Десь в льодах Антарктиди стоїть покинутий величезний "Сніговий Крейсер" американських дослідників (фото)

Для американців автомобіль - головний транспортний засіб. Це запорука мобільності та свободи у величезній країні. Так що ще могло прийти в голову американським вченим, які планують в 1930-х роках експедицію в Антарктиду, як не підготовка спеціального автомобіля для перетину величезного снігового материка?! Дуже великого автомобіля!

По суті, це була ідея ентузіаста Томаса Поултера, котрий обгрунтував проект і взявся за його реалізацію. Містер Поултер не був людиною з вулиці і мав певний досвід антарктичних експедицій. Спираючись на власний сумний досвід, коли Томас з командою вчених застряг на віддаленій базі в силу погодних умов і ледь не загинув, дослідник вирішив покластися на мобільність, як засіб збереження життя в Антарктиді.

В середині 1930-х Поултер почав просувати свою ідею у відповідних відомствах і в 1937 році Дослідницький фонд Технологічного інституту в Чикаго погодився спонсорувати проект "Сніжного крейсера" - Snow Cruiser. До 1939 року, коли адмірал Вільям Берд планував наукову експедицію в Антарктиду, Томас Поултер отримав додаткові 150 000 доларів (величезні на ті часи гроші!) для будівництва Сніжного крейсера.



Будівництво Snow Cruiser стартувало в Чикаго в серпні 1939 року і зайняло всього 11 тижнів! Автомобіль (як ще можна це назвати?!) мав колісну базу більше 6 метрів, а загальну довжину понад 17 метрів. В якості силової установки використовувалися два 11-літрових дизельних двигуни Cummins загальною потужністю 300 к.с., які обертали два генератори, що живлять чотири електромотори в кожному колесі діаметром 3 метри.





Snow Cruiser мав досягати швидкості до 50 км / год. Всі колеса були керованими, що дозволяло величезному монстру якось маневрувати. Дорожній просвіт регулювався, що теоретично повинно було дозволити Snow Cruiser штовхати самого себе через тріщини в льодах (можна побачити на схемі нижче), днище було спроектовано плоским - такий собі пінгвін вагою 34 тонни!



Всередині Snow Cruiser була кабіна керування, майстерня, кухня, комора та житлові приміщення, здатні вмістити екіпаж з п'яти осіб. Інший простір усередині автомобіля займали дві гігантські запаски і запас палива. Snow Cruiser тягнув не тільки 2300 літрів дизеля для себе, але і 4500 літрів для літака, який базувався на даху...




Побудували Snow Cruiser в Чикаго, але відправили морем до Антарктиди його з Бостона. Чималий маршрут від Чикаго до Бостона вирішили пройти на Snow Cruiser своїм ходом - додали екстриму. У шляху траплялися деякі неприємності, наприклад, Snow Cruiser звалився з мосту і на три дні застряг в руслі річки. Не дуже вдалий початок. У Бостоні автомобіль завантажили на "Полярну зірку" і відправили в Антарктиду.




12 січня 1940 року Snow Cruiser таки добрався до засніженої землі, для підкорення якої і створювався. Відразу почалися проблеми: дерев'яний пандус, побудований для спуску автомобіля з корабля ледь не розвалився під вагою машини. Найдивовижніше, що всюдихід для снігового простору ніколи на випробовувався на снігу... Тому для екіпажу стала сюрпризом безпорадність "Сніжного гіганта" - він в'яз в снігу, шини, навіть з ланцюгами, не справлялися, а заявлена ​​максимальна швидкість виявилася надмірно амбітною.



Завдання дістатися до Південного полюса довелося залишити, Snow Cruiser ледь зміг подолати шельф Росса, де і встав на прикол. Літак теж виявився не готовий до важких умов - відмовив двигун. Загалом, Snow Cruiser втратив мобільність і став стаціонарною базою для вчених. Спочатку декларувалася експедиція аж на 5000 миль, але Snow Cruiser зміг подолати менше 100...



"Припаркований" Snow Cruiser в кінцевому підсумку довелося остаточно залишити - в Європі набирала обертів Друга світова війна і ставало не до експедицій. Поруч з Snow Cruiser вкопали кілька дерев'яних стовпів, щоб потім знайти його під снігом. У 1946 році Snow Cruiser був виявлений експедицією ВМС США, а останній раз "Сніговий Крейсер" бачили в 1958 році. Льоди Антарктиди постійно зміщуються, крім того багато років тому величезний "шматок" крижаного шельфу Росса відколовся недалеко від місця вічної стоянки Snow Cruiser, так що тепер невідомо чи перебувають залишки амбітного проекту на дні моря чи під товщею снігу. Як то кажуть: "гладко було на папері...".

У наступні роки автомобілі все-таки з'явилися в Антарктиді - ідея Томаса Поултера не була повністю нежиттєздатною. У 1963 році Volkswagen, головним чином, в рекламних цілях відправив до Антарктиди Жука!

---

© знайдено в мережі