Як ми сходили в дорогий ресторан з зіркою Michelin (фото)

Не так давно, поки ще не встигли повністю влягтися емоції, їздили з дружиною в невелику подорож до Стокгольма. Гарне, досить чисте, затишне і дороге місто. Але історія не про це.

Я не гурман, не мружуся від задоволення жуючи шматок м'яса, я просто люблю ситно і смачно поїсти... У мене давно була мрія. Не мрія, а скажімо так, цікава мета, сходити в ресторан, у якого є зірка Мішлен. Ну щоб відчути, що ж все-таки це таке.

Десь за місяць-півтора почав шукати відповідні ресторани в Стокгольмі. Відразу зазначу, що шукав саме з однією зіркою, тому що у 2 і 3 зірок цінники були просто космічними, з урахуванням того, що в принципі і так Швеція - країна не дешева.

Загалом, пройшовшись по гіду Мішлен (у нього є свій офіційний сайт), вибрали один маленький ресторан. Далі, пройшовши на сайт, забронювали столик. Багато читав, що бронювати столик в таких ресторанах слід сильно заздалегідь, за місяць-два, тому що дуже велика текучка.

Отже, сама подія:

Прийшли в ресторан хвилин за 15, не стали морочитися з одягом, я був взагалі в светрі і джинсах, та й сам ресторан не був пафосним... стиль - щось на зразок лофт. Фото ресторану зовні.



І сама маленька наліпочка Michelin.



У самому ресторані всього 16 посадочних місць, в основному столики по 2 людини. Всі офіціанти одягнені в чорний одяг. І всі добре говорять англійською.

Загалом посадили нас за столик. Я очікував побачити щось таке... не знаю... пафосне, помпезне... як це ще можна якось назвати. Людей в дорогих смокінгах, дам з гніздами на головах (так, ось таке у мене провінційне уявлення про дорогі ресторани), але сиділи люди в досить зручному одязі, джинсах, картатих сорочках, кросівках. Хоча припускаю, що джинси і сорочки не зі стокових магазинів.

Так ось... Столик досить маленького розміру, майже квадратний, на краю столика є вбудована ємність для столових приборів, яких там було як мінімум по 12 наборів (тобто ніж, вилка, ложка). Офіціант приніс меню. Фішка цього ресторану, як до речі я читав і багатьох мішленівських, в тому, що меню розбите на так звані сети. Тобто ти не можеш вибірково замовляти різні страви з меню, а тобі пропонується вже готовий, складений шеф-кухарем набір з 3,4,5... і більше страв. Ми вибрали сет з 6 страв без алкоголю. З алкоголем в 2 рази дорожче виходило приблизно.

Офіціант прийшов, забрав замовлення і приніс просто води в пляшці, яку для реклами, напевно, розвернув до нас чітко логотипом (а може просто так заведено, не знаю).

Хвилин через 5 принесли це...



Ну, думаю, чудово! Приїхав до Швеції бабусиної редиски пожерти. Офіціант сказав, це закуска, перша в цьому сезоні редиска і слива, хоча схожа на оливку. З'їли. Смак... редиска і оливка...

Чекаємо далі. Приносять це.



Наскільки я пам'ятаю, це перепелине яйце в якомусь соусі зеленому і з гірчицею. Яйце було некрутим, смачним... соус з'їв теж... щось з водоростями. А, так! До нього ще були якісь тоненькі коржі на вогні. По одному. Похрустіли. Пофоткали.

Хвилин через 10 приносять наступне.



З того, що я знаю, це устриця (може хто мене поправить, не впевнений). Офіціант звичайно все пояснював, що це і як є, але наша англійська наразі не ідеальна, щоб знати багато кулінарних термінів. Загалом устриця, часниковий стручок і ще якась трава. Траву я всю зжер. Все ще голодний.

Далі.



Загалом як розповіли, це хліб, спечений в їхній печі і підсмажений на вогні. У тарілці соус на якійсь кефірно-часниковій основі з сирими печерицями та зверху ікра якоїсь дикої рідкісної риби. По суті звичайна ікра, від нашої червоної з супермаркета нічим не відрізняється. Загалом ти або намазуєш це на хліб, або їси вприкуску. Хліб смачний, приправа теж. Уже ситніше.

М'ясо!



Нарешті! Зверху дуууже тонко нарізане м'ясо качки. Сире м'ясо! Правда замариноване в якомусь оцті. Оцет нагадував морепродуктове щось. Під м'ясом правда була копиця зеленої трави і величезні кукурудзяні чіпси. Похрустіли, пофоткали, чекаємо далі

Яйце пашот.



Сказали, що гусяче. Ніколи не їв. Смачно до речі, але замало. Трава була засмажена на вогні, що за трава, забув, та й не пам'ятав особливо, з'їв все, навіть квіточки.

Потім було це.



Знизу в соусі лежить відварена біла риба. Зверху знову їстівна трава. Було смачно. Трави я реально наївся на багато років вперед! З цим до речі приносили ще ось такі млинці з начинкою з трави і відвареного курячого м'яса. Дуже смачно, чимось нагадало нашу шаурму.

Ну і нарешті десерт!



Морозиво, схоже на фруктовий лід. Зверху щось на зразок суфле... не пам'ятаю, як це називається точно. В середині соус, схожий був взагалі на соєвий. Досить незвичайне поєднання.

Після всього офіціант підійшов запитав, чи не хочемо ми кави? Ми погодилися. Поки чекали на каву, нам принесли ще це.



Це іриски, зроблені зі свіжого березового соку. Гілки жерти не став.

Принесли колбу з фільтром, офіціант засипав мелену каву, яку з його слів особисто в ресторан доставляють якісь друзі закладу з Бразилії (не знаю, вірити тут чи ні), і профільтрував каву.



Кава речі дуууже смачною була. З кавою були ось такі трубочки і кексик, зверху хрусткий і трохи солоний, всередині ніжний.



Ось власне і все.

До речі, триває все це 4 години. Досить довго, але не втомлює.

Мало не забув відзначити. Про туалет. Кабінки зовсім маленькі, майже як в літаку. Але все дуже чисто, замість паперових серветок справжні рушники в стосі, які кидаєш в кошик після використання. Мило пахне хвоєю. Музика грає там набагато голосніше, ніж в ресторані )

До речі після закінчення їжі, ми реально наїлися, порції були хоч і зовсім маленькі, але в такій кількості. Дружина була дуже задоволена, назвала це «театром їжі».

Як на мене, двоякі відчуття. Особисто мені, звичайно, сподобалося. Але у мене була давно така мрія. А ось якщо просто хочеш сходити дуже дорого поїсти... ну не знаю.

Плюси:

• Трохи стати ближчим до високої кухні, коли навіть травинка і шматок відірваного м'яса щось означає. Шеф-кухар щось же хотів цим сказати )
  
• Спробувати незвичайні смакові поєднання
  
• Відчути себе на кілька годин гурманом.
  

Мінуси:

• Ціна. Це був один з найдешевших мішленівських ресторанів. Проте з чайовими вийшло 204 євро.
  
• Якщо не фанат їжі і немає такого пунктика як у мене, йти туди немає сенсу. На ці гроші можна пів весілля нагодувати в кебабних.
  

Загалом, я не шкодую, що сходили в такий ресторан, мені сподобалося, але ще раз я б навряд чи пішов. Тому що я не гурман. Тому що це реально дорого. Тому що поїсти трави я можу і з городу на дачі.

---

© за матеріалами