Користувачі мережі діляться історіями про те, якими приємними людьми бувають знаменитості в реальному житті

"Я був на пробіжці в Сан-Франциско ще в 1988 році, коли раптом побачив Робіна Вільямса, який просто сидів поруч зі своїм фургоном. Я звернувся до нього зі словами: «Як справи, містер Вільямс?» Він відповів: «Дуже добре, а ти тікаєш від поліцейських?» я розсміявся, і ми поговорили з ним хвилин п'ять. він був чудовий - спогад на все життя. Мені було дуже сумно, коли я дізнався, що він помер."

"Джим Керрі підвіз мене на заправку після того, як у моєї машини закінчився бензин в Бел-Ейр. Я сказав йому, що є великим шанувальником Ейса Вентури і можу зобразити його сміх з фільму. Потім ми обидва висунули голови з вікон машини і почали кривлятися, після чого він купив мені бензин і відвіз назад до моєї машини. Один з кращих моментів в житті."

"Том Хенкс в магазині Best Buy. Він стояв у черзі на касу переді мною з повним візком. Я ж взяла лише пляшку води, тому що в магазині не виявилося потрібних мені товарів. Несподівано для самої себе я голосно вигукнула: «Форрест Гамп мій улюблений фільм». Я звучала як божевільна, а він обернувся і відповів: «Мені було найприємніше зніматися в ньому! Здорово, що він вам подобається». Потім ми трохи поговорили з ним про кіно, поки стояли в черзі. Коли ж черга дійшла до нього, він запропонував купити мені ту саму пляшку води.

Він так і продовжував невимушено розмовляти зі мною, поки ми не вийшли з супермаркету. А наостанок він сказав: «Приємно було з вами поговорити! Ви дуже мила молода леді і завжди пам'ятайте... життя як коробка шоколадних цукерок... ніколи не знаєш, що виявиться всередині», - та ще й зробив це голосом Форреста Гампа. Це було найкраще, що зі мною траплялись."

"Я пам'ятаю, як давним давно побачив його на прогулянці по вулиці в Нью-Йорку. Мені тоді було мало років, і я крикнув йому: «Ей, Нео!» - а потім я почав дуже фальшиво ухилятися від куль як в «Матриці». він подивився на мене, посміявся і повторив цей же рух. Це таке прекрасне враження, так як мало хто на його місці не виявив би роздратування при вигляді чергового пацана, що кривляється. Замість цього він повів себе, як класний хлопець. Я ніколи цього не забуду."

"Моя сестра працювала офіціанткою в Нью-Йорку і одного разу обслуговувала Патріка Стюарта. Вона не хотіла турбувати його і просто виконувала свою роботу. Але під кінець вечора вона не втрималася і сказала йому, що була рада бачити його в театральній постановці «Гамлета» в той рік (2008), а також висловила надію, що він і надалі планує виходити на сцену в США. Моя сестра планувала на цьому і закінчити, але Патрік був дуже втішений тим, що хтось оцінив його роботу в театрі (а не в «Стар Трек»), і продовжив розмову з нею, ділячись своїми враженнями про виступ на сцені. Він виявився просто приємною людиною, яка любить свою роботу."

"Брюс Вілліс сказав мені, що у мене є «досить класні навички людини-павука». Я був в Walmart, і мені потрібно було щось дістати з верхньої полиці, та ще й з глибини. У той час я був всього лише півтора метри зросту (зараз я трохи вищий). Мені довелося трохи залізти на полицю і одночасно перемістити в сторону інші товари, щоб дістати те, що мені було потрібно. Спустившись, я помітив, що за мною спостерігає якийсь чоловік, і, за мить я усвідомив, що це Брюс Вілліс. І він похвалив мене за моє лазіння по полицях."

"Одного разу вони прийшли в ресторан, в якому я була адміністратором. Я привіталася з ними, відвела їх до зарезервованого столу, сказала, що належить, і відкланялася. Коли вони йшли, Пол звернувся до мене і подякував за те, що я вела себе з ним, як зі звичайною людиною. він зрозумів, що я прекрасно знаю, хто він, бо Лінда сказала, що їй подобається моє намисто. На ньому був підвішений жовтий підводний човен з альбому The Beatles."

"Якось він зайшов в мій бар. Дуже милий хлопець. Я вів себе так, ніби не впізнав його, але, простягаючи йому пиво, я все ж сказав: «Хай буде з тобою Сила, Ені». Він посміхнувся і відповів: «І з тобою теж». Йдучи він залишив величезні чайові. Це зробило мій рік."

"Якось зустрів Брайана Кренстона під час відпустки в Вегасі... Я був трохи різкий і випалив: «О Боже, це ж Хайзенберг!» Майже відразу його обличчя стало дуже сердитим, і він пішов прямо на мене. Опинившись близько він прошепотів: «Як ти смієш так називати мене... якби люди знали, хто я, мене б не було в цьому бізнесі... наступного разу, коли ти дозволиш собі таке, будь готовий опинитися в бочці». Потім він засміявся, і ми десь 10 хвилин розмовляли про серіал «У всі тяжкі». він дав мені автограф, і я був такий щасливий, що навіть запитав його, чи не хоче він випити зі мною і моїми друзями. Але він чемно відмовився, сказавши, що чекає своїх дружину і дочку... Класний хлопець!"

"Одного разу я обслуговувала її в кафе, і в мене був дуже поганий день. Вона прийшла з трьома своїми дітьми, одягнена в мішкуваті штани і футболку. Нічого в її зовнішньому вигляді не говорило про те, що вона знаменитість, і я просто її не впізнала. Після цього я двічі принесла їй не те, що вона замовляла, але вона вела себе просто зразково. «О, нема проблем, принеси все, коли зможеш» і т. д. Я зрозуміла, що обслуговую відому актрису, лише коли вона простягнула мені кредитку, на якій було написано «Р. К. Зеллвегер». Її діти мило подякували мені, а вона навіть обняла мене на прощання і дала щедрі чайові. Мрія наяву!"

"Одного разу я зустріла Меріліна Менсона (я була 16-річною емо, так що він був моїм героєм), і він дозволив мені погладити свого кота, поки я намагалася відійти від шоку, викликаного тим, що він стоїть поруч зі мною. Він зовсім не такий страшний, яким постає у своєму сценічному образі. Насправді він дуже милий і навіть сором'язливий. І при цьому він зовсім не знає, як поводитися з дівчинкою-підлітком, що ридає від щастя через одну лише його присутності, ха-ха. А ще він взяв мою сестру на руки для спільного знімка, так як він дуже високий, і всі разом ми не вміщалися в кадрі. В цілому він дуже славний хлопець!"