11| 2-07-2024, 20:55
Іван Марчук - геніальний український художник
«Дайте мені тисячу років – і я розмалюю небо і жодного разу не повторюся!», – напевно, найвідоміші слова художника Івана Марчука. Його картин, як жартує він сам, немає хіба що в Антарктиді, його називають українською легендою, а британська газета «Daily Telegraph» внесла його до списку "100 найкращих живих геніїв".
За «совєтів» його не визнавали і переслідували – бо малював своє, українське. Радянська влада настільки боялася його картин, що чавила їх бульдозером. А він малював наперекір усьому і не припиняв створював нові техніки та стилі.
Першу виставку йому дозволили провести у 43 роки. Членом Спілки художників він став у 52, у 66 купив перший у житті костюм (для урочистостей у зв'язку з присвоєнням звання "Народний художник України"), тоді ж уперше сів за кермо власного автомобіля.
Нині українському генію Івану Марчуку 88, а він і досі любить котиків та писати картини.
«Все моє життя – на полотні, а я ще не жив, я ще працюю, – усміхається художник. – Я вічний мандрівник, прикутий до мольберта. Навіть жартував колись, що якби мене посадили до справжньої в’язниці, то я б намалював більше.
Як я живу? Живу за “чорним календарем”, де немає червоного кольору, а є 365 днів робочих! Вихідних у мене немає, я одержимий. Але живучи так, я зумів створити п’ять тисяч мистецьких творів, які розсіяні по всьому світу.
О 7-ій годині вранці я вже в майстерні. Приходжу в студію, сідаю і розмовляю зі своїми картинами. У мене підхід до них, як до діточок. Я з ними постійно спілкуюся. Вдома не маю з ким розмовляти, от і спілкуюся з картинами — у майстерні, де проводжу майже весь свій час. Ось такий режим.
Я прожив життя чисто, не написав жодної непотрібної, непотребної картини, й у мене, крім однокімнатної квартири, нічого немає: ні лімузинів, ні дач… Я взагалі не пристосований до життя...
Але бути художником — це значить бути людиною. Вона, людина, є для того, щоб залишити слід за собою. Якщо ти справді обдарований художник, то залишаєш дуже багато. Я несу світ України по всьому світові. Бо мистецтво – це дзеркало нації".
Як я живу? Живу за “чорним календарем”, де немає червоного кольору, а є 365 днів робочих! Вихідних у мене немає, я одержимий. Але живучи так, я зумів створити п’ять тисяч мистецьких творів, які розсіяні по всьому світу.
О 7-ій годині вранці я вже в майстерні. Приходжу в студію, сідаю і розмовляю зі своїми картинами. У мене підхід до них, як до діточок. Я з ними постійно спілкуюся. Вдома не маю з ким розмовляти, от і спілкуюся з картинами — у майстерні, де проводжу майже весь свій час. Ось такий режим.
Я прожив життя чисто, не написав жодної непотрібної, непотребної картини, й у мене, крім однокімнатної квартири, нічого немає: ні лімузинів, ні дач… Я взагалі не пристосований до життя...
Але бути художником — це значить бути людиною. Вона, людина, є для того, щоб залишити слід за собою. Якщо ти справді обдарований художник, то залишаєш дуже багато. Я несу світ України по всьому світові. Бо мистецтво – це дзеркало нації".
Сподобалася стаття? Підтримай «Морс»!
ПриватБанк
UAH: 5168 7520 1787 2691
USD: 4731 1856 0525 1914
ПриватБанк
UAH: 5168 7520 1787 2691
USD: 4731 1856 0525 1914
© знайдено в мережі
