Ви перебуваєте: Морс » Технології та дизайн » Бізнес на воді. Сім'я киян створила компанію, яка зайняла половину українського ринку систем очищення води

2 956|

Бізнес на воді. Сім'я киян створила компанію, яка зайняла половину українського ринку систем очищення води

Сім'я киян створила компанію, яка зайняла половину українського ринку систем очищення води

Початок: Одного з травневих днів 1989 року в київському парку «Феофанія» вишикувалася черга з кількох десятків охочих випити води з джерела святого Пантелеймона. Серед них була і кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник лабораторії екологічних проблем НДІ хлорної промисловості Тетяна Мітченко. Вона мало вірила в силу «святої води». Інтерес був суто науковий: провести її аналіз і розкрити загадку популярності джерела.

Бізнес на воді. Сім'я киян створила компанію, яка зайняла половину українського ринку систем очищення води
Сім'я Мітченків (на фото: Тетяна із сином Андрієм) створила міжнародну компанію з повним циклом виробництва систем очищення води

За словами Мітченко, вода виявилася небезпечною для здоров'я: вміст кадмію в її складі у 100 разів перевищував допустиму норму. «Ми повісили там відповідну табличку, але черга не зменшилася», – згадує вона. Через два роки Тетяна та її чоловік Олександр заснували компанію «Екософт», яка незабаром стала міжнародним виробником систем очищення води. Сьогодні НВО «Екософт» належить майже половина українського ринку, десяту частину продукції поставляють у 15 країн світу. 2014-го виторг компанії сягав $9 млн.

Держзамовлення допомогло «Екософту» вижити в 1990-х, до кінця яких у компанії придумали власний продукт

Науково-виробниче об'єднання «Екософт» було створено 1991 року. Спочатку компанія здійснювала дослідницьку роботу. Замовниками були два відомства: Міністерство харчової промисловості та Міністерство екології України. Науковцям запропонували масштабний проект – скласти карту якості води у всіх регіонах країни. Мітченко та її команда були одними з небагатьох фахівців у СНД, здатних упоратися з таким завданням. «Заробляли ми мало, але в нас у руках опинилося щось більше – база даних про якість води в Україні», – каже Мітченко.

Держзамовлення допомогло «Екософту» вижити в 1990-х, до кінця яких у компанії випадково придумали власний продукт. До цього часу багато працівників лабораторії обзавелися сім'ями й дітьми і, як ніхто інший, розуміли, що якість води з крана далеко не найкраща. Тому вирішили зробити фільтр для домашнього використання. Пристрій був мало схожим на комерційний продукт – звичайна літрова пластикова пляшка, наповнена сумішшю фільтруючих матеріалів. Проте фільтри, хоч і мали простий вигляд, чудово справлялися зі своїм завданням. «Спочатку ми робили їх тільки для себе, потім дарували, а згодом до нас почали приходити ті, хто був готовий купити їх», – згадує Мітченко.

Удосконалюючи розробку, кияни сконструювали фільтри для промислових підприємств. До 1999 року клієнтами «Екософту» стали п'ять компаній, серед яких найбільші у своїх галузях сімферопольський лікеро-горілчаний завод «Союз-Віктан» і Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса. Першим вони зм'якшувати воду для виробництва горілки, другим – фільтрували для приготування карамельних сиропів. Мітченко знала, хто саме потребував модернізації систем водоочищення. «Ми шукали за тими даними, які в нас залишилися після роботи над держзамовленнями», – згадує підприємець.


Того ж року на українців звернула увагу німецька компанія Inaqua GmbH, яка торгувала зворотноосмотичними мембранами й іонообмінними смолами транснаціональної корпорації Dow Chemical (США). Німці планували вийти на український ринок і шукали партнерів. «Екософт», у якій працювали і фахівці зі вченими званнями, здалася їм найкращим варіантом. До цього часу сама Мітченко захистила докторську й очолювала лабораторію іонного обміну та адсорбції в Національному технічному університеті України «КПІ». Так кияни стали дистриб'юторами продуктів Dow Chemical в Україні. «Це, по суті, і дало поштовх нашому бізнесу», – вважає Мітченко.

Компанія почала виготовляти системи очищення з використанням компонентів відомого американського виробника. Це дало змогу залучити декількох великих клієнтів. 2001 року в «Екософт» звернулися з «Київенерго». На теплоелектростанціях цієї компанії для вироблення пари для турбін використовували фільтровану воду. Що чистіша вона, то ефективніше пароутворення. Для очищення від домішок у компанії застосовували розчини кислот і лугів. «Екософт» запропонував очищати воду за допомогою фільтрів із сумішей Dow Chemical. Це дало можливість знизити собівартість підготовки води на третину. Задоволені енергетики запропонували «Екософту» модернізувати систему очищення на двох головних теплоцентралях. «Українські науковці плюс американські технології – тоді це було найкращим рішенням», – згадує Юрій Гладишев, директор компанії «Київські ТЕЦ», яка входить до «Київенерго».

Того ж року клієнтами «Екософту» стали ще декілька промислових підприємств, які використовують фільтровану воду. Завод «Росинка», який виробляє безалкогольні напої, замовив у компанії систему фільтрації й знезалізнення води. Корпорація «Богдан» за допомогою систем, розроблених «Екософтом», очищала воду, яка використовується в процесі фарбування автобусів. Хімічний гігант «Стирол» замовив унікальну систему з очищення стічних вод для фармацевтичного виробництва. За словами Мітченко, вартість контракту на розроблення і здійснення великого промислового проекту могла сягати кількох мільйонів доларів. «Тоді промислові підприємства були нашими головними замовниками, а зароблені гроші – зрозумілими й відчутними», – каже керуючий директор «Екософту», син Тетяни й Олександра Мітченків – Андрій, якому, як і кожному з його батьків, належить 30% компанії.

Але поступово на ринку дедалі тіснішало. На початку двотисячних з'явилися представництва російсько-української компанії «ГідроТех Інжиніринг» і литовської Jurby WaterTech, які також виробляли системи водоочищення. Частину ринку «відкусили» німецькі ProMinent Dosiertechnik GmbH і Honeywell Braukmann. На їхньому боці були мільйонні маркетингові бюджети і підготовлений менеджмент. «Вітчизняні виробники фільтрів для води зіткнулися з серйозною конкуренцією», – підтверджує Захар Малецький, член експертної ради Українського водного товариства WaterNet.

Тоді в «Екософті» вирішили вийти на ринок із власною розробкою – фільтруючим завантаженням «Екомікс». Це була інноваційна суміш із сорбентів і декількох іонообмінних смол, яка дала змогу звести в один п'ять окремих фільтрів, що застосовуються в традиційних системах водоочищення. Перший шар смоли забирав із води зайве залізо, другий – марганець, третій і четвертий – амоній і органіку, а п'ятий пом'якшував воду. У такому вигляді всі складові фільтра можна було помістити в один корпус. «Нам удалося зменшити габарити системи, а отже, знизити її вартість і витрати користувача на обслуговування», – каже Мітченко.

2003-го ефективність розробки перевірили на заводі «Росинка». Розрахункові дані підтвердилися: собівартість одного куба відфільтрованої води була удвічі нижчою, ніж при використанні традиційних технологій, а сама система водопідготовки коштувала втричі дешевше за аналоги. «Їхня головна перевага – науковий підхід. Тоді зібрати таку систему могли тільки в «Екософті», – розповідає головний технолог «Росинки» Катерина Омеляненко.

Того ж року в «Екософту» з’явився ще один клієнт – найстаріший у країні Бердичівський пивоварний завод. Понад 100 років пивовари брали воду з джерела на території заводу і виробляли напій за давніми рецептами без пастеризації. Термін придатності у продукції був не більш як 10 днів. Це обмежувало час її реалізації та географію продажів. Заміна системи фільтрації на екософтівський «Екомікс» удвічі збільшила строк зберігання пива. 2005 року напій із Бердичева вперше виїхав за межі Житомирської області. «Вони все правильно зрозуміли, наче самі теж варили пиво», – зазначає директор бердичівського заводу Леон Липецький.

«Тонке налаштування дає нам змогу продавати фільтри на всіх континентах, крім Антарктиди»

Схоже завдання чекало на хіміків і на пивкомбінаті «Радомишль» 2003-го. Завод понад 100 років виробляв пиво на унікальній воді, яку добували зі свердловини поблизу річки Мика. Але з часом якість оригінальної сировини знизилася – ґрунт осів, у воді з'явився надлишок заліза. «Залізна» вода не тільки псувала смак пива, а й постійно забивала мембрани системи зворотного осмосу. Мембрани коштували дорого, збої в процесі пивоваріння були ще дорожчими. Звичайними способами видалити залізо не вдавалося, оскільки воно містилося у складі з'єднань, які важко зруйнувати. Зневірившись, пивовари звернулися в «Екософт». Кияни змогли перетворити залізо в іонний стан, а потім видалити за допомогою застосовуваних у фільтрі спеціальних іонообмінних смол. «Це був справді цікавий проект з погляду хімії. Сьогодні це найбільша така система в Україні», – каже Тетяна Мітченко.

