Етьєн Луї Булле. Неокласична мегаломанія (фото) » «Морс»

Мегаломанія і чергове звернення до класики - симптоми "кризи жанру", в даному випадку - симптоми кризи кам'яної архітектури взагалі.

Етьєн Луї Булле (1728-1799) народився в Парижі. З дитинства прагнув стати художником, але внаслідок тиску батьків-архітекторів звернувся до вивчення будівельної справи і архітектури. У період 1744–1747 років вивчав твори французьких архітекторів, навчався у французьких архітекторів, серед яких Жермен Бофран, Жак Франсуа Блондель, Клод Ніколя Леду. 1747 року він поховав батька і відкрив власну школу архітектури.

1762 року його обрали до Королівської академії архітектури. Король Пруссії Фрідріх ІІ Гогенцоллерн робить його власним архітектором. Хоча це був символічний жест прихильності від володаря, прихильника французького просвітництва.

Найбільш уславленим Етьєн Луї Булле був в період 1778—1788 рр. в період роботи викладачем і теоретиком в Національній школі мостів і шляхів. Він виробив власний стиль, орієнтований на архітектуру Стародавнього Риму, величний, але пафосний, абстрактний, надто позбавлений декору та нереалістичний.

Починав як архітектор, що перебудовував та ремонтував приватні будинки багатіїв Парижа (замок Шевіль, готель Монтвіль, готель Турол), вибудував каплицю «Голгофа» неподалік паризької церкви Сен Рох. Сам створив проєкти міських палаців готель Александр та готель де Брюно. Працював для графа д'Артуа, для якого створив проєкт палацу. 1778 року був призначений на посаду архітектора комплексу споруд Інвалідів. Працював для військових і був контролером споруд Військової академії. 1787 року брав участь в побудові моста короля Луї XV, нині міст Згоди в Парижі (Міст Конкорд).

Проєкти суспільних споруд Етьєн Луї Булле мали всі недоліки тогочасної академічної архітектури — надлюдський, велетенський масштаб споруд, оголеність стін через відмову від будь-якого декору, геометризм надто спрощених форм (куля, трапеція, циліндр), монотонні повтори одних архітектурних елементів (довгі колонади, довгі сходи, монотонні кесони стель).

Зрозуміло, в той час неможливо було звести склепіння з прольотом в сто метрів і 150-метрові куполи, але можна було хоча б помріяти. У 20 столітті тоталітарні режими немов би кинулися втілювати мрії французького фантазера: зводити монструозні будівлі в неокласичних стилях, але у них теж вийшло погано.