Експеримент з пуншем, або як формуються хибні спогади

В експерименті взяли участь 65 дорослих, яким повідомили, що метою дослідження є вивчення точності дитячих спогадів. Учасникам задавали питання про події, що відбулися до їх шестирічного віку, які були детально описані їхніми батьками в попередньо заповненій анкеті.

Насправді, експеримент був не звичайним дослідженням дитячих спогадів. Вчені прагнули дізнатися, наскільки точно учасники відтворять події, які ніколи не відбувалися. Серед правдивих історій, отриманих від батьків, дослідники додали одну вигадану: "Коли вам було п’ять років, ви були на весіллі друзів сім'ї. Граючись з іншими дітьми, ви випадково вдарилися в стіл із чашею пуншу, і вона перекинулася на батьків нареченої".

Легко уявити цю картину — вона одночасно емоційна та правдоподібна. Ми знаємо, як виглядає весілля, чаша для пуншу, святково одягнені гості та діти, що граються.

Кожному з учасників спочатку задавали питання про дві реальні події, а потім — про вигадану історію з пуншем. Отримавши базову інформацію про кожен спогад, дослідники просили учасників уявити собі живу картину того, що відбувалося, щоб пробудити спогад. Їм пропонували закрити очі й уявити собі подію, зокрема оточуючі предмети, людей і місце, де це сталося. Вчені зустрічалися з учасниками тричі з інтервалом в один тиждень і повторювали цю процедуру.

Результати експерименту вразили: 25% учасників вдалося навіяти хибні спогади, просто змусивши їх кілька разів уявити одну й ту ж саму подію та вголос описати образи, що виникли. Ще 12,5% доповнили отриману інформацію, але заявили, що не пам’ятають самого моменту, коли розлили пунш.

Таким чином, значна кількість людей, уявивши собі цю подію, після трьох коротких вправ на уяву повірили, що вона дійсно відбулася, і змогли пригадати деталі.

---

© знайдено в мережі