Як працює «Мансуде» — найбільша у світі фабрика з виробництва вождів (фото)

Дуже складно назвати продукцію, яку експортувала б Північна Корея. І річ навіть не в тому, що там не дуже розвинені технології. Санкції, запроваджені проти КНДР майже всім світом, викреслюють її зі списку гравців світового ринку. Країна десятиліттями живе в економічній ізоляції, але все ж виробляє дещо, що користується великим попитом у певних регіонах планети. Це гігантські пам'ятники диктаторам, вождям та просто державним діячам, які випускалися під брендом «Мансуде».


Головний вхід на підприємство «Мансуде» охороняє тигр

Студія «Мансуде» — чи не найстаріше підприємство КНДР. Воно було створено у 1959 році за власною вказівкою засновника країни Кім Ір Сена. Вождь був великим любителем мистецтва і нічого не шкодував для його розвитку. З назвою довго не мудрували - студію назвали на честь району Пхеньяну, де вона розташовувалася. За роки роботи «Мансуде» створила величезну кількість монументів, в основному присвячених політичним лідерам та «батькам народів».


Пам'ятник прем'єр-міністру Патрісу Лумумбі в Кіншасі, Конго

Продукція північнокорейських скульпторів мала великий попит не лише на батьківщині. Великими поціновувачами грандіозних монументів, як і слід було очікувати, виявилися слабкорозвинені держави планети. Майстрам «Мансуде» найбільше були раді в країнах Африки. Монументальні шедеври скульпторів з Пхеньяна можна зустріти у 15 країнах Чорного континенту.

Для країни, що з усіх боків обгороджена санкціями та ембарго, мільйони доларів, які приносила студія, були зовсім не зайвими. Експорт пам'ятників тривав до 2016 року, поки після чергового випробування ядерної ракети ООН не запровадила черговий пакет санкцій. Серед іншого КНДР заборонялося продавати і зводити за кордоном об'єкти монументального мистецтва.


Як влаштована студія «Мансуде»

Почувши слово «студія», тут же уявляєш собі просторе світле приміщення, охоплене творчим безладом. Так от студія «Мансуде» нічого спільного з цим не має. Наразі це величезне підприємство загальною площею 120 тис. квадратних метрів. На ньому працюють 4 тис. співробітників, розділених на 14 відділів. Кожен із них займається своєю справою: скульптурою, живописом, гравюрою, керамікою.



Всі знають «Мансуде» як компанію, що випускає пам'ятники з бронзи. Але, як бачимо, студія заробляла будь-якими можливими способами. І слід зазначити, якість продукції завжди була відмінною. Втім, були і критики, але про це ми розповімо трохи згодом.

Представник студії за кордоном, італієць П'єр-Луїджі Чечіоні, розповів в одному з інтерв'ю, як виглядає «Мансуде». За його словами, це великий комплекс, що нагадує американський університетський кампус. Там є стадіон, дитяча кімната та багато інших об'єктів, необхідних для життя. От тільки люди там не живуть, а лише працюють.


Іміджеве підприємство

Для КНДР фабрика понад 50 років була джерелом отримання валюти. Студія «Мансуде» - важливий інструмент створення іміджу країни. Крім фігур честолюбних африканських «царків», студія виконала і чимало серйозних замовлень. Наприклад, у неї замовили копію Фонтану казок, що колись прикрашав Франкфурт-на-Майні.


Фонтан казок у Франкфурті-на-Майні на старій листівці

Фахівці з «Мансуде» створили для Benetton величезну вишивку у вигляді карти світу. Вона тепер прикрашає головний офіс компанії. Також корейці звели в Камбоджі унікальний музей-панораму, який коштував країні 24 мільйони доларів. Художники з Пхеньяну регулярно пишуть величезні картини для різноманітних виставок у Китаї.


Африканський експорт

Але найбільшими шанувальниками продукції «Мансуде» виявилися лідери африканських країн. З фантазією у цих хлопців справи кепські. Вони замовляли гігантські постаті себе коханого чи історичних та міфічних персонажів, зовні знову ж таки схожих на себе.


Пам'ятник трьом вождям у Ботсвані

Усі проекти реалізовувалися через секретні тендери, тож у світі майже не знали про африканський бізнес Пхеньяну. Проте ці напівлегальні угоди принесли «Мансуде» за час існування понад 260 млн доларів прибутку. Почався цей бізнес на початку 80-х, коли КНДР ще не страждала від санкцій, а Китай та СРСР активно допомагали побратимові по соцтабору. Тоді країна чучхе ще могла дозволити собі робити щедрі дари. Одним із них став виготовлений для Ефіопії монумент «Наша боротьба». Він був присвячений ефіопським та кубинським бійцям, які відвоювали наприкінці 70-х у сусіднього Сомалі регіон Огаден.


Монумент «Відродження Африки» у Дакарі, Сенегал

Дар КНДР не залишився непоміченим і незабаром у хлопців із «Мансуде» додалося роботи. Найбідніші країни Африки ніби змагалися, хто замовить найбільший монумент і заплатить за нього більше. Наймасштабнішим, найдорожчим і найвідомішим твором скульпторів із КНДР став монумент «Відродження Африки» у Дакарі, столиці Сенегалу. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося у 2010 році, у 50 річницю незалежності африканської держави. Сенегалу він коштував 27 млн ​​доларів. Такі витрати викликали у найбіднішій країні Африки сильне обурення населення, але що воно означає проти пишноти композиції!

Монумент «Відродження Африки» складається з фігур батька, матері та дитини. У висоту він досягає 49 метрів, а отже він вищий за статую Свободи в Нью-Йорку і фігури Ісуса Викупителя в Ріо-де-Жанейро. Сенегальський президент Абдулай Вад заявив, що постаті уособлюють вихід народів континенту від темряви до світла та процвітання.


Обличчя скульптур

Продукція «Мансуде» здавалася бездоганною, але у замовників були зауваження. Той самий лідер Сенегалу Абдулай Вад зауважив, що компанія з КНДР надає обличчям фігур азіатських рис. Йому навіть довелося втрутитись у робочий процес після презентації макета. На вимогу Вада обличчя сім'ї, що виходить до світла, зробили африканськими. Хоча щось азіатське на вигляд так і залишилося.

Подібні зауваження команда із Пхеньяну отримувала не раз. Вся справа в тому, що у себе на батьківщині, у Північній Кореї, майстри ніколи не бачили інших облич, окрім азіатських. Тим більше, що вдома вони створювали лише постаті своїх вождів та членів їхніх сімей. Перебудуватись їм було непросто.



За діяльністю «Мансуде» за кордоном уважно стежили кілька розвідок різних країн та представники ООН. Вони мали деякі підстави підозрювати студію в обороті зброї. Ймовірно, компанія використовувала свої офіси в країнах Африки та Азії для укладання заборонених, але неймовірно вигідних угод. Але знайти докази торгівлі зброєю не вдалося.

Натомість у Намібії фахівців «Мансуде» зловили за руку на будівництві об'єктів військового призначення. Інженери та робітники, які приїхали займатися монументами, за фактом будували укріплення, бункери та фабрику боєприпасів. Цілком можливо, що гроші, зароблені студією, підживлювали ядерну програму КНДР.


Вожді поза законом

Після ухвалення у 2016 році Радою Безпеки ООН нових санкцій, купувати пам'ятники і навіть просто картини у «Мансуде» заборонили. Заморозили навіть укладені компанією угоди. Це мало зупинити приплив валютних коштів у скарбницю КНДР.



Але заборона на діяльність не заважає «Мансуде» вести свій прибутковий бізнес. Тепер студія працює через підставні компанії, а її назва ніде не фігурує. Нелегально виготовлені та змонтовані вожді регулярно з'являються у різних куточках планети, а бідні африканські країни, як і раніше, залишаються постійними клієнтами майстрів монументального мистецтва з КНДР.

---

© знайдено в мережі