Загадка книжки «Кодекс Серафіні». Таємниця, яку не могли розгадати 30 років (фото)

1981 року на книжкових прилавках з'явилася енциклопедія, яка начебто розповідала про звичні речі — тільки прочитати її ніхто не міг, а ілюстрації викликали здивування. Лише через три десятиліття з'ясувалося, хто її автор і що він хотів нам сказати.


Два томи про життя, яке ніхто не бачив

У 1981 році на полицях однієї з італійських книгарень було помічено дивну енциклопедію — два томи великого формату без вказування автора, кожен розворот у яких був прикрашений фантазійними ілюстраціями. Що ще дивніше, підписи до зображень були виконані приємним оку… шифром. З ходу можна було розібрати лише латинську назву енциклопедії — Codex Seraphinianus, «Кодекс Серафіні», — всі інші тексти були тайнописом, поєднанням незнайомих символів, невідомих літер, завитків тощо.

Перший том «Кодексу» ніби розповідав (насправді не розповідав, прочитати його було неможливо) про будову живих організмів — від різних видів рослин до людини. Другий був, скоріш за все, про культуру, звичаї та архітектуру.

Ілюстрації у книзі були виконані у стилізованій, але цілком сучасній манері — чимось нагадували анімацію чи навіть образи з реклами. Однак те, що було зображено в Кодексі, не піддавалося ніякому поясненню. Малюнки ілюстрували, начебто, звичайні для енциклопедії речі: будова рослин, виникнення тварин, поява цивілізації. Але суть всіх звичних явищ була переосмислена.

Наприклад, у книжці є ілюстрація, де веселка виникає завдяки роботі спеціальної машини. А нижче показано, що можна зробити з результатом райдужної роботи: скрутити у спіраль, зав'язати у бантик.


Сторінка з книги Codex Seraphinianus. Фото: Elusive Muse / Flickr / Public domain

На одному з розворотів, що найбільш запам'ятовуються, зображені риби, схожі на пари очей — вони ніби стежать за читачем, виглядаючи з-під води. Насправді ж ефект створюється їхнім забарвленням – візерунок на риб'ячому боці дуже нагадує людську зіницю.


Сторінка з книги Codex Seraphinianus. Фото: Elusive Muse / Flickr / Public domain

Енциклопедією зацікавилися лінгвісти і впродовж 30 років намагалися перекласти тексти «Кодексу» на людську мову, зіставляючи їх із тайнописом єгиптян, прусів, греків. Звичайні читачі шукали розгадку за межами науки — народилася версія і про інопланетян, які за допомогою «Кодекса» вирішили показати землянам справжню суть речей.


Наприкінці 2000-х науковці, які вивчали книгу, дійшли кумедного висновку: за всіма ознаками текст енциклопедії мав суто ілюстративний характер і нічого не означав. Міфи про його схожість із давніми мовами виявилися лише припущеннями. На той час з'явився і творець «Кодексу» — ним виявився Луїджі Серафіні, італійський ілюстратор та промисловий дизайнер.

За заявою автора, його книга – це насамперед арт-проект. Ідея її створення повністю належить йому — але надихався художник іншим, давнішим твором.


Загадка, яку не можна розшифрувати

Про життя Серафіні до створення «Кодекса» відомо небагато. У 1970-х роках він жив у Римі, шукав роботу та свій стиль і на одній з виставок звернув увагу на так званий рукопис Войнича. Ця книга, створена приблизно в XIV столітті, — вона написана та проілюстрована невідомим автором невідомою мовою. Свою назву рукописна книга отримала на честь Михайла-Вільфреда Войнича — польського бібліофіла та антиквара, який знайшов її у 1912 році під час однієї з італійських експедицій.


Сторінка з рукопису Войнича. Фото: Wikimedia Commons / Public domain

Протягом багатьох років рукопис Войнича обростав таємницями та здогадами, але на сьогоднішній день кожну висунуту теорію про значення тексту та ілюстрацій було спростовано вченими, які взагалі схиляються до того, що ключ до розгадки таємничої книги був загублений, швидше за все, дуже давно.

Луїджі вирішив: якби книга, схожа на рукопис Войнича, з'явилася в другій половині XX століття, вона викликала б ще більше інтересу, ніж прототип, тим більше що в 1970-і роки були дуже популярні розмови про підкорення космосу, про інші цивілізації та й загалом з'явилася мода на теорії змови. Створення «Кодексу» зайняло три роки. Серафіні був буквально одержимий цією ідеєю: «Кодекс був для мене потребою – мені просто треба було це зробити. Можна називати це натхненням — але я скоріше сказав би, що це було схоже на перебування в трансі».


