6 залізних правил англійської ввічливості, які варто перейняти всім

Антрополог Кейт Фосс — справжня англійка. У своїй книжці «Спостерігаючи за англійцями. Приховані правила поведінки» вона описала англійське суспільство зсередини.

Ось кілька правил, яких дотримуються жителі Туманного Альбіону. Можливо і нам варто взяти дещо на замітку?




Кейт провела цікавий експеримент: вона ніби ненавмисно стикалася з перехожими, щоб перевірити, чи вибачаться вони. У більшості випадків вона чула вибачення.

Англійці при будь-якому ненавмисному контакті кажуть «вибачте», навіть якщо вони не були винуватцями зіткнення. Це не означає, що вони звинувачують себе в ситуації. Їхнє вибачення — рефлекс, вихований в дитинстві.

Британці просять вибачення за будь-яке порушення чужого спокою: «Вибачте, це місце вільне?», «Вибачте, але ви, здається, сіли на мій плащ». І заслужили репутацію найввічливішої нації у світі.




Будь-яка англійська черга куди-небудь — це рівний ряд людей, які тримають дистанцію. Якщо раптом хтось намагається пролізти без черги, англійці не роблять йому зауваження, а тільки багатозначно піднімають брови або знизують плечима. «Не влаштовувати сцен» — одне з залізних англійських правил. Людина і так принизила себе пройшовши без черги: так, вона зекономила кілька хвилин, але втратила при цьому почуття власної гідності.




Англійці ставляться до себе та своїх успіхів з легкою іронією. Їхні дипломи, як правило, висять де-небудь на стіні в туалеті, а їх самих з дитинства вчать «не бути надто серйозними» по відношенню до себе. А людина з великою зарозумілістю, яка обожнює розповідати про власні досягнення, ризикує піддатися глузуванням.

Британці не будуть стомлювати співрозмовника своєю персоною. Замість того щоб намагатися зацікавити його перерахуванням своїх достоїнств, вони зачекають, коли той сам проявить до них щирий інтерес.




Англійці не менш амбітні, ніж інші нації, але вважають, що хвалитися і величатися — ганебно. Демонструвати свій статус не прийнято: ні одяг, ні марка машини не повинні показувати, що ви в чомусь перевершуєте інших.




Англійці свято дотримуються права на особисте життя. «Ми не пхаємо ніс в чужі справи», — гордо кажуть вони про себе. Не варто ставити англійцю питань про його роботу, сімейний стан і кількість дітей, якщо він перший не заговорить про це: це нетактовність, як і розмови про гроші та рівень зарплати.




Про що ж тоді говорити? Англійці досконало освоїли мистецтво small talk — коротких бесід на нейтральні теми. І ці розмови — не якась формальна дурниця, а загальноприйнята форма демонстрації доброзичливості. Не обов'язково похмуро мовчати, якщо їдеш в ліфті з сусідом. Чому б, наприклад, не перекинутися парою слів про погоду?

Незважаючи на те, що англійці скромні, своїх співрозмовників вони обсипають компліментами направо і наліво. Для них це зовсім не лестощі, а проста ввічливість. Справжня англійська ввічливість.

---

© за матеріалами