Ви перебуваєте: Морс » Стосунки » Планеті не потрібні успішні люди. Планеті потрібні щасливі

2319|

Планеті не потрібні успішні люди. Планеті потрібні щасливі

Планеті не потрібні успішні люди. Планеті потрібні щасливі

Успіх - це взагалі не те, до чого варто прагнути. Еколог і письменник Девід Орр в одній зі своїх книг висловив думку: «Планеті не потрібна велика кількість "успішних людей". Планета відчайдушно потребує миротворців, цілителів, реставраторів, оповідачів і люблячих людей. Вона потребує людей, поруч з якими добре жити. Планета потребує людей з мораллю, які готові включитися в боротьбу, щоб зробити світ живим і гуманним. А ці якості мають мало спільного з "успіхом", як він визначається в нашому суспільстві».

Звичайно ж, можна скільки завгодно розмірковувати про те, що Орр - представник західної культури, в якій успіх прирівнюється виключно до грошей і вміння досягати поставленої мети будь-якою ціною. Мовляв, у нас тут все по-іншому, і високоморальні ми, і духовно багаті прямо-таки на генетичному рівні. Але це не так.

І доведеться визнати, що ми й самі вже досить міцно вписані в західну систему цінностей, в якій принцип «швидше, вище, сильніше» стає єдиним життєвим кредо.

Це не погано і не добре. Проблема в тому, що це визначає наш спосіб існування на маленькій і затишній, але при цьому тісній та обтяженій різними складнощами Землі.

Давайте на хвилину задумаємося, представників яких професій ми називаємо «успішними». На думку відразу приходять знамениті актори і співаки всіх мастей, політики, топові бізнесмени - всі ті, хто наділений владою, грошима або просто популярністю. Спробуйте уявити собі «успішного лікаря». Хто це: той, хто вміє проводити найскладніші операції на високому рівні і рятує життя або той, хто відкрив приватну клініку, придбав багатих клієнтів і заробив статок? «Успішний письменник» - той, хто створив по-справжньому видатний твір чи той, хто видається мільйонними тиражами? А поєднання на кшталт «успішний вчений», «успішний викладач», «успішний геолог» і зовсім здаються оксюмороном в такому контексті.

Тут-то і виникає парадокс, про який спочатку говорив Девід Орр: виходить, що планета крутиться не за рахунок тих, кого ми дружно охрестили «успішними» і поставили на п'єдестал пошани. «Успішні люди» не вчать наших дітей у школі. «Успішні люди» не лікують нас від застуди. «Успішні люди» не рятують Землю від глобального потепління. «Успішні люди» не печуть хліб, не водять трамваї і не миють підлогу у вас в офісі. Але ж ті, хто робить це, об'єктивно є набагато кориснішими для суспільства, ніж вся армія поп-співачок, менеджерів та олігархів.

Але найцікавіше навіть не в цьому. Найдивніше, що в сучасному суспільстві «успіх» не дорівнює «щастя» практично ні за яких умов. Наприклад, «успішними жінками» зазвичай називають кар'єристок, а «щасливими» чомусь як і раніше - дружин і матерів. «Успішними чоловіками» знову ж таки вважають тих, хто вміє заробляти і забезпечувати себе матеріальними благами, а «щасливими чоловіками»... Поклавши руку на серце, коли ви востаннє чули, щоб когось називали «щасливим чоловіком»?

Існуюча модель успіху виключає щастя і в принципі є нездоровою. В Університеті Британської Колумбії проводилося психологічне дослідження, в результаті якого з'ясувалося, що багато топ-менеджерів виходять з невеликого відсотка населення, схильного до психопатії. Це пояснюється тим, що такі люди готові щосили конкурувати за будь-яку можливість, яка дає їм перевагу перед їхніми більш врівноваженими колегами.

Зрозуміло, що психопатична модель успіху просто зобов'язана бути руйнівною. Можливо, у світі тому і є стільки воєн, кровопролиття, нескінченних економічних криз - просто ми ставимо над собою «успішних» психопатів, свято вірячи в їхню нормальність і щосили намагаючись уподібнитися до них?

Світ таких «успішних» людей вкрай самотній: їх оточують тільки підлеглі, конкуренти і іноді партнери, які в будь-який момент можуть перетворитися на конкурентів. За великим рахунком, їм нічим дорожити, крім власної «успішності» і тих благ, які вона дає. Тому руйнівні дії, спрямовані зовні, у ворожий, конкуруючий світ, цілком природні і навіть внутрішньо обгрунтовані. Вони не додадуть ні щастя, ні любові, ні краси, але цілком можуть закріпити «успіх».

Можливо, настав час переглянути наше уявлення про успіх? Будемо вважати успішними тих, хто щодня робить світ трохи кращим - небагато, в міру своїх можливостей, без претензій на глобальний розмах. Просто «встав вранці, умився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету». Будемо цінувати мудреців, а не підготовлених ораторів, оцінювати дії і мотиви, а не слова. Будемо добре виконувати свою роботу не тому, що вона принесе якийсь ефемерний «успіх», а тому, що вона нам подобається. А якщо не подобається - будемо йти і шукати те, що припаде до душі, щоб знову робити це добре. Будемо дорожити своїми сім'ями, уважно ставитися до дітей.

І тоді - дивна річ! - ми й самі не помітимо, як успішних людей стане набагато більше. Їх буде стільки ж, скільки і щасливих, які розуміють, що вони не даремно живуть на світі. І такі люди вже будуть потрібні планеті, тому що у них не буде причин руйнувати її. Нарешті ми займемося творенням.

Автор: Світлана Горбунова



© за матеріалами

Дізнайтеся більше про:   успіх, щастя, люди, життя, планета
2319

  


Тисни «Подобається» і отримуй свіжі новини на Facebook: