Звідки походить звичай різдвяної ялинки

Сьогодні в багатьох частинах світу вічнозелена ялинка — незмінний атрибут різдвяних святкувань і торгівлі. А втім, це дерево використовували в релігійних обрядах ще в сиву давнину.

У цьому можна переконатись, якщо відвідати область Бохуслен на західному березі Швеції і сусідню область Естфолл в Норвегії. В тому регіоні можна побачити 75 000 окремих наскельних зображень у приблизно 5000 місць. На думку археологів, багато цих зображень було зроблено у період між 1800 і 500 роками до н. е.

Ці унікальні зображення проливають світло на вірування людей, які жили задовго до народження Ісуса з Назарета. Наприклад, деякі вчені зазначають, що колись на території сучасної Швеції та Норвегії вічнозелені дерева, як-от ялинки, були священним символом.

Чому люди на цих віддалених північних берегах вирізьблювали на каменях зображення ялинок? Як припускають науковці, однією з причин було те, що у дохристиянські часи, коли створювались ті зображення, ялинки траплялися рідко. Ці дерева постійно зелені, тобто «живі», у той час як інші з початком холодів «помирають». Тож для людей ялинки були дуже загадковими.

У багатьох культурах світу дерева вважалися символом життя та безсмертя. Це допомагає зрозуміти, чому зображення дерев, схожих на вічнозелені ялинки, були вирізьблені на каменях у Бохуслені та Естфоллі за багато століть до того, як ці дерева там поширилися.

У книжці «Наскельні зображення у прикордонних землях», опублікованій за сприяння Національної ради з питань культурної спадщини Швеції, сказано: «Наскельні зображення дерев показують, що в бронзовий вік південна Скандинавія була частиною великого регіону, який вирізнявся спільними культурними та релігійними звичаями і який охоплював всю Європу та значну частину Азії. Мешканці цього регіону займалися землеробством і розводили тварин, що вплинуло на їхню релігію та уявлення про всесвіт. Хоча імена божеств відрізнялися, люди, по суті, поклонялися тим самим богам» (Rock Carvings in the Borderlands).

Брошура, видана Бохусленським музеєм, говорить: «Наскельні малюнки — це не просто зображення тогочасного побуту. На нашу думку, вони були свого роду молитвами або зверненнями до богів». У брошурі теж сказано, що «в основі вірувань лежав нескінченний цикл життя, народження дітей, смерті та відродження» (The Rock Carving Tour).

Описуючи одну унікальну колекцію наскельного мистецтва, яка з’явилася набагато раніше, ніж письмо у північній Європі, національна енциклопедія Швеції зазначає: «Чимала кількість малюнків сексуального змісту показує, наскільки велику роль відігравав культ родючості серед мешканців Півночі у період бронзового віку» (Nationalencyklopedin).

Очевидно, що обряди, пов’язані з вічнозеленими деревами, глибоко увійшли в життя багатьох народів. У «Британській енциклопедії» про різдвяну ялинку говориться: «У Європі язичники, як правило, поклонялися деревам, і після свого навернення на християнство вони не перестали цього робити». Поклоніння деревам збереглося в різних обрядах та звичаях, як-от «звичай... ставити йольське дерево в будинку або при вході під час свята середини зими».

Ближче до нашого часу ялинка набула популярності після того, як на Різдво 1841 року британська королівська родина поставила прикрашену ялинку у своєму палаці. Сьогодні різдвяну ялинку знають по цілому світі. І щороку під час святкувань попит на справжні чи штучні дерева не зменшується. А втім, скандинавські наскельні малюнки дають безмовне — викарбуване на камені — свідчення, що різдвяна ялинка має нехристиянське походження.

---

© за матеріалами