Шість незвичайних делікатесів

Незвичайна їжа з різних країн, спробувати яку наважаться лише справжні гурмани.


Сторічне яйце - це інгредієнт, що використовується в китайської кухні і додається в салати та інші складні страви. Під час його приготування жовток качиного, курячого або перепелиного яйця стає темно-зеленим або сірим, набуває кремоподібної консистенції, запах аміаку та сірки. У той же час білок зазвичай забарвлюється в темно-коричневий колір, стає напівпрозорим і схожим на желе.



Ці зміни відбуваються завдяки навмисному підвищенню РН яйця і вмісту в ньому натрію. Так, за традиційним способом приготування, спочатку роблять суміш з лужної глини, деревного попелу, негашеного вапна і морської солі. За допомогою гумових рукавичок цією масою покривають кожне яйце, а потім обвалюють в рисовому лушпинні. Згодом ці яйця помістять в закриті тканиною банки або щільно сплетені кошики, де вони будуть зберігатися протягом багатьох місяців, поки маса повністю не затвердіє. Коли це трапиться, столітні яйця очистять від маси, і вони будуть готові до вживання.

Вважається, що спосіб приготування столітніх яєць виник через необхідність зберігати яйця. За деякими даними, незвичайний рецепт з'явився близько 600 років тому в провінції Хунань в часи династії Мін (1368 - 1662 рр).


Візерунок на столітньому яйці.

Цікаво, що деякі столітні яйця після приготування отримують жовтуватий візерунок на білку, який схожий на ялинові гілки.


Їстівні пташині гнізда - це одні з найдорожчих продуктів тваринного походження, які сьогодні в середньому коштують $ 2500 за кілограм в країнах Азії. Гнізда, які можна їсти, будують, перш за все, стрижі Aerodramus fuciphagus і Aerodramus maximus.


Частини їстівного пташиного гнізда.

Ці птахи роблять свої гнізда зі слинної рідини у формі невеликої чашки, які кріплять до стін печер. Слина, що служить будівельним матеріалом, багата кальцієм, залізом, калієм і магнієм. І тому, як вважають, їстівні гнізда (особливо червоні і білі) покращують травлення, підвищують лібідо, концентрацію уваги і в цілому благотворно впливають на імунну систему.

Сьогодні Гонконг і США є найбільшими імпортерами цих гнізд. Так, наприклад, в Гонконзі миска супу з пташиним гніздом коштує $ 30-100, кілограм білих гнізд може коштувати $ 2000, а кілограм червоних - $ 10 000. Останні, найдорожчі гнізда, збирають тільки у вапнякових печерах на островах в Таїланді.



Їстівні гнізда використовуються в китайській кулінарії понад 400 років, причому найчастіше в якості інгредієнта супу. Втім, також їх готують з рисом, додають в яєчний пиріг та інші десерти.


Так називається сорт кави, який виготовляється виключно на півночі Таїланду компанією Black Ivory Coffee Company Ltd. Особливість цієї кави полягає в тому, що вона «готується» в шлунку слона. Так, слони споживають ягоди аравійської кави, які, потрапляючи в шлунок тварин, знаходяться під впливом шлункової кислоти. Вона розщеплює білки кави і надає їй специфічного смаку. Через 15-70 годин кава виходить разом з фекаліями слона, після чого її збирають, щоб очистити і підготувати до продажу.



У приготуванні такої кави бере участь приблизно 20 слонів з фонду Golden Triangle Asian Elephant Foundation. Готова кава вирушає в компанію Black Ivory Coffee Company Ltd, яка 8% прибутку від його продажу віддає в цей фонд.

Причому, важливо відзначити, що цей сорт кави - один з найдорожчих у світі на сьогоднішній день. Його ціна в середньому становить $ 1100 за кілограм. Висока ціна цієї кави складається з ряду факторів, серед яких наявність апетиту у слонів і великої кількості кавових ягід, необхідних для виробництва «чорної слонової кістки». Так, з 33 кілограмів кавових ягід виходить лише 1 кілограм «чорної слонової кістки», оскільки більшість ягід виявляється роздробленими під час жування слона, а також тому, що ягоди, що вийшли з фекаліями, буває вкрай складно відшукати в траві.

