Історія американця, який знайшов скарб на 150 млн доларів і втік з ним, а потрапивши у в'язницю, "забув", де його сховав

Томмі Томпсон прославився в кінці 1980-х як чоловік, що виявив і підняв на поверхню найбільший скарб в історії США. Інженер з Огайо, який працював над створенням різних систем для атомних підводних човнів, ще в студентські роки захопився пошуком затонулих кораблів. Своєю головною метою він зробив парове судно «Централ Америка» — в 1857 році воно потрапило в шторм біля берегів Південної Кароліни. Разом з судном загинули 425 осіб і вантаж каліфорнійського золота: монети і злитки загальною вагою близько трьох тонн.


Колісний пароплав "Центральна Америка"

SS Central America - трищогловий пароплав, 85 метрів в довжину, у 1857 році перевозив велику партію золота у вигляді злитків і монет - 10 тонн золота, видобутого у часи каліфорнійської «золотої лихоманки». Потрапивши в сильний шторм, корабель затонув в 160 милях від узбережжя Південної Кароліни. На борту тоді перебувало 578 осіб: пасажири і члени екіпажу, врятуватися вдалося 150 людям на спеціальних рятувальних шлюпках. За своє недовге існування, а спущений на воду він був у 1853 році, пароплав встиг зробити 43 рейси з Нью-Йорка в Панаму.


Загибель "Центральної Америки". Картина Чайлдса (Національний морський музей).

Трагедія розігралася в 160 милях від узбережжя Південної Кароліни. 9 вересня 1857 року по дорозі в Нью-Йорк пароплав «Центральна Америка» потрапив у шторм, який поступово переріс в ураган. Корпус судна дав тріщину і вода намочила запаси вугілля. Після цього команда корабля практично позбулася можливості підтримувати роботу парового котла і насосів, і «Центральна Америка» виявилася безпорадною перед буйством стихії.

Боротьба з забортною водою і вітром тривала більше двох діб. Частина пасажирів зуміла в умовах безупинного шторму пересісти в рятувальні шлюпки. Агонія пароплава «Центральна Америка» тривала до вечора 12 вересня. Судно затонуло, забравши з собою життя 425 осіб: пасажирів і членів екіпажу. Врятувалося 153 особи з числа підібраних на місці трагедії і знятих з рятувальних шлюпок.

Ця корабельна аварія стала однією з найбільших морських катастроф на морі в 19 столітті. Крім безлічі людей океан поглинув і цінний вантаж, що перевозився судном. За приблизними оцінками на дні опинилося близько 21 тонни дорогоцінного металу в злитках, золотих і срібних монетах, ювелірних виробах і самородках.



Місце затоплення «Центральної Америки» хоч і приблизно, але було відомо, однак глибина виявилася завеликою, що довгий час робило місце загибелі пароплава недоступним для дослідження і підняття вантажу. Тільки у вісімдесятих роках необхідні для глибоководних досліджень технології стали доступними підводним археологам і шукачам скарбів. На початку вісімдесятих років створенням і використанням такої техніки зацікавився інженер Томмі Томпсон.



Він спроектував і зібрав телекерований підводний апарат «Немо» і задумався про його практичне застосування.



За дев'ять років у справі взяв участь сто шістдесят один інвестор.

Спочатку вкладники бачили, як працюють їхні кошти. Томпсон оснастив 55-метрове чотириярусне канадське дослідне судно Arctic Discoverer гідролокатором бічного огляду і новітніми електронними детекторами. Виявивши затонуле судно, він залучив літаки і навіть супутники, щоб обстежити місце аварії.

Він також найняв інженерів, побудував підводний човен Nemo, оснастив її сімома відеокамерами, дев'ятьма високоточними роботизованими маніпуляторами і реактивними соплами. Потужні струмені на глибині 2500 м зчищали із затонулого корабля мул, в той час як інженери спостерігали за подіями з берега. Всього на ці роботи пішло, за оцінками, $10 млн.



Але несподівано Томпсон зіткнувся з новою і дуже дорогою перешкодою. У 1987 році 39 страхових компаній подали позов, пред'явивши свої претензії на знайдені скарби. Питання про те, кому належить золото, розбиралося в суді 13 років. У 1992 році апеляційний суд виніс постанову, згідно з якою страховики повинні отримати частину скарбів, але ще вісім років пройшло, перш ніж була встановлена їхня частка в розмірі $5 млн, які вони згодом і отримали.

Експедиція увінчалася успіхом: 11 вересня 1988 року робот Томпсона підняв з дна судновий дзвін «Централ Америки», вантаж монет і золотих злитків. Загальна вага скарбу становила близько двох тонн золотом; загальну вартість оцінили в 100-150 мільйонів доларів. Один із злитків вагою 36 кілограмів — був визнаний найбільшим у світі і через деякий час проданий за вісім мільйонів.

Серед піднятого з пароплава вантажу є безліч злитків золота різних розмірів і тисячі монет із дорогоцінних металів, що датуються з 1823 по 1857 роки. Дуже вражає їхня розмаїтість: іноземні монети і американські (номіналами від 10 центів до 20 доларів). Якість видобутих монет також дивує. Найбільш цінними на борту «Центральної Америки» виявилися золоті двадцятидоларові монети, викарбувані на монетному дворі Сан-Франциско. До появи на нумізматичному ринку монет із скарбу з дна океану ця золота монета вважалась дуже рідкісною. У світі таких монет, які не мали слідів обігу (тобто ідеально збереглися), налічувалося трохи більше трьох десятків.



Ціна такої знахідки багаторазово вища за ціну дорогоцінного металу, частково і завдяки їхній історії походження з підводного скарбу. Знайдено чимало особистих речей пасажирів та спорядження корабля. Особливо виділяється виявлення декількох десятків дагеротипів і амбротипів – попередників фотографій. Ці частинки історії дуже рідкісні і цінні.



Проте найцікавіше почалося, коли Томмі Томпсон зник зі всім знайденим золотом.

Судячи з усього, своє зникнення Томпсон планував настільки ж ретельно, як і пошуки скарбу. Принаймні, його ошукані партнери спохватилися тільки через десять років, а знайти його вдалося лише через ще стільки ж.

Насамперед американські маршали перевірили особняк Томпсона у Флориді, але до моменту їхньої появи скарбів там давно не було. Ніяких слідів Томпсон не залишив: всі рахунки він оплачував готівкою. В особняку виявили тільки ремінці від пачок з купюрами, кілька одноразових мобільних телефонів і книгу «Як стати невидимим» (вона присвячена тому, як ховатися від правосуддя).

За Томпсоном полювали більше двох років. Американська влада називала його «найбільш хитромудрим втікачем» — в кінці кінців, на планування втечі у нього було майже десять років і майже необмежені ресурси. Нарешті, «задіявши всі наявні засоби», маршали виявили подругу Томмі Томпсона, що жила в готелі поряд з Уест-Палм-Біч у Флориді. Там же знайшли і самого шукача скарбів — але скарбу не знайшли.


Фотографія Томмі Томпсона в офісі шерифа міста Делавер, штат Огайо

Доля скарбу залишається невідомою досі. Томпсона привели на суд, де він зізнався, що частина скарбу — золоті монети на суму кілька мільйонів доларів — він сховав у Белізі, однак незабаром заявив, що не пам'ятає, де саме. У листопаді 2016 року суддя наказав посадити Томпсона у в'язницю на рік і штрафувати на тисячу доларів кожен день до тих пір, поки до нього не повернеться пам'ять. Поки що, втім, цього не сталося.

---

© за матеріалами