Полігональна скульптура з дроту і олова своїми руками (фото)

Можливо, у колах професіоналів це явище називається якось інакше, але в моєму колі вже твердо встояло, що це саме скульптура і ніщо інше. Можливо мій приклад того, як можна зробити щось прекрасне, не маючи значних ресурсів та інструментів, підштовхне когось теж зробити щось класне. Завжди приємно бути хорошим прикладом.

Якийсь час тому у мене було дуже багато часу і я зовсім не знав чим себе зайняти. Це було зумовлено тим, що в мене зламався мій старенький комп'ютер. Якось увечері я гуляв з собакою і проходячи повз сміття я побачив гору манекенів, що стояли на узбіччі. Спочатку я пройшов повз них, а потім задумався, а що якщо взяти їх додому і тут же поставив питання, а навіщо? і відповів собі: Ну що, придумаю. До речі дискутував я з собою досить довго з цього приводу і в результаті я вирішив, що манекена у мене вдома ніколи не було і я точно хочу його забрати, рішення прийнято.



Манекени це справа така, довелося ходити кілька разів. Спочатку я притягнув верхню частину, потім подумав, а чи не зібрати мені цей конструктор і вирішив протягнути ноги. Але мабуть не судилося і якимось чином я притягнув дві ліві ноги, які повністю руйнували картину повноцінного манекена. Тому я їх викинув.

У результаті ми маємо лише верхню частину. А що робити далі? Зовсім не відразу мені прийшла та ідея, про яку далі піде вся розповідь. Спочатку це була лампа, потім щось ще, всі ці ідеї супроводжувалися невдалими експериментами з манекеном.




Ідея

Пройшло мабуть кілька днів як я придумав, що я з цим робитиму. У ці дні мені явно спалося неспокійно, адже я творець-винахідник, а не знаю як мені вдихнути душу в цей забруднений фарбою шматок пластику... І ось образ: дріт, паяльник, олово. Навіщо вигадувати щось, якщо я майже все життя паяю-творю-чиню електроніку, чому б просто не спаяти все дротом у вигляді полігональної моделі.


Та спочатку це навіть мені уявлялося не більше ніж якоюсь авантюрою. Поєднати вузли, усі грані - спочатку це здавалося фантастичною ідеєю. Але авантюри я люблю, можливо навіть просто обожнюю йти наперекір всьому, у чому сумніваюся я та інші.

Тим часом блукаючий розум не залишає мені нічого окрім як йти за ідеєю не дивлячись ні на що. Вже через кілька годин, я обговорив цю ідею з безліччю своїх друзів і можна сказати затвердив її остаточно, якщо й були якісь сумніви, то вони тільки підривали мій інтерес. Проте мені було чим ризикувати, єдині на той момент гроші я міг би витратити хоча б не на найдорожчий комп'ютер і не залишати себе без улюбленої роботи, але я все ж таки вирішив що хочу зробити скульптуру.


Початок

Вранці того ж дня я вирушив за дротом і припоєм. Я не особливо прикидав скільки матеріалів мені потрібно, тому сліпо вирішив взяти 5 метрів дроту з трьома жилами під опліткою - це вийде 15 метрів. Також я купив плоскогубці, щоб притримувати і різати дріт і новий паяльник на 400 ват.

Повернувся і почав творити. Недовго думаючи я очистив весь дріт від обплетення і пробив голову манекену цвяхом, надалі це і стало основною точкою опори всього металевого каркаса.



Потім я нарізав всі 15 метрів дроту на шматочки по 2-3 сантиметри, це було не так складно для першого разу, швидка але все ж таки монотонна робота починала виснажувати і я час від часу перемикався на пайку.



Дивовижно, як швидко у мене закінчилися 15 метрів дроту, їх вистачило буквально на один вечір і тільки покрити голову без потилиці.




Похід в магазин

Ось і настав наступний день і я вирішив знову піти в магазин. Цього разу закупитися я вирішив вже докладніше, щоб постійно не ходити в магазин і засісти десь так на тиждень. Цього разу я вже купив 15 метрів трижильного дроту - всього це 45 метрів. Також я купив припой щоб точно не застрягнути через брак того чи іншого компонента.



Дні йшли, а я паяв по 12-15 годин, вже переконавшись у тому, що перемога неминуча. Зазвичай коли я бачу позитивний результат на якомусь з кроків, я вважаю, що вже переміг і мені стає нецікаво. Цього разу було точно так само і часом мене поглинала туга і прокидався я тільки коли розумів, що це ще не закінчена ідея.



Іноді на мене все ж таки напливало якесь натхнення і я продовжував рухатися далі величезними стрибками.



Потім у мене черговий раз закінчувався дріт і я йшов у магазин і знову його купував. Так само як і олово. Гроші стрімко танули.



А ще швидше тануло терпіння, але ця епопея наближалася до кінця. На той час було готово вже 70% роботи, я показував результати своїм друзям, вони мене підбадьорювали і давали цікаві та цінні поради і я йшов далі.



Цікавий факт: всі хто спостерігав за моєю ідеєю, ставили переважно лише одне питання. Можливо і ти, читачу, уже поставив це питання. А звучить воно так: «А як ти витягатимеш манекен чи так і буде?» або «Як ти будеш його роз'єднувати?» Спочатку я розповідав як це буде, адже я цей процес уявляв собі більш ніж ясно, потім я втомився відповідати на це питання і почав просто задумливо відповідати, що щось придумаю.



Ще один цікавий факт: частково я спаював вузли на ліжку, тому що так було зручно, принаймні мені.


96 метрів

Нарешті я спаяв усі 96 метрів мідного дроту за допомогою 500 грамів олова за два тижні, з яких один тиждень я був у стані депресії, а інший я був у стані абсолютного натхнення. Також варто згадати й інші цифри, які заслуговують на увагу. Дріт був розрізаний 3840 разів на шматочки в середньому 2.5 сантиметра. Загальна кількість з'єднань конструкції ~640 вузлів. В середньому на один вузол йшло 1.28 г олова. Вага конструкції близько 7кг.




«Як ти його витягуватимеш?» і як я витягував

Я пам'ятаю, що так і не розповів, як я вийматиму манекен з міцного металевого каркаса. Все дуже просто. Можливо для деяких моїх друзів і читачів до цього моменту було секретом те, що паяння це зовсім не те, що зварювання і не передбачає монолітного кріплення металу. Будь-яка пайка - це тимчасове явище і ніколи не відбувається монолітне змішування двох металів, щоб потім їх не можна було роз'єднати. Просто наведу приклад: Я розберу цей каркас як шоколадне яйце, розділивши його вздовж меж фігури. Ця процедура безболісна, за винятком процесу відшаровування каркасу, що прикипів до пластику — що в цілому теж не стало великою проблемою.



Тепер зберемо. А ось зібрати виявилося не так просто, як я думав спочатку. Хоч нижня частина у нас і є порожнистою і додає деякого простору, все-таки, це було не так просто.



Тим не менш, мені вдалося все з'єднати акуратно розмістивши грані стиків і спаяти їх назад.


Лісопилка

Через деякий час хоч скульптура і мала вже цілком благородний вигляд, все ж таки їй чогось не вистачало і повноцінною вона не здавалася, я вирішив, що потрібно придумати якусь платформу, на якій вона стоятиме. Спочатку я уявляв, що це буде як у музеї, ну чи хоча б як на якійсь виставці. Взагалі був потрібний гідний результат. Недалеко від будинку у мене є майстерня по дереву, я прикинув, що єдиний варіант для мене виготовити підставку - це виточити щось з дерева. Сам я не можу це зробити з цілком зрозумілих причин відсутності інструментів.



У ході не довгих роздумів та пропозицій на місці подій було прийнято рішення використати цілісний екземпляр горіхового дерева для виготовлення підставки.

Всі були зайняті і просто віддати цей шматок по доступній ціні, лише за умови, що я його сам оброблю. Також дозволили використовувати місцеві інструменти і загалом пояснили як цей процес відбувається.



Через деякий час у мене почало виходити, що втім і не дивно. Обробка дерева дуже заспокійливий процес, раджу всім спробувати.



Наступний крок був покрити дерево олією, після чого воно розкриває свою структуру і стає шоколадно-коричневим.

Але це ще не все, тепер потрібно обробити саму скульптуру та покрити її прозорою матовою фарбою, щоб вона не почорніла за кілька місяців на повітрі.



Якщо придивитися до початкового результату і до цього можна помітити відчутну різницю після обробки - всі гострі краплі невдало застиглого припою стали гладкими точками, а сама мідь почала блищати відбиваючи світло.

Один з моїх друзів порадив мені замочити скульптуру в лимонній кислоті, щоб зняти шар, що окислився, і знежирити весь метал. Щоб не ризикувати зайвий раз я спочатку вирішив провести експеримент з невеликим трикутником з мідного дроту.



Результат не забарився і справді мідь стала як нова, а олово ніяк не змінило свій колір.

Після вдалого досвіду, я одразу пішов у магазин. Хоч і була вже пізня ніч, але я встиг купити 20 пачок лимонної кислоти та прозору матову фарбу.

Потім я набрав ванну на одну третину водою, в якій розмішав 200 грам лимонної кислоти. Після чого поставив туди скульптуру і омивав її хвилин 30 зі склянки, також протираючи чистою губкою, замоченою в лимонній кислоті.

Наступним кроком потрібно було покрити лаком метал, поки він не обвітрився і не вкрився пилом і жиром. Не довго думаючи я поніс скульптуру в підвал, де і покрив її фарбою з балончика в кілька шарів.



Зачекавши близько години, я заніс її назад додому і повісив на люстру.


Фінал

Вранці наступного дня я знову вирушив у майстерню по дереву. Тепер йшлося вже про те, як прикріпити скульптуру до основи, знову ж таки я складності в цьому не бачив ніякої, для мене все було очевидно. Мені уявлялося це саме так: вісім отворів у дереві, у кожному з яких дріт, припаюємо до скульптури і готово, а дріт до дерева на супер клей. Так я й зробив. (Фото до обробки металу)



Завершуючи цю статтю, хотілося б ще раз нагадати про те, що навіть не маючи колосальних ресурсів, широкого набору інструментів і навичок їх використання, можна зробити щось прекрасне. Так і робіть на здоров'я.

---

© за матеріалами