Переваги України, яких ми не помічаємо

У якийсь момент я дійшов висновку, що рівень свободи і творчого вільнодумства в Україні в порівнянні з ЄС та багатьма іншими країнами просто зашкалює.
Прості побутові речі, яких ми не помічаємо сидячи вдома, закордоном їх відсутність несподівано заводить нас у ступор і ці ж речі захоплюють іноземців, які приїзжають до нас. Назову кілька, які запам’ятались особисто мені з різних подорожей:

Доступний і дешевий інтернет. Так у нас затягнули з впровадженням 4G, але у нас найглибше проникнення інтернету кабельного і він практично найдешевший у Європі.

Найвищий зелений тариф. У нас всього 3000 домашніх сонячних електростанцій, це небагато порівняно з ЄС, бо немає нормальних кредитних програм. Але українці їх купують і монтують за живі гроші, чого б не зробив європеєць нізащо, якби його дохід був як у нас. Українець вірить в окупність, європеєць чекає компенсацій за установку, різні мотивації. Українець везе гроші додому, щоб інвестувати в житло і домашню СЕС і далі іде на заробітки.

Заробітки. Так склалось, що тепер на заробітки до Європи поїхала не тільки західна, але вся Україна. Це не дивно, бо в середньому по ЄС тепер у нас найвища маржа на заробітки. Поки поляк іде в Німеччину отримати приріст доходу на якихось 15-30%, українець зі сходу збільшує свій дохід у 15-30 разів. Особливо, якщо брати жителя якогось Крижопільского району, коли він з 1300 грн живих колгоспних грошей перескочив на 1000 євро готівки. То за півроку він привозить додому дохід більший, ніж за всі останні 27 років державності. І це прекрасно

Обмін валют. У нас процес обміну кеша займає 30 секунд в будь-якій точці країни. І це значна свобода, якою може похвалитись не багато країн. Готівка - це свобода, якої немає у Європі.

Магазини цілодобові без вихідних. Тут мене зрозуміють ті, хто намагався пошопитись у неділю в ЄС. Пусте місто і все зачинено, дискомфорт.

Право на вирощування продуктів. (Зі смаком і запахом) Як це не дивно звучить, але багато де, це не можна робити без дозволів. Українець може і уміє виростити практично усю їжу на цілий рік, а надлишки вільно продати на місцевих ринках, або де він забажає. Це неймовірна свобода, якій заздрить увесь цивілізований світ, і яку ми щиро недооцінюємо.

Я свій. В Україні я свій, спілкуючись українською і російською, подільським діалектом (той що типу суржик) і бойківським діалектом (той що типу польсько-австрійський суржик) я вільно сприймаюсь на всій території від Конотопу до Хусту. Чого за межами країни досягнути нереально навіть через покоління. Ви можете вільно володіти діалектами і мовами інших країн, знати їх менталітет, порядки та закони, та завжди будете там чужі, навіть серед діаспори.

Біла країна. Я не расист, але у світі є поняття національно-общинних конкуренцій на робочі місця. В одних мегаполісах, це вихідці Середньої Азії, в інших Близького Сходу, Африки чи Південно-східної Азії. Україна - одна з небагатьох країн, у якій, заходячи в громадський транспорт, білих - домінуюча більшість і це нонсенс і теж непомітний елемент свободи.

Мальовнича країна. Так, нас сильно вражає вистрижений та відформатований штучний ландшафт Європи, та ще більше емоцій викликає повернення в рідний живий рельєф. Жива природа асиметрична, і вона залишилась у нас, головне зберегти.

Он-лайн банкінг 24/7. Ми з телефона вже звикли швидко сплачувати комунальні, купувати речі і навіть по qr-коду оплачувати проїзд в тролейбусі в 2 кліки. Банки більшості країн Європи - це дуже ввічливий привіт із середньовіччя з особливим підходом до нерезидентів.

Вільне пересування. Електронні квитки. Вже багато років я купую квитки онлайн без вказання паспортних даних і не друкую їх. Бо це норма! Але далеко не всюди. Адже в багатьох країнах Квитки треба видруковувати і вказувати паспортні дані обов`язково. Україну практично повністю можна об’їхати вільно без нудних пояснень мети поїздки, незважаючи на події на Сході і це неоціненно круто.

