Чому ми продовжуємо страждати від нерозділеного кохання

Кохання прекрасне, коли воно взаємне, але що якщо немає? Як би ми сильно не любили, деякі люди просто не готові і не можуть відповісти нам тим же. Нерозділене кохання дуже важко прийняти. Одні вирішують з цим змиритися, адже сенсу в цьому немає, а інші вибирають шлях страждань. Чому?

Ми проектуємо те, що хочемо, щоб було правдою. Термін проекції використовується в психології, щоб описати те, як ми схильні бачити в іншій людині те, чого у ній немає. Проекція, як ще писав Зігмунд Фрейд, це механізм психологічного захисту, що полягає в часто неусвідомленому перенесенні, приписуванні людиною власних переживань іншим людям. Ми любимо людину на відстані, навіть не людину, а її образ, створений нами в своїй голові, не помічаючи його фактичних недоліків.

Ми любимо драму. Деяким людям подобається страждати, бажати чогось недосяжного, прагнути до цього. Вони вважають за краще біль нерозділеного кохання реальним відносинам. Їхні фантазії стають важливішими за реальність. Адже в ній немає стільки романтики, скільки можна придумати в своїй голові.

Ми боїмося справжньої близькості. Деякі люди вибирають нерозділене кохання, щоб захистити себе від реального. Вони бояться, що їм заподіють біль, тому завдають її самі собі. Вони продовжують любити, але без ризику, що їх кинуть, бо у них від початку все односторонньо.

Ми застрягли в минулому. Причина страху справжнього кохання може бути в нашому минулому, хворобливому досвіді, розчаруваннях, емоційному насильстві. Це може бути побічний продукт нашої чутливості.

Якщо ви застрягли в нерозділеному коханні, не витрачайте свій час. Якщо ви дійсно хочете відносин, пам'ятайте, що нічого не буде, поки цього не захочуть обидва. Не можна любити за двох, не можна залучити й утримати людину чимось, якщо він сам того не хоче. Це складно, але потрібно зрозуміти, чому ви все ще страждаєте за кимось, а не шукаєте справжніх відносин.

---

© за матеріалами