Як продавчиня коржів навчила мене легко переносити найсильнішу спеку і спокійно працювати на сонці

Я з дитинства не переношу спеку, найкомфортніша для мене температура +24 градуси. І це максимум! Менше без проблем, взимку по вулиці спокійно можу ходити в одних шортах і футболці. Сусіди жартують:

- Якщо Вадим не в шортах сьогодні, то завтра буде літо.

Але спека для мене нестерпна. І це, до речі, найголовніша причина, яка заважала нашому переїзду на південь. В цьому році природа подумала, раз ти не їдеш на південь, тоді південь поїде до тебе. І на цілих три тижні включила у нас південну спеку.

Я думав +30 це жарко...

Ха! У нас було +42 в тіні!

А в таке пекло потрібно ще працювати, займатися будівництвом, сидіти в майстерні і виконувати замовлення. Перші кілька днів я ще працював за інерцією, потім мені різко стало погано. Лопата і тачка відставлені в дальній кут, в майстерні можна було нормально працювати тільки рано вранці або вночі. Вдень, як варені раки, ми всією сім'єю валялися на підлозі в будинку. Дітям свято пообіцяв за зиму накопичити коштів на хороший кондиціонер.



Все змінила моя поїздка на ярмарок за коржами в тандирі. Останнім часом ми звикли до цих смаколиків - коштують не сильно дорого, завжди свіжі, в будь-якому випадку, це краще, ніж магазинний хліб.

Три дні тому я вирішив з'їздити за такими коржиками. Якраз був найспекотніший день, навіть машина, яка стояла під навісом була розпечена до межі і кондиціонер не зміг набрати нормальну температуру в салоні.

Коли ж я вийшов на стоянці, спека, як величезна кувалда, з усієї сили вдарила по мені. Іду, а самого просто накриває, ледве дійшов. Покупців і перехожих майже немає. А в пекарні ще спекотніше. І при цьому, продавчиня коржів бігає туди-сюди, розкладає гарячі коржики по кошиках, місить тісто.

Я вмираю від спеки, а її хоч би хни!



- Добрий день, Махабат.

- Здрастуй, Вадим.

- Як завжди п'ять коржів?

- Як завжди.

Жінка склала коржі в пакет, я розрахувався ледве-ледве зумівши потрапити пальцем по кнопках терміналу оплати. Продавщиця співчутливо подивилася на мене:

- ЕЕЕЕ, дарагой, погано тобі?

- Жару не терплю!

- Так начебто не дуже жарко. Хоча я…

Продавщиця озирнулася назад:

- Адлія, підміни-но мене.

І, звертаючись до мене, поманила пальцем за тандир:

- Ходімо!

Я зайшов за прилавок, а Махабат вже щось наливала в кухоль.

- Пий!



У цьому пеклі, в пекельній спеці, з кухля піднімався пар!

- Яке пити! Так я зараз прямо тут ноги протягну!

- Пий!

- А що це?

- Чай це!

- Так окріп же!

- Пий, допоможе!

Я знехотя взяв чашку з чаєм і сьорбнув майже киплячого, трохи солодкуватого напою. Дивно, але на той час, коли я допив запропоновану половинку чашки чаю... мені стало трішки краще.

А Махабат з ходу налила ще половину:

- Пий!

Я випив. Стало ще краще.



Всього я випив три половинки чашки. І, диво, я вже не відчував спеки. Так, було розуміння, що навколо спека, задуха, але вона не тиснула так на організм.

Я стояв поруч з гарячим тандиром і все було в нормі!

- Іди он в той відділ, купи хороший зелений чай, без добавок. Як будеш відчувати, що стає жарко випивай три гарячі чашки, як піали, і все буде добре. І голову пов'язуй туго, коли працюєш на сонці!

Я купив найпростіший зелений чай без добавок. Пив його кожен день по три чашки в саму спеку, в обід.

Не знаю чому, не знаю як, але це працює! Весь день на самому сонці копав землю і тягав тачки з щебенем. Все відмінно, немає ніякого дискомфорту від спеки.

Якщо ви погано переносите спеку і відкрите сонце, спробуйте, може допоможе! Це краще, ніж газовані води і морозиво, від яких ще більше хочеться пити.

---

© знайдено в мережі