалла. На той час він поспав, в цілому, лише десять годин! Сталевий дід прийшов би в Істад і раніше. Але за десяток кілометрів до фінішу з його велосипедом сталася єдина за майже 3000 км шляху поломка - він пробив камеру. «Немає часу на ремонт» - вирішив Хакансон і пішов пішки. На велосипед він сів за пару кілометрів до Істада і перетнув фінішну лінію зі спущеним колесом, рухаючись на одному ободі.



Тисячі людей зустрічали Стольфарфара на фініші. Засипаний квітами Густав був піднятий на руки і тріумфально внесений в центр міста, де кожен жадав з ним сфотографуватися. На наступний день після закінчення гонки він був удостоєний аудієнції у шведського короля Густава VI Адольфа, котрий особисто хотів познайомитися з переможцем. Але навіть тепер судді не визнали перемогу Хаканссона. Адже віддати першість в гонці цьому дивному старому - ганьба і скандал! Але це було вже не важливо.



Вся Швеція визнала переможцем саме його! Люди надсилали Стольфарфару сотні подарунків, в тому числі і гроші, знаючи, що Густаву не вручили офіційний приз гонки. Це був загальний народний протест проти відсталості офіційного спорту. Серед сотень листів, які прості шведи писали в ті дні Хаканссону, є і такі слова: «Я - Вашого віку, дорогий Густав Хаканссон, і я був старим до тих пір, поки не дізнався про Вас. Але тепер, завдяки Вам, я відчуваю себе знову молодим, здоровим і щасливим. Благослови Вас Бог!»

Фірми виробники велосипедів і автомобілів почали використовувати ім'я Стальфарфара в рекламі своєї продукції, платили непогані на ті часи гроші. Він ще кілька разів брав участь в невеликих велосипедних гонках, організованих концерном Volvo. Виграти, правда, не зумів, але показав відмінний для свого віку результат.



Загалом, справи простого пенсіонера пішли на поправку. І він вирішив присвятити залишок життя улюбленому заняттю - їзді на велосипеді. Хаканссон був простою людиною, все життя прожив у шведській глибинці, любив свій край.

Густав Хаканссон "Сталевий дід" після своєї участі у велозмаганнях прожив ще 36 років і помер у віці 101 року. Його дружина прожила 105 років.

---

© знайдено в мережі