Сторінка з книги Codex Seraphinianus. Фото: Elusive Muse / Flickr / Public domain


Щоб зрозуміти «Кодекс», потрібно стати дитиною

Може здатися, що свою книгу Луїджі назвав на честь себе. Однак у художника припасене інше пояснення назви (що, загалом, не заперечує першого припущення): SERAPHINIANUS - це абревіатура, яка в перекладі розшифровується приблизно так: «Дивні і незвичайні уявлення тварин і рослин, а також пекельні втілення звичайних предметів з глибин свідомості натураліста/антинатураліста Серафіні» (Strange and Extraordinary Representations of Animals and Plants and Hellish Incarnations of Normal Items from the Annals of Naturalist/Unnaturalist Luigi Serafini).

Подібно до манускрипта Войнича, книга Серафіні написана вигаданою мовою, а ілюстрації показують альтернативне уявлення про світобудову. Спочатку художник не хотів створювати свою книжку так, щоб вона піддавалася логіці та мала структуровану концепцію. Вже пізніше, коли світ вимагав від Луїджі хоч якесь пояснення «Кодексу», Серафіні все ж таки поділився деякими судженнями, якими керувався під час роботи над своєю «енциклопедією».

Відповідно до теорії Серафіні, дитина, до того, як навчиться читати, бачить звичайні речі зовсім інакше — не так, як дорослі. Наприклад, коли «доросла» книга випадково потрапляє до рук маленької дитини, її зміст спотворюється. Літери в словах зливаються, а ілюстрації набувають нового значення, адже вони пропускаються через призму дитячої свідомості.


Сторінка з книги Codex Seraphinianus. Фото: Elusive Muse / Flickr / Public domain

"Кодекс", за задумом автора, - фізична проекція погляду дитини на дійсність. "Я хочу, щоб мій вигаданий алфавіт доніс до читача те відчуття, яке відчувають діти, які не вміють читати", - говорив Серафіні.

Цей ракурс — погляд на «доросле» очима дитини, звичайно, не вигадка Серафіні. Подібна концепція є основою багатьох класичних дитячих книжок — від «Країни Оз» до «Аліси у Країні чудес». Описані у цих творах події видаються фантазійними та неправдоподібними, поки читач не розуміє: в очах дитини все так і виглядає.


Десять тисяч доларів, щоб торкнутися таємниці

Після виходу книги автор свідомо залишався в тіні, щоб якнайдовше зберігати таємницю походження «Кодекса». Втім, люди з його оточення швидко здогадалися, хто автор: стиль художника впізнавався і на сторінках «Кодексу». Тож завдяки «Кодексу» (і сарафанному радіо) Луїджі обзавівся новими проектами та замовленнями — у цьому був практичний сенс марної, на перший погляд, роботи над дивною книгою. Втім, справжня популярність прийшла до Серафіні лише після того, як ім'я автора дізналися всі. Художнику на цей момент було давно за 50.


Сторінка з книги Codex Seraphinianus. Фото: Elusive Muse / Flickr / Public domain

Серафіні почали запрошувати як книжкового ілюстратора, але більше його цікавили театральні постановки — художник кілька років працював у Міланському Piccolo Teatro di Milano, поки його не покликали на телебачення і в кіно (Луїджі, наприклад, був запрошеним дизайнером декорацій до фільму «Голос Місяця» Федеріко Фелліні).

З розвитком соцмереж «Кодекс Серафіні» знайшов друге життя: скріншоти сторінок книги наповнили пабліки і породили нову хвилю пояснень тому, що на них відбувається. Сам Луїджі тільки розчулювався всім цим тлумаченням — але й, звісно, ​​тішився з того, що його творіння живе і продовжує обговорюватися.


Сторінка з книги Codex Seraphinianus. Фото: Elusive Muse / Flickr / Public domain

Друковане видання «Кодексу» досі викликає інтерес у колекціонерів. Звісно, книга не раз перевидавалася (побіжний пошук покаже, що сучасні видання можна знайти за 100-500 USD залежно від стану), а ось те перше видання 1981 року коштує вже на порядок дорожче: на дошках оголошень зустрічається пропозиція купити бібліографічну рідкість за 8-10 тисяч доларів.

Самому Серафіні зараз 73 роки. Він продовжує творити, його роботи виставляються по всьому світу, і він так само надихається природознавством — і, як і раніше, намагається дивитися на світ не очима навченого досвідом людини, а очима дитини.

---

© за матеріалами