Дизайн сайтів і бігбордів. Україна рулить! Так можливо є проривні дизайнерські проекти десь в Берліні, Лондоні чи Амстердамі, але переважна більшість сайтів чи рекламних матеріалів у Європі оформлена в стилі доткомів із 90-х. І європейці настільки до цього звикли, що просто не сприймають те, що ми називаємо дизайном. Про бігборди в провінційних містах взагалі мовчу, на фоні наманікюреного ландшафту вони виглядають іноді просто жахливо резонансно. Навіть жахливіше ніж депутатські вітання з новим роком посеред літа )

Стиль одягу. Ми вдягаємося з секонд-хенду краще, ніж європейці з бутиків. Часто подорожуючий європеєць схожий на обшарпаного бомжа, але ми типу ввічливо замовчуємо, як у казці про голого короля. Наші хіппі виглядають креативніше!)

Молодь. В Україні є молодь, яка в Європі просто відсутня. ЄС - великий пансіонат для престарілих. Можливо це впливає на багато перечислених факторів у наш бік.

Атмосфера стартапу. Запал і скажений азарт створення стартапів - це Україна. Нам закидають низькопробність, але я якось об’їхав кілька стартап івентів у Німеччині, Лондоні, Дубаях і ще кількох країнах, і скажу, що не дуже ті акселератори ефективні в плані духу, вони його гасять регуляцією і тепличністю. Очі мають бути голодні, і вони горять саме тут. Можливо тому немає на світі жодного успішного стартапу, де якимось чином не працювали українці, і цей факт, яким варто гордитись.

Комьюніті. На будь-яку тему, яка вас цікавить, будь то мистецтво, бізнес чи нішова субкультура, в Україні можна знайти івенти та однодумців. Локації, хаби, лофти, коворкінги ростуть як гриби, а в них тусовки, хакатони, батли, на яких формуються спільноти, взаємодіють, дискутують, сваряться і конкурують. Всі думають, що то ми так копіюємо Європу, але там де у них приходять десятки, у нас - сотні і тисячі.

Там де у них ціна входу в євро, у нас у євро теж і ми платимо хоч це і в 35 раз дорожче ніж у них. Бо ми хочемо стати ними, більше ніж вони самі.
Еміграція ПораВалить. Про відтік людських ресурсів з України написали вже всі Блумберги на світі, ми стали країною N1 по еміграції. А я кажу: Їдьте і сам поїду. Рейтинги фіксують статистичні дані, але не бачать очевидного. Вперше за 500 років українцю-кріпаку відкрили офіційно кордони і вручили біометричне право пересування. Наша країна тепер розміром до Атлантики, але де б ми не заробляли, все їде додому, бо лише в Україні ми свої, а там ми завжди симулюємо своїх. У маленьких тісних європейських містечках важко сховатись від пильного громадського контролю. Тому всі підсвідомо мріють повернутись.

Садок вишневий. Все одно на Великдень українець їде додому, такий у нас порядок. Паркан, хата, машина, вишиванка і квартира в місті. Нераціонально, нелогічно, але такий менталітет кріпака працює до повної урбанізації. Далі Блумберг занесе нас в інший рейтинг, але то буде несподівано для них і логічно для нас. Бо ми швидкі, Європа - повільна.

Сіра зона. Світ ловив мене та не впіймав. В Україні крутяться тільки українські гроші. Практично усі іноземні інвестиції - це відмиті в офшорах капітали українців, поганих чи хороших, але місцевих. Так ми не можемо стати через це другим Сінгапуром чи Південною Корею, але це теж певний рівень свободи. Бо ніхто не хоче так розвитку України, як українець. І хто би сюди не зайшов ЄС, США, Китай чи інший сусід-доброчинник, він завжди буде гірший за ненависного нами олігарха корупціонера, така вона сумна не нова правда.

Україна - велика. Як це для багатьох не дивно звучить, але країна, у якій ми живемо просто монстр, порівняно з багатьма європейськими країнами. Як по населенню, рівню освіти, жагою працювати, так і по ресурсах, так і по теперішніх темпах розвитку прихованим у тіні. Така махіна зі складними внутрішніми кланово-кастовими взаємостосунками і зовнішніми утисками потребує часу на еволюційний розвиток і реформи і це не так вже й погано, бо процес іде.
Нас бояться і тихо ненавидять за нашу голодну агресивність, прикриту випрошуваннями, але вже точно нас ідентифікують, на радість патріотам, українцями. І це теж мабуть досягнення.

Так у нас є ще й недоліки, але навіщо перераховувати те, про що і так пишуть усі ) є над чим працювати.

Автор: Максим Залевський

---

© за матеріалами