Згідно з ветеринарними дослідженням, кавові ягоди не надають згубного впливу на слонів, оскільки кофеїн просто не всмоктується в їхньому шлунку.


Цей традиційний сардинський сир з овечого молока особливий тим, що містить в собі живі личинки комах. Творці цього сиру, Джованні Габбаса і Ендрю Ціммерн, називають його смак «дуже амонізованим», оскільки, потрапляючи в рот, сир обпікає язик. Він також залишає специфічний післясмак, який тримається протягом декількох годин.



Приготування касу марцу починають з того, що знімають частину скоринки з овечого сиру для того, щоб сирна муха змогла відкласти на нього яйця, а личинки, які вилупляться - легко прогризли собі шлях всередину сиру. Кислота з травної системи личинок розщеплює жири, і сир стає дуже м'яким. На той час, як сир буде готовий до вживання, він буде містити вже тисячі таких личинок. Також з готового касу марцу починає витікати рідина - lagrima, що в перекладі з латинської мови означає «сльоза».

Зазвичай личинки, які оселилися в сирі, являють собою білих, напівпрозорих черв'яків близько 8 мм в довжину. Якщо їх потривожити (наприклад, відрізати шматок сиру), вони можуть стрибнути на відстань до 15 сантиметрів. Деякі люди їдять касу марцу разом з цими личинками, а інші - прибирають їх перед вживанням.

Касу марцу їдять, як правило, зі змоченим сардінським коржем (pane carasau) і міцним червоним вином.


Французький сир Mimolette, який готується за допомогою живих сирних кліщів.

Цікаво, що крім касу марцу в Європі існують і інші сорти сиру з личинками. Наприклад, сир з козячого молока з личинками сирної мухи, витриманий в білому вині, з виноградом і медом. Існують також німецький сир Milbenkäse і французький сир Mimolette, які готуються за допомогою живих сирних кліщів.


Тунцзидань - це традиційний делікатес з китайської провінції Чжецзян, який представляє собою яйця, приготовані в сечі хлопчиків.



Щороку виробники тунцзидань збирають сечу хлопчиків, які не досягли статевої зрілості (приблизно до 10 років), з туалетів шкіл. Потім вимочують і варять в ній яйця. Коли шкаралупа дає тріщини, яйця варять вже на більш повільному вогні. Приготування тунцзидань зазвичай займає весь день. До слова, такі яйця коштують в два рази більше від звичайних яєць.

Жителі провінції Чжецзян вірять, що тунцзидань знижує температуру тіла і сприяє поліпшенню циркуляції крові в організмі. Однак деякі лікарі вважають, що сеча не має ніяких корисних властивостей, оскільки є всього лише відходом людського організму.

Цікаво, що в 2008 році тунцзидань було визнано нематеріальною культурною спадщиною провінції Чжецзян.


До того як з'явилися сучасні методи збереження продуктів у свіжому вигляді, існувала ферментація (бродіння). Так, багато народів за допомогою цього способу запобігали здатності мікробів псувати рибу. Це відбувалося завдяки збільшенню кислоти в тканинах риби, через що бактерії переставали розмножуватися, і, як наслідок, вдавалося зберегти їжу в придатному для вживання вигляді.



У наші дні існує безліч інших методів збереження риби, проте деякі народи продовжують ферментувати її. Так, наприклад, юіти, корінні народи західних і південно-західних районів Аляски і Далекого Сходу Росії, ферментують голови сигів, риб з сімейства лососевих. Для цього вони поміщають риб'ячі голови, а іноді і кишки, в дерев'яну бочку, закривають її мішковиною і закопують в землю приблизно на тиждень.

Готові сігові голови мають специфічний гнильний запах, за що і отримали назву - «смердючі голови».

---

© за матеріалами