2004 року «Екософт» налагодив експорт своєї інноваційної продукції в Росію, Німеччину, Італію, Латвію, Молдову, Грузію та Швецію. 2005-го виторг компанії зріс на 60%, до $2,9 млн. «Вони почали раніше за всіх. Спочатку в них був імпорт, потім з'явилося своє виробництво і бренд. Це стало їхньою сильною перевагою», – зазначає Олександр Булгаков, співвласник компанії-конкурента «Екофільтр».


2009 року замовлення на монтаж промислових систем водоочищення знизилися. Компенсувати спад продажів у сфері великого бізнесу в компанії вирішили за рахунок побутового сегменту ринку. «Екософт» розпочав виробництво дешевих побутових фільтрів для глечиків і проточних – для кухні. Основою для нових продуктів став «Екомікс».

Спочатку корпуси для побутових фільтрів імпортували з Китаю. Потім «Екософт» купив австрійські ливарні машини для власного виробництва. Інвестиції в устаткування досягли 1 млн євро своїх і позикових коштів. Власні корпуси виявилися на третину дешевшими за китайські. Інвестиції повернулися через три роки.

Паралельно в компанії працювали над створенням мережі дистрибуції. 2009-го в «Екософті» відкрили Академію водопідготовки. Для слухачів розробили програму з налагодження комерційних і побутових систем водоочищення. За три роки навчання пройшли близько 2000 студентів, а кількість дистриб'юторів продуктів «Екософту» зросла до 625. Того ж року «Екософт» відкрив представництво в Німеччині. Сьогодні офіс у німецькому Неттеталі торгує з 15 країнами Європи та світу, куди йде десята частина промислових і побутових фільтрів компанії. Фільтри, розроблені українцями, очищають болотяну воду для фермерів у Південній Вірджинії та золотошукачів у Республіці Гана, знезаражують – для металургів у Туркменістані. За словами Андрія Мітченка, іноземних партнерів приваблює сильна наукова база українців. Для більшості іноземців власна дослідницька компанія – занадто велика розкіш. Крім того, як зазначає Георгій Цатрян, керівник міжнародних продажів компанії, перед виходом на новий ринок в «Екософті» адаптують продукт під тип і особливості місцевої води. «Таке тонке налаштування дає нам змогу продавати фільтри на всіх континентах, окрім Антарктиди», – не приховує задоволення Мітченко.

Фільтри на основі фірмового сорбенту «Екомікс» стали двигуном бізнесу «Екософту». Домашні системи очищення води займають у структурі виторгу компанії 60%. За даними Українського водного товариства, нині «Екософту» належить близько 47% вітчизняного ринку. «Сьогодні в Україні є ще чотири аналоги «Екоміксу», але, якщо бути чесним, усіх їх копіювали з екософтівського: бізнесмени бачили їхній успіх і хотіли зробити щось аналогічне», – ділиться Булгаков.

Один з останніх проектів компанії називається «Здорова Вода». Це мережа автоматів з фільтрації та продажу води, які управляються за допомогою GPRS-модуля. Він повідомляє власникові обсяг проданої рідини, технічний стан і зібрану суму. Стати учасником мережі можна без роялті та ліцензійного внеску, але необхідно закупити обладнання на суму не менш як 50 000 гривень. За розрахунками «Екософту», середній строк повернення інвестицій – від восьми до 12 місяців за щомісячного прибутку 7000 гривень. За чотири роки учасниками мережі «Здорова Вода» стали 35 підприємців, які керують 300 автоматами. «Це проект для тих, хто не може дозволити собі дорогий фільтр чи бутильовану воду. Ми даємо їм дешеву якісну воду прямо біля будинку», – пояснює Андрій Мітченко.

Нещодавно з'явилися й мобільні рішення. Після того як на сході України почалися бойові дії, компанія створила пересувні установки з очищення та дезінфекції річкової й болотної води. Вони монтуються на вантажні автомобілі й живляться від дизельних електрогенераторів. Із літа минулого року «Екософт» поставив армії 20 таких установок.

Сподобалася стаття? Підтримай «Морс»!
ПриватБанк
UAH: 5168 7520 1787 2691
USD: 4731 1856 0525 1914



© за матеріалами