Чому одні люди добре співають, а іншим це не дано?

Той факт, що хтось чудово співає, а хто робить це жахливо прийнято пояснювати просто. Зазвичай кажуть, що справа в голосі, слуху та таланті. Але проблема в тому, що і люди з гарним голосом і винятковим слухом не завжди можуть порадувати своїм співом. Залишається талант. Але як його описати чи виміряти з наукової точки зору? Давайте подивимося, що говорять про здібності до співу музиканти і вчені.

Професійні музиканти вам скажуть, що поганому співаку не вистачає здатності потрапляти в ритм або пам'яті нот, а, можливо, і точності тону. Бувають і випадки, коли геть-чисто відсутні всі три фактори. Але вчені підходять до питання глибше і можуть розповісти про здатності до співу чимало цікавого. Виявляється, більшість людей можуть на слух визначити пісню, навіть якщо вона виконується огидно. Це говорить про те, що в людей природою закладена непогана здатність запам'ятовувати ноти. Це ніяк не пов'язано з умінням співати — мозок просто обробляє вхідну звукову інформацію. Але все ж, чому одні співають, а інші ні?

Фізіологія та психологія
Якщо розглядати питання з точки зору фізіології, то хороші співаки від народження мають деякі дані. Це об'ємні легкі і гортань, що дозволяє ефективно розтягувати і стискати голосові зв'язки. Ці особливості дозволяють досягати широкого вокального діапазону. Певне значення мають також форма і розмір глотки і носових пазух. Людей можна порівняти з гітарами. Ці інструменти мають однакову будову, але розмір, форма і матеріал забезпечують їм різне звучання. Навіть натягнувши одні і ті ж струни, ви ніколи не отримаєте з різних інструментів абсолютно ідентичний звук.

Не останню роль відіграють і психологічні аспекти. Ті, хто впевнений у своїх силах і таланті, співають краще за сумнівних і боязких. Не варто забувати і про середовище, в якому зростала і виховувалась людина. Відомо, що ті, хто виріс у творчому середовищі, де багато музикують і співають, мають більше шансів стати хорошими вокалістами. Вихідці з музичних сімей успішніші в співі ще з однієї важливої причини. Вони краще за інших справляються з проблемою визначення тональності. Вчені вважають, що люди від народження вміють визначати висоту тону. Але це не стосується тих випадків, коли вони співають самі. Як не дивно, але власну тональність людині визначити непросто, якщо вона не стикається з чужим співом щодня. Тому в сім'ях, де хтось співає, діти краще володіють своїм голосом.

Чи є вихід?
Дослідження показали, що проблеми з тональністю виникають не на вході, а на виході. Як ми вже говорили, природа наділила нас здатністю сприймати музику, спираючись на гучність, висоту тону, ритм. Мозок якісно обробляє ці параметри, але точно відтворити їх можуть не всі. Це явище іноді називають помилками тембрального перекладу. Тобто, співак знає точно, що має відтворити, але вихідний звук налаштовується мозком погано.

Люди, які співають фальшиво, зазвичай знають про цю проблему. Але ось зробити з нею вони нічого не можуть. Вуха визначають, що звук не той і голосові зв'язки запитують нові інструкції у мозку. Але нема чого запропонувати і на вихід відправляється та ж інформація. Але ситуація ця не безнадійна. Якщо багато працювати над собою під керівництвом досвідченого педагога, з тональністю впоратися можна. Щоправда, знадобиться чимало часу, сил і бажання.

---

© знайдено в мережі