Унікальний спортзал доктора Густава Зандера та тренажери, що стали родзинкою вікторіанської епохи (фото) » «Морс»

Інститут доктора Густава Зандера у Стокгольмі, заснований у 1865 році, можна назвати першим у світі тренажерним залом. Він був оснащений 27 виготовленими на замовлення тренажерами, на яких займалися пацієнти Зандера.

Зандер стверджував, що його терапевтичні тренажери здатні виправити цілу низку фізичних недоліків, порушень і недуг, що виникли внаслідок нещасних випадків при народженні або важкої праці. Будучи послідовником руху лікування, який пропагував ранній піонер фізичних вправ Пер Хенрік Лінг, Зандер стверджував, що ключем до здоров'я є не напружена акробатика, а «прогресивне навантаження» - контрольоване, систематичне залучення м'язів тіла для нарощування сили.

Незабаром після отримання ліцензії лікаря в 1864 Зандер застосував свої ідеї на практиці в місцевій стокгольмській школі, створивши прототип терапевтичного тренажера для учнів. У тренажерах використовувалися вантажі та важелі, які можна було тягнути та переміщувати, щоб регулювати опір залежно від сили кожної людини. Інший набір вантажів та важелів компенсував вагу тіла чи кінцівок користувача. М'язам тих, хто страждав на параліч або крайню слабкість, моторизовані тренажери не давали атрофуватися.

Помітивши помітні покращення у силі та здоров'ї своїх підопічних у стокгольмській школі, Зандер відкрив у Стокгольмі Медико-механічний інститут для просування своїх тренажерів. Спочатку лікарі-практики скептично ставилися до заяв про нову терапію, але в міру того, як з'являлися свідчення поліпшення стану пацієнтів, все більше практикуючих лікарів по всьому світу схвалювали терапію Зандера, що дозволило йому відкрити другий Інститут Зандера в Лондоні.

Машини Зандера стали сенсацією на Міжнародній виставці сторіччя у Філадельфії у 1876 році, отримавши нагороду за найкращий дизайн. Швидка механізація, викликана індустріалізацією в другій половині XIX століття, призвела до збільшення числа офісних працівників, і Зандер почав продавати свої машини цьому діловому класу, що швидко зростав. Зандер пояснював аудиторії, що його машини є «профілактичним засобом проти зла, що породжується сидячим способом життя та усамітненням в офісі».

На початку століття його тренажери можна було знайти в оздоровчих центрах по всій країні, а також у приватних інститутах, таких як Зандер організував біля Центрального парку в Нью-Йорку. Доступ до цих оздоровчих машин був знаком статусу, який відображав вільний спосіб життя людини та її звільнення від фізичної праці.

Після смерті Зандера в 1920 його апарати і його внесок у фізіотерапію були практично забуті, поки ці радикальні ідеї не були заново відкриті в останні десятиліття XX століття. Нині його революційні ідеї знову користуються заслуженою увагою та